Листопад 2015
Привітання Андрія Стемпіцького з річницею створення ПС
ЩИРО ВІТАЮ ЧЛЕНСТВО НАШОГО РУХУ! Ці дні — не привід для лірики, пафосу та банальних побажань. Позаду у “Правого сектора” чимало досягнень, але ще більше ми маємо досягнути в майбутньому. “Правий сектор” здобув не одну тактичну перемогу. Але ми покликані до найважливішого — до здобуття стратегічної перемоги нашої Нації, до перемоги Національної революції. Саме на це ми повинні спрямувати всі наші сили. До Перемоги — без страху, не озираючись назад, не шукаючи компромісів, твердо йдучи революційним шляхом!
28 листопада 2015 р.
“Правий сектор”: між війною та революцією
Протягом двох років існування “Правого сектору” це явище по-різному сприймали і самі члени ПС, і суспільство. Зрозуміло, що під час Майдану для нас на першому місці стояло силове протистояння зі псами режиму з перспективою усунення режиму Януковича і подальших революційних змін у житті країни. Себе ми чітко вважали революціонерами. Представники різних суспільних груп дивилися на нас по-різному: для одних ми були “екстремістами”, для других — “нерозважливими радикалами”, для третіх — “героями”.
28 листопада 2015 р.
“Правому сектору” два роки!
Цими днями виповнюється два роки від створення “Правого сектору”. Ставши рушієм доленосних змін у житті країни, протягом усього часу свого існування ПС залишався в епіцентрі важливих історичних процесів. “Правий сектор” був ініційований Всеукраїнською організацією “Тризуб” ім. С. Бандери як акція, котра мала б об’єднати націоналістичну молодь для здійснення спільної революційної діяльності. Лиш потім він перетворився спочатку на конфедерацію, а потім і на федерацію правих організацій та рухів.
27 листопада 2015 р.
Найвища місія націоналізму
Одним із найбільш загадкових місць Нового Заповіту є Друге послання до солунян. У цьому посланні св. ап. Павло, зокрема, веде мову про воцарювання Антихриста, яке має передувати Другому Пришестю нашого Господа. Апостол пише: “Нехай ніхто жодним способом вас не бентежить. Бо спершу настане відступництво й об’явиться чоловік безбожний, син погибелі, той супротивник, який виноситься понад усе, що зветься Бог чи святощі, до такої міри, що сяде сам у храмі Божім і видаватиме себе за Бога. Хіба не пам’ятаєте, що коли я був між вами, я говорив вам про це? І тепер знаєте, що його стримує об’явитися у своєму часі. Так, тайна беззаконня вже тепер діє. Але перше той, хто його стримує, буде усунений, і тоді об’явиться беззаконний” (2 Сол. 2, 3-8).
20 листопада 2015 р.
Шлях до революції єдиний — революційний!
Спостерігаючи за полемікою довкола подій у “Правому секторі”, важко не помітити, що дуже часто затуманюється суть проблеми. Ця суть полягає в необхідності чіткого вибору між двома варіантами стратегії ПС. Варіант перший — це послідовна революційна позиція. Варіант другий — це пошуки постійного компромісу, перебування в стані ідейно-політичної шизофренії, коли, з одного боку, існуюча в Україні політична система називається режимом внутрішньої окупації, а з другого боку — визнається легітимність цієї системи, коли інколи говориться про революцію і, водночас, революція демонізується. Ситуація ускладнюється ще й тим, що противники переходу ПС на революційні позиції, якщо й не навішують на революціонерів ярлики, то змальовують їхні погляди у карикатурному світлі, мовляв ті хочуть “тут і зараз” штурмувати адмінбудівлі, влаштовувати “кровавий бунт” і т.д. Безперечно, перетворивши погляди опонента на карикатуру, “полемізувати” легко. Але в мене є великі сумніви, що така “полеміка” принесе Україні хоч якусь користь.
15 листопада 2015 р.
Як революціонерам справитися з управлінням державою
Інколи націоналістів лякають тим, що в разі перемоги революції вони не зможуть управляти державою через брак кадрів. Що ж, у чомусь ці критики мають рацію: усі роки існування нинішньої держави формування кадрів (вищі освітні заклади, самі органи влади) орієнтувалося аж ніяк не на виховання патріотів-професіоналів із чіткими націоналістичними переконаннями. Але чи означає це, що здійснення націоналістичної революції неможливе? Звичайно ж ні! Революція на те й є революцією, щоб, прийшовши до влади, революціонери вибудували із наявного “матеріалу” нову систему. Революція твориться активною меншістю, і вже потім, здобувши важелі впливу, ця меншість будує те, заради чого творилася революція.
14 листопада 2015 р.
Комплекс єдності
Серед причин історичних невдач України поза всяким сумнівом можна назвати брак єдності. Досить чітко ця проблема проглядається на сторінках середньовічної історії України. Прийнявши християнство візантійського, а не римського штибу, Київ не отримав надійної моделі єдиної верховної влади. Латинська модель була чіткою: єдиний державний лідер, монарх, є законним сувереном на певній території, адже безпосередньо отримує меч світської влади від Церкви; вище монарха стоїть лиш Папа. На момент прийняття Україною християнства уже існувала модель “універсалістської партикулярності”: західний християнський світ був світом королівств та імперій на чолі з монархами. Натомість прийняття християнства з Візантії поставило Київ у незручне становище. Ситуація ускладнювалася тим, що за часів Ярослава Мудрого київська Церква опинилася у безпосередньому підпорядкуванні Константинополю. В межах матриці грецького християнства існували теоретичні підстави для формування міцної монархічної влади, проте близький зв’язок із Константинополем не дозволив цього зробити — причиною була тінь візантійського базилевса.
14 листопада 2015 р.
Заява командирів запасних батальйонів Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор»
У зв’язку з ситуацією, яка склалася останнім часом в структурі Національно-визвольного руху «Правий сектор», ми, комбати Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», хочемо звернутись до Провідника НВР «Правий сектор» Дмитра Анатолійовича Яроша — полковника «Яструба», а також до проводу партії «Правий сектор» та до новообраного Проводу НВР «Правий сектор». Впродовж двох років нашої націозахисної боротьби керівники структурних підрозділів та комбати запасних батальйонів ДУК «ПС» захищали честь, гідність та свободу української нації, народу та державності, чітко виконували накази безпосередніх командирів та Провідника Дмитра Яроша. Ми виконували свою роботу тому що відчували єдність нашої військово-політичної структури у прагненні здобути, закріпити і розбудувати українську національну державу.
13 листопада 2015 р.
Дорога на Донбас і Крим лежить через Київ
Доволі часто противники революційної стратегії говорять, що революція неприпустима доти, доки існуватиме московська загроза. Зокрема — поки будуть окупованими Крим і частина Донбасу. Проте дійсність інакша. Тверезий погляд на політику Порошенка неодмінно приведе вас до усвідомлення очевидного факту: неможливо звільнити окуповані землі і вивести Україну з-під впливу Москви доти, доки не буде усунений режим внутрішньої окупації. Порошенко не був і не є державним лідером. Це барига, який живе виключно своїми власними інтересами і цілком задовольняється неоколоніальним становищем України. Тому він є слухняним виконавцем волі тих, хто хоче визначати долю України без участі самих українців, — Москви, Брюсселю, Вашингтону. Відповідно, саме за його згоди усі здобутки української зброї, усі наші жертви перекреслювалися розчерком пера під час злодійських домовленостей. Його така ситуація цілком задовольняє, і він радий бути черговим “смотрящим” за Україною в обмін на виконання волі зарубіжних сил.
12 листопада 2015 р.
Коли робити революцію?
Число людей, які усвідомлюють безальтернативність Національної революції, постійно зростає. Але одностайного погляду на її проведення немає: коли, якими методами, як готуватися і т.д. Хтось вважає, що націоналісти повинні прямо зараз, не чекаючи особливої нагоди підняти збройну революцію. Інші — що революцію можна проводити лише тоді, коли зменшиться московська загроза (але чи зменшиться вона, якщо нинішній режим продовжуватиме існувати?). Ще інші — що потрібно зараз докладати максимум зусиль для підготовки революції, але не відкидати того варіанту, що вона може вибухнути вже завтра чи післязавтра.
5 листопада 2015 р.