Як революціонерам справитися з управлінням державою
Інколи націоналістів лякають тим, що в разі перемоги революції вони не зможуть управляти державою через брак кадрів. Що ж, у чомусь ці критики мають рацію: усі роки існування нинішньої держави формування кадрів (вищі освітні заклади, самі органи влади) орієнтувалося аж ніяк не на виховання патріотів-професіоналів із чіткими націоналістичними переконаннями. Але чи означає це, що здійснення націоналістичної революції неможливе? Звичайно ж ні! Революція на те й є революцією, щоб, прийшовши до влади, революціонери вибудували із наявного “матеріалу” нову систему. Революція твориться активною меншістю, і вже потім, здобувши важелі впливу, ця меншість будує те, заради чого творилася революція.
Особливо ж декого непокоїть те, чи справляться революціонери з економікою. І справді, більшість революціонерів-націоналістів — це не фінансисти. Проте потрібно усвідомлювати наступну річ: державою і не мають керувати фінансисти. Нею мають керувати люди, здатні мислити стратегічно, виходячи з національних інтересів. Визначаючи стратегію розвитку держави, ці люди мають давати розпорядження вузькопрофільним спеціалістам.
Саме так було, коли в Іспанії після жахіть лівацько-республіканської влади перемогли націоналісти. Генерал Франсиско Франко, який взяв відповідальність за долю країни у свої руки, не був фінансистом. Він був військовим, патріотом, постаттю історичного масштабу. Проте, не будучи фінансистом, Франко зумів зберегти Іспанію у надзвичайно складний час і з часом вивести її на рівень економічного процвітання. Чому? Тому що він мислив стратегічно, і, виходячи зі стратегії національного розвитку, давав тим чи іншим спеціалістам “добро” на проведення тих чи інших реформ (відповідно до ситуації). Коли Іспанія була в стані різкої міжнародної ізоляції, він робив ставку на економічну самодостатність. Коли рівень ізоляції зменшився, він доручив реформування господарства країни технократам.
Саме так має бути у випадку перемоги націоналістичної революції в Україні. Основні напрямні націоналістичної економічної політики розписані. У питанні про державну чи приватну власність на великі підприємства потрібно керуватися принципами економічної доцільності та державних інтересів, а не принципами неоліберальних економічних догм та інтересів фінансових кланів. Потрібно прагнути високого рівня економічної самодостатності. Потрібно інвестувати в нові технології. Потрібно не просто захистити дрібний та середній бізнес від чиновницького свавілля, але й стимулювати зайнятість українців приватною справою. Про все це писалося неодноразово.
Маючи чіткі напрямні і маючи волю твердою рукою слідкувати за їхньою реалізацією, націоналістична влада зможе зробити дуже багато. Охочі зайняти крісла управлінців і забезпечувати виконання стратегії державного розвитку знайдуться. Їм просто потрібно з одного боку забезпечити адекватну фінансову мотивацію, а з іншого боку — поставити жорсткі рамки відповідальності за корупцію, саботаж, халатність.
Крім того, не забуваймо, що творилося на Майдані після втечі Януковича. Біля штабу “Правого сектора” декілька днів стояли черги людей — фахівців у своїй сфері. І ці люди мали готові напрацювання по найрізноманітніших питаннях державного життя. Зараз ці люди нікому непотрібні. Нинішня “еліта” незацікавлена в розвитку України — вона зацікавлена лише у інтенсивному власному збагаченні. Натомість завтра, після перемоги революції, такі люди стануть важливим інструментом модернізації України.
Україні життєво необхідна революція. І прихід до влади націоналістів — це лиш один із її етапів. Завершенням революції стане побудова сильної могутньої і заможної Української Держави.
Іван Солодовник