Гіркий врожай фемінізму
Плоди фемінізму і емансипації є настільки рясними, що такі теми як покора чоловікові, його лідерство в родині, самореалізація жінки, постійна відкритість на життя і обдарування чоловіка викликає погорду і гнів навіть у практикуючих християнок. Це також вкотре доводить, що ми часто є людьми релігійними лише поверхнево. Саме тому, що називаємо себе християнами, а по суті є язичниками, нам недостатньо всього лише одного аргументу “Так хоче Бог”.
Але є низка логічних причин, чому чоловік має бути головою родини. На перший погляд, простіше і краще, якщо чоловік і жінка разом прийматимуть рішення. Але в реальному житті існує дуже мало ситуацій, коли можна дійти абсолютної згоди. З деяких питань чоловік і жінка ніколи не зможуть домовитися. Також буває, що рішення необхідно приймати негайно. Тоді має буди хтось, хто візьме на себе відповідальність за родину. Але чому це має бути саме чоловік, а не жінка? Чоловік відповідно до своєї природи і темпераменту є лідером і має схильність приймати рішення і чітко дотримуватися своїх переконань. Тоді як жінка схильна до коливань.
Запорукою успішного головування чоловіка в родині є покора жінки. З іншого боку, якщо жінка відмовляється коритися чоловікові, вона показує своїм дітям бунтарський приклад, який діти обов’язково будуть наслідувати. Вони зроблять висновок, що вони не зобов’язані нікого слухатися, якщо їм цього тільки захочеться. Тому таким дітям важко коритися потім будь-якій іншій владі. Богу, Церкві, командирам, Проводу і т.д. Жінка, отримавши рівні громадянські права з чоловіком, перестала підкорятися йому і вдома. В результаті жінки втратили контроль над своїми дітьми. Для чого підкорятися мамі, яка сама бунтує проти влади?
Коли чоловік бере головування родиною на себе, він зростає у чоловічих якостях: твердість, рішучість, впевненість у собі і почуття відповідальності. А також позбавляє жінку зайвого стресу, адже в її житті вистачає і суто жіночих труднощів, клопотів і т.д.
Фанатичне бажання самореалізації жінки поза родиною і домом є також наслідком поширення феміністичних ідей. Жінки на рівні із чоловіками хочуть впливати на розвиток суспільства, а також реалізовувати свої розумові здібності. При цьому ми можемо спостерігати нівелювання роллю материнства, а також іншими суто жіночими функціями. Але для того, щоб досягнути успіху у сімейному житті і материнстві, треба залучити не тільки інтелект, а й мудрість та усі інші найкращі якості та чесноти.
Бути успішною мамою є кар’єрою більш відповідальною, ніж кар’єра співачки, бізнес-леді чи письменниці. Як влучно сказав Папа Пій ІХ: “Дайте мені святих матерів, а я з їх допомогою перетворю цілий світ.”
Ми маємо приклади видатних українців, чиї матері вбачали у вихованні зі своїх дітей побожних і гідних представників власного народу своє покликання і служіння. Зокрема, мати Степана Бандери, Мирославу, один із старожилів Старого Угриніва Петро Перегиняк характеризував як безмірно люблячу матір, яка все життя присвятила вихованню своїх дітей. Мати Митрополита Андрея і блаженного Климентія Шептицьких, Софія Шептицька, мала, як сама казала, «єдину мету велику і тяжку, як зливки золота: Вас [своїх дітей] виховати для Господа, смиренними і маленькими перед Ним, навчити підводитися після поразки, упокорюватися і дякувати після перемоги».
Сучасні дослідження у сфері соціальної психології довели, що найважливішою умовою функціонування будь-якої структури є розподіл обов’язків і чітка ієрархія. Тоді як рівність породжує зайві конфлікти і непорозуміння. Тобто Бог приготував нам досконалий задум для організації сім’ї та суспільства. Лише добре виконуючи кожен свої ролі, чоловік і жінка можуть досягнути гармонії у гендерній сфері.