Про “легальні методи боротьби”
Правильне розуміння поняття легітимності і визнання нинішнього режиму нелегітимним має надважливе значення з огляду на перспективи продовження революційної боротьби. Національна революція не перемогла. Вона має продовжуватися і бути спрямованою навіть не просто проти нелегітимної влади, але й проти нелегітимного – несправедливого, аморального і протиприродного – порядку речей загалом.
Сьогодні нерідко звучать тези про поширеність серед українського суспільства правового нігілізму. Можливо, у констатації цього факту є певна частка здорового глузду. Та попри це, все ж хочеться кричати: «Хай живе правовий нігілізм!» Одна справа – правова культура древнього Риму, котра виростала із внутрішніх імперативів, дисципліни і чеснот римського громадянина. Інша справа – прояви правової культури у сучасній державі, котра є інститутом відчуженого насильства. Ще інша справа – це правова культура українців, нації, котра декілька століть була бездержавною, а нині має всього лиш недолугу неоколонію.
Протягом тривалого часу юридичними нормами, з котрими доводилося стикатися українцям, були закони, запроваджені окупантами. Ба більше, близько сімдесяти років українцям довелося жити в умовах юридичної дійсності тоталітарної комуністичної держави, котра намагалася перетворити власного громадянина на бездумну худобу з рабською психікою (західні демократії роблять те ж саме, але більш витонченими методами). Комплекс раба ще й досі живий серед українців. Чи не буде корисною ін’єкція «правового нігілізму», щоб викоренити цей комплекс?
Покора перед чиновником чи «начальником» (не патерналістська повага, котра має свої позитивні моменти, а саме покора), страх перед поліцаєм, рабське ставлення до закону – усі ці явища продовжують супроводжувати українську дійсність. І на цьому тлі кожен побитий чи убитий революціонерами співробітник МВС, кожен прокурор, котрого потягали за краватку, кожен губернатор, котрого поставили на коліна, – це дієва ментальна терапія. Так само потрібною ментальною і світоглядною терапією є адекватне ставлення до закону. З часом, якщо наші ідеї переможуть і ми здобудемо кращу державу, ставлення до закону повинно змінитися. Та наразі юридичні норми потрібно розцінювати як настільки легітимні, наскільки вони відповідають Закону Божому, моральності, духові та інтересам нашої нації. Усе, що є згідним із Законом Божим і приносить користь нашій нації, є добром. Усе, що порушує фундаментальні принципи людського життя і шкодить нашим національним інтересам (зокрема стоїть на перешкоді революційної боротьби) є злом. Національна революція в Україні повинна тривати, а така революція є неможливою без правильної методології і належного – правдивого – лексикону.
Зі статті Ігоря ЗАГРЕБЕЛЬНОГО “Питання легітимності і перспективи революційної боротьби”