Жовтень 2015
Автор Декалогу
30 жовтня 1977 р. у Мюнхені після важкої хвороби упокоївся геніальний ідеолог ОУН , 73-річний Степан Ленкавський. Сумління організації, монах ОУН народився 6 липня 1904, с. Угорники, біля Івано-Франківська у часи, коли українець міг бути «або хлопом, або попом». Дитинство промайнуло в селах Фитьків і Загвіздя у родині греко-католицького священика. Далі були Станіславівська гімназія, філософський факультет Львівського університету. Уже тоді за потужний інтелект і глибину мислення однокурсники шанобливо звали юнака професором, і це почесне прізвисько супроводжувало Степана все життя.
30 жовтня 2015 р.
«Демократія» і народовладдя
Дивує обурення багатьма співвітчизниками результатами того цирку, що у засобах масової дезінформації обзивали словом «вибори». Не втомлюємось повторювати, що причиною всіх наших бід є те, що держава Україна є не національною державою українців, а неоколонією. В цій неоколоніальній Україні й раніше жодні вибори не могли мати якихось стратегічно позитивних наслідків для народу, оскільки їх метою було узаконення переділу сфер і об’єктів грабунку, а в цих останніх ще й додалося узаконення розподілу територій впливу агентів Москви і Заходу. Що яскраво проявляється у тому, наскільки активно так звані партії тої чи іншої геополітичної орієнтації проявляли активність в тому чи іншому регіоні.
29 жовтня 2015 р.
Революції, яких не було
Нещодавно у спілкуванні почув цікаву думку: “В Україні відбулися дві революції”. А чому не три, якщо рахувати “Революцію на граніті”? Якщо ви вважаєте, що в Україні відбулися дві (або більше) революції, раджу не вводити в оману себе та інших. Протягом останніх 25 років жодної революції не відбулося. Чому? Революція у першу чергу характеризується зміною еліт. Ані Майдан 2004 року, ані Майдан 2013-14 років не призвели до зміни еліт. Протягом 25 останніх років ми спостерігаємо ті самі мармизи у владних кабінетах, які лише тасуються наче гральні карти у тій самій колоді. Образно кажучи, революція відбудеться лише тоді, коли буде замінено стару колоду карт на нову, замість тасування карт старої колоди.
21 жовтня 2015 р.
Петро Іванишин: Сподіватися на ці вибори може тільки наївний
**У переддень місцевих виборів ми вирішили задати кілька запитань відомому українському вченому, націоналістичному ідеологові та політичному аналітикові, секретареві Науково-ідеологічного центру імені Дмитра Донцова, професорові Петрові Іванишину ** *Пане Петре, у цей складний час, коли не так багато приємних новин, чим може потішити Центр Донцова? * — Таки може. Правда, лише шанувальників національної справи та української ідеї, а не їх імітаторів чи ворогів. І це не зважаючи на нову хакерську атаку на наш сайт. За останній рік нам вдалося видати цілу серію ідеологічно та політично значущих книжок (замовити їх можна через інтернет на сайті компанії «Орфей»). Про деякі з них Ваша газета вже інформувала читачів: Василь Іванишин «Українська ідея», Дмитро Ярош «Нація і революція», Олег Баган «Націоналізм і націоналістичний рух», Петро Іванишин «Свобода нації: герменевтика політичної та культурної дійсності», «Короткий ідеологічно-вишкільний курс для активістів та бійців «Тризубу» та «Правого сектору» (за редакцією Віктора Сердульця). До речі, цю серію ми вже мали можливість презентувати у Львові в межах Форуму книговидавців. Зараз готуємося до циклу презентацій та зустрічей із громадою в західноукраїнському регіоні. Щоправда, чекаємо, доки спаде ця передвиборча метушня.
21 жовтня 2015 р.
В Таллінні організували смолоскипну ходу проти міграції
У Таллінні відбувся мітинг і смолоскипна хода з вимогою відновлення охорони кордону. Акцію проводили Європейський національний фронт, Консервативна народна партія Естонії (EKRE) і Партія народної єдності. Після ранкового мітингу біля посольства Німеччини і денного походу на Тоомпеа, о 20.00 мітингувальники зі смолоскипами та піснями пройшли через площу Вабадузе на Ратушну площу і звідти — знову на Тоомпеа. З промовою знову виступила голова Партії народної єдності Крістійна Оюланд, яка пообіцяла, що цей захід — не останній.
16 жовтня 2015 р.
Анонс. В Київському національному університеті відбудеться лекція о. Петра Бурака
20 жовтня в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка відбудеться лекція головного капелана “Тризубу” о. Петра Бурака Лекція матиме назву “Системне спотворення масової свідомості на початку 3 тисячоліття”. Отець Петро — жива легенда сучасного націоналістичного руху, багатолітній член “Тризубу”, під час нинішньої московсько-української війни — капелан Добровольчого Українського Корпусу. Захід розпочнеться 20 жовтня о 18.00. Адреса: вул. Володимирська, 60 (КНУ ім. Тараса Шевченка, Червоний корпус), аудиторія № 349 .
16 жовтня 2015 р.
“Перемога наша – в руках Бога, але геройство наше – в наших руках”
Свято Покрови є, насамперед, святом воїнів. До Богородиці зверталися за захистом у всі часи. І сьогодні є доброю традицією помолитися до Небесної Заступниці за всіх, хто в поході, на війні, в полоні. Вітаю з цим величним Святом всіх християн – бійців та командирів Добровольчого Українського Корпусу! Хай кожен бойовий підрозділ та запасний батальйон буде під Покровом Пресвятої Богородиці! Наша боротьба не завершена. Кожен боєць ДУКу, незалежно чи на війні, чи в тилу має святий обов’язок здобути Перемогу.
14 жовтня 2015 р.
“Тризубу” імені Степана Бандери 22 роки!
14 жовтня виповнюється 22 роки від заснування Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. С.Бандери. Одначе ця дата – не привід для пафосних святкувань. За останні два роки Україна пережила колосальні історичні потрясіння. За цей час націоналісти загалом та члени “Тризубу” зокрема жертовно довели власну любов до Батьківщини, будучи на самому вістрі боротьби за її інтереси. Націоналісти стали мотором революційної боротьби проти режиму Януковича. Під час війни і на фронті, і в тилу вони довели, що мають законне право тримати в руках святий червоно-чорний прапор. Крім того, націоналістичний фактор відіграв ще одну позитивну роль, а саме, будучи помноженим на протестні настрої у суспільстві, не дозволив режиму внутрішньої окупації від самого початку московської агресії йти виключно капітулянтським шляхом. Попри це, страх перед націоналістами виявився недостатнім, аби змусити тих, хто перебуває при владі, діяти в інтересах нації. Як наслідок – таки капітулянтське завершення війни і сумновідома “контрреволюція” всередині держави (хоч “контрреволюція” – спірний термін, адже контрреволюція передбачає існування революції, а вона не відбулася).
13 жовтня 2015 р.
ДУМКА ПРО ЛЬВІВСЬКУ (І НЕ ТІЛЬКИ) СВІТСЬКІСТЬ
Вже віддавна зауважую, що коли починаєш говорити про Бога, Церкву і патріотизм чи націоналізм, потоком шумних вод піднімаються голоси про середньовіччя, відсталість. У Львові це вже стає нормою для багатьох. Виглядає так звані європейські цінності прийшли до цього королівського міста в найгіршому варіанті. Це не є цінності Європи, яку творив св. Іван Павло ІІ. Це є звичайна воююча світськість, яку пропонується за критерій оцінки нейтральної позиції і яку приймається за єдину правильну.
10 жовтня 2015 р.
КРИМ — ЦЕ УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ!
Дотеперішня неоколоніальна державність України характеризувалася тим, що Київ не мав повноцінного контролю над Кримом. Замість потужного українського флоту ми мали московський флот. Замість ювелірної зачистки Криму від московської агентури та зорієнованих на Москву політичних середовищ ми мали Крим у якості бастіону московського шовінізму. Замість забезпечення потреб кримсько-татарського народу (а відтак – ще більшої лояльності кримських татар до Києва) ми мали нехтування цими потребами. Замість продуманої політики дерусифікації Криму (його української колонізації, заохочення репатріації росіян, підвищення ваги неросійських національних меншин тощо) ми отримали те, що значна частина населення Криму лиш чекала анексії.
9 жовтня 2015 р.
МАНІПУЛЮВАТИ СВІДОМІСТЮ ПЕРЕСІЧНОЇ ЛЮДИНИ — ОДНА ЗІ СТРАТЕГІЙ ГЛОБАЛІЗМУ
Інтерв’ю доктора Летаса Палмайтіса, дане журналісту Міндаугасу Паляцкісу для литовської газети “Література ір Мянас”, ми публікували ще в 2008 році (воно доступне на старій версії сайту - http://banderivec.ho.ua/ ). Однак це інтерв’ю не втрачає своєї актуальності. Перипетії довкола московсько-українського протистояння на Донбасі доводять, що годі боротися за вільну і могутню Україну, не чинячи спротив такій силі як глобалізм. У той час, коли тисячі українців боронили власну землю, питання Криму та Донбасу вирішувалося на рівні потужних гравців, які, власне, й творять нинішній глобалізований світ. Долю українців вирішували без них самих. Подібно до попередніх “президентів”, Порошенко поводив і поводить себе як маріонетка, котра виконує волю закордонних сил в обмін на можливість отримувати дивіденди.
7 жовтня 2015 р.
ДЕГЕНЕРАТИ НА СЛУЖБІ ЛУГАНДОНУ
Ми звикли, що усі “поети”, “письменники”, “культурологи”, “художники”, “громадські активісти” лівого та ліво-ліберального спрямування мають прозахідну орієнтацію. І справді, більшість із них, сіючи в духовному просторі України ідеї постмодернізму, пропагуючи гендерну ідеологію, сексуальні збочення, порнографію, моляться на Захід і живуть на західні гранти. Але, як показує досвід, далеко не всі вони залишаються вірними “кормушці”. Яскравий тому доказ — така собі Олена Заславська. Заславська походить із Луганщини. Багато років поєднувала вправляння у “сучасній поезії” з “радикальною громадською діяльністю”. Була співтворцем “Літературного угрупування СТАН”.
6 жовтня 2015 р.