ШЛЯХ ДО СПРАВЖНЬОГО СУВЕРЕНІТЕТУ

Мені часто задають питання мої друзі з ліберальних кіл суспільства: чи я усвідомлюю, що штовхаю країну на мільйонні жертви, закликаючи не йти на вимоги заходу/путіна і таким чином провокую повномаштабну війну.

Перше, що кажу у відповідь — це стереотип, нав’язаний тими, хто хоче і далі нас вважати “залежними” або, інакше кажучи, малоросами.

Немає абсолютно ніяких доказів у тому, що коли ми покажемо нашу тверду принципову позиції як в дипломатії (!), так і на фронті, то ми отримаємо багатотисячні жертви серед військових.

Хибно вважати, що, виступаючи проти змін до конституціїї, ми хочемо повномаштабної війни як в радянських фільмах, і вперед на броню з шаблюкою на коні.

Навпаки, ми хочемо уберегти країну від цього.

Звісно, як для націоналіста для мене першочерговими є цінності моєї нації і країни. Ці цінності для мене важливіші за моє життя — інакше б я не йшов на війну.

Я прекрасно розумію навіть з прикладів найсучаснішої історії, що чим більше ми йдем на поступки нашому ворогу, тим більше він хоче взяти наступним кроком. Так було з Кримом, коли казали “нам не треба війни”. Забирайте той Крим, але лишіть нас в спокої… МИ ПОКАЗАЛИ САЛБКІСТЬ І ТРУСІСТЬ! І отримали захоплення на Донбасі. Якщо ми покажемо слабкість на Донбасі і здамо його, або приймемо не вигідні нам умови припиненню вогню (зміни до конституції, владу місцевим князькам, русифікація і деукранізація тамтешніх земель) ми 100-відсотково отримаємо проблеми в Харкові і Запоріжжі. Наступним буде Одеса і Увага! Закарпаття і Буковина.

Хибно вважати, що зникнення сильної України потрібно лише росії. Це потрібно і іншим сусідам, які не проти поживитись за наш рахунок.

Ми вже бачили приклади коли наші землі було обрізані з початку 20 ст. (Кубань, Ростов, Холмщина, Курськ, Буковина).

Якщо діяти за логікою “давайте пробачимо їм все аби не було війни то ми ризикуємо отримати від України лише Київську область за розміром не більше Люксембургу.

Так, розумію, ми наразі є об’єктом, а не суб’єктом дипломатичного процесу світової геополітики. Таким чином від нашої незалежності (повноцінної, як економічною так і політичної) не залишилось і сліду. Але ніколи не пізно переломити це становище, проявивши принциповість і стійкість сили характеру! Показати себе суб’єктом і гнути свою лінію принципово.

Так, буде складно. Так, будуть жертви в перший місяць-два. Але це не буде 6000 загиблих за 1,5 роки перемир’я. Маленька Фінляндія проявила силу і зберегла незалежність. Ми ж в 1921-22 роках навпаки здались через неорганізованість і отримали в 32 голод, масові репресії.

Володимир Назаренко, ВО “Свобода”