Вересень 2015
БАРД ХОЛОДНОГО ЯРУ (ЮРІЙ ГОРОДЯНИН-ЛІСОВСЬКИЙ)
Доля занесла Юрія Городянина-Лісовського до Холодного Яру у лютому 1920 року. На той час він уже встиг повоювати і на фронтах Першої світової, і у складі Запорізької дивізії Армії УНР. І це у свої 22 роки! Зараз чимало його земляків у такому віці, продовжуючи «сидіти у батьків на шиї», лиш закінчують вузи… Народився Юрій у січні 1898 року. Родина майбутнього героя мешкала у селі Демидівка, що на Полтавщині. Батько був кадровим військовим, мати походила зі шляхетського польського роду. Пішовши стопами батька та й, очевидно, не одного зі своїх предків, Городянин-Лісовський здобував військовий гарт у боях Першої світової війни. Наразі дослідники не можуть однозначно сказати, де саме воював Юрій, і констатують лиш те, що військову службу він почав у «кавказькій кавалерії» під командою князів Хана-Нахічеванського та Султан-Гірея. Саме під їхнім керівництвом, а також спостерігаючи поведінку кавказьких воїнів-мусульман Лісовський «хапнув магометанської воєнної етики». Пізніше, на сторінках своїх творів він кілька разів буде наголошувати, що українцям не було б зле повчитися у горців…
27 вересня 2015 р.
ХОЧЕШ РЕВОЛЮЦІЇ — ГОТУЙ ЇЇ!
Нерідко можна почути нарікання на представників націоналістичного руху, особливо його очільників: “Ну коли вже! Коли вже революція? Коли ви скинете режим Порошенка?” Частково зрозуміти такі нарікання можливо. Якщо уявити своєрідну “шкалу шкідництва”, то Порошенко вже подолав ті результати, які демонстрував Янукович. Уже перші мінські домовленості були достатнім приводом для вибуху революції. Але! Для революції потрібні не лише приводи, але й ґрунт. І готувати цей ґрунт — обов’язок кожного патріота, котрий розуміє, що націоналістична революція це безальтернативний шлях порятунку України.
23 вересня 2015 р.
АНДРІЙ СТЕМПІЦЬКИЙ ПРО БЛОКАДУ КРИМУ: “ПОРОШЕНКОВІ НЕ БУЛО КУДИ ДІВАТИСЬ”
Про перебіг акції по блокаді Криму, її політичне підґрунтя та перспективи ми коротко поговорили з Головним командиром ВО “Тризуб” ім. С. Бандери, Командиром ДУКу Андрієм Стемпіцьким. Якою є оперативна ситуація? — Ситуація досить стабільна, поки що все розвивається в мирному руслі. Бійці ДУКу працюють у штатному режимі. Вирішується низка рутинних питань — облаштування блокпостів, забезпечення тощо. Як поводять себе представники державних силових структур — міліція, прикордонники? — Наразі якихось сильних конфліктів не було. Але невідомо, що буде завтра. Ця акція ламає плани багатьом, хто звик наживатися на окупації Криму. Зокрема високопосадовцям-митникам. До блокади з однієї фури можна було заробити тисяч одинадцять гривень. Що ж стосується бійців-прикордонників, то з ними непогана співпраця. Є чимало хлопців-патріотів, які вже пройшли війну і, м’яко кажучи, не мають любові до “рускава міра”.
23 вересня 2015 р.
ПОРОШЕНКО і БЛОКАДА КРИМУ: І РИБКУ З'ЇСТИ, І КІСТОЧКОЮ НЕ ПОДАВИТИСЯ
Кумедно спостерігати, як режим Порошенка “петляє”, виконуючи домовленості з Москвою і водночас намагаючись зберегти елементарний рейтинг. Останній приклад — це запуск теми “Порошенко підтримує блокаду окупованого Криму”. Нагадаю, що ініціатива з блокадою Криму належить Меджлісу кримських татар. Татар підтримали націоналісти. Блокування постачання на окупований півострів продовольства має нанести подвійний удар: і по інтересам держави-агресора, і по нинішнім владоможцям, котрі, плюючи на елементарні уявлення про національні інтереси, ведуть торгівлю з окупантом.
19 вересня 2015 р.
ЩО ТАКЕ ТРАДИЦІЯ
У багатьох випадках люди, які говорять про так звані «традиційні цінності», не мають елементарного уявлення про те, що саме складає суть їхньої «традиційності». Це дає зайвий козир у руки «антитрадиціоналістів». Останні пов’язують «традиційність» з минувшиною і самостійно вибудовують таку систему координат, в межах якої «традиційність» береться на кпини. Приміром, якщо основою «традиційності» є віддаленість у часі, заглибленість у минуле, то чимало речей дохристиянської епохи виявляться більш традиційними, ніж ті речі, які творили християнське Середньовіччя: розпуста пізнього Риму традиційніша за нерозривне християнське подружжя, людські жертвоприношення — за участь у літургійному житті.
18 вересня 2015 р.
ШЛЯХ ДО СПРАВЖНЬОГО СУВЕРЕНІТЕТУ
Мені часто задають питання мої друзі з ліберальних кіл суспільства: чи я усвідомлюю, що штовхаю країну на мільйонні жертви, закликаючи не йти на вимоги заходу/путіна і таким чином провокую повномаштабну війну. Перше, що кажу у відповідь — це стереотип, нав’язаний тими, хто хоче і далі нас вважати “залежними” або, інакше кажучи, малоросами. Немає абсолютно ніяких доказів у тому, що коли ми покажемо нашу тверду принципову позиції як в дипломатії (!), так і на фронті, то ми отримаємо багатотисячні жертви серед військових.
17 вересня 2015 р.
“ПРАВИЙ СЕКТОР” ВІЗЬМЕ УЧАСТЬ У БЛОКАДІ КРИМУ
Національно-визвольний рух “Правий сектор” долучиться до блокади Криму, яку ініціював Меджліс кримсько-татарського народу. Блокаду Криму ми розцінюємо як подвійний удар — і безпосередній удар по московським інтересам, і удар по нинішній системі, котра склалася в Україні, системі запроданства і здачі державних інтересів. Запитувати, чому блокаду Криму не влаштувала “українська влада”, немає сенсу. Режим Порошенка не просто не влаштував Криму блокаду, але й не розірвав з державою-агресором дипломатичних зв’язків, не визнав війну війною і вже майже рік веде країну шляхом мінської ганьби.
15 вересня 2015 р.
СОЛДАТИ ТА ОФІЦЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ!
Десяткам тисяч українських вояків — і добровольців, і мобілізованих — довелося стати маріонетками у грі, сценарій якої писали представники Москви, Брюсселю та нашої продажної влади. Звитяга українського воїна була похована домовленостями у Мінську. Патріотам-фронтовикам не залишається нічого іншого, як стати революційним суб’єктом і долучитися до боротьби за кращу Україну. Інакше усі наші жертви виявляться даремними. Солдати та офіцери української армії! Сьогодні перед вами стоїть вибір: або й надалі бути безправними виконавцями волі сволоти, котра узурпувала владу в країні, або стати співтворцями українського майбутнього.
14 вересня 2015 р.
ПЕКЕЛЬНА СІМЕЙКА
У світлі цьогорічного форуму “Ялтинської європейської стратегії” мабуть не в мене одного виникло наступне спостереження. Засновником форуму є Віктор Пінчук, візитна картка якого — особливо активна підтримка дегенеративних явищ. Саме Пінчук є промоутером так званого “сучасного мистецтва” в Україні. Сумновідомий “PinchukArtCentre” перетворився на потужний криголам просування дегенератства. Одягаючи в шати “елітарності”, маркетологи у сфері культури зображують “мистецтвом” те, що позбавлено елементарної етичної та естетичної цінності. Навіть навпаки: в етичній площині таке “мистецтво” несе деструктивні, такі, що знищують будь-які традиційні норми, ідеї; в естетичній площини за всіма цими перфомансами та інсталяціями стоїть не просто нівелювання змісту основних естетичних категорій, але й зведення до абсурду самого явища мистецької творчості (погодьмося, що важко побачити “мистецтво” у забальзамованій у формальдегіді корові, однак це — “шедевр видатного сучасного художника” Дем’єна Гьорста, виставку якого з величезною помпезністю проводив свого часу “PinchukArtCentre”).
14 вересня 2015 р.
АНДРІЙ СТЕМПІЦЬКИЙ ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ДУКУ ТА “ТРИЗУБУ”
Головний командир ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери, Командир Добровольчого Українського Корпусу Андрій Стемпіцький прокоментував тенденції розвитку добровольчого і націоналістичного руху. Зокрема, він висловився щодо поточної ситуації з ДУК: — За останній місяць відбулось багато неоднозначних подій як на фронті, так і в державі. Це все відображається і на діяльності Корпусу, і на внутрішньому стані бійців та командирів. Ситуація на даний час в країні кардинально відрізняється від тої ситуації, яка була в минулому році. Тому і ми не можемо стояти на місці.
13 вересня 2015 р.
ВРЯТУВАТИ АВАКОВА. МІСІЯ НЕМОЖЛИВА?
Уже другий день поспіль ЗМІ розводять галас щодо попередженого замаху на Авакова. Читаючи всі ці повідомлення, аж сам переймаєшся думкою: як можна бідолаху врятувати від наступних замахів? І от під час роздумів над цим питанням у голову приходить історія такого собі Леся Бузини. Жив собі Лесь Бузина, писав різну гидоту про українців, закликав “хахлов” дружити з “вєлікім русскім народом”, а заодно як агент російського впливу займався кураторською роботою. Але, як то кажуть, у Києві Бузина, а на фронті патріоти. І ці патріоти інколи попри численні патрулі міліції привозять з собою зброю. І хтось із цих патріотів відправив Бузину на той світ. У могилі Бузина.
12 вересня 2015 р.
БОЄЦЬ “ПРАВОГО СЕКТОРА”: “АТО” СКІНЧИТЬСЯ ТІЛЬКИ ТОДІ, КОЛИ ОБ МОГИЛУ ОСТАННЬОГО ВОРОГА УКРАЇНИ ОБСТУКАЮТЬ ЛОПАТУ
Юрій Якимович** — боєць Добровольчого Українського Корпусу. Має двадцять років. Родом з Волині. Навесні отримав поранення у Пісках. Проте, не дивлячись на поранення, пройшовши курс реабілітації, рветься на передову.** Пропонуємо нашим читачам інтерв’ю з Юрієм, взяте волинськими журналістами з AR.VOLYN.UA . Слова патріота-фронтовика не можуть не надихати. Проте у нього, як і в багатьох інших бійців, які добровільно пішли на фронт, цю війну*** було вкрадено***. Лише від того, чи зможемо ми революційними методами змести цей режим, залежить, чи виправданим залишиться оптимізм бійців.
11 вересня 2015 р.
МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ І ЗНИЩЕННЯ НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО РУХУ
Посилення репресій проти українських націоналістів здивує лише наївного. І лише сліпий не помітить їхню планомірність. За рік існування режиму Порошенка за ґрати було кинуто більше патріотів, аніж за усі роки правління Януковича. І те, що зараз репресії лише посилюються, є цілком закономірним явищем. Звісно, максимальне послаблення націоналістичного руху надзвичайно важливе для режиму внутрішньої окупації. Але річ не лише в цьому. Порошенківський режим поки що міг би просто намагатися тримати націоналістичний рух у певних рамках. Проте, як бачимо, з лютого-березня цього року режим посилив протидію націоналістам. Цілком очевидно, що його до цього штовхають із-закордону.
10 вересня 2015 р.
МІНСТЕЦЬ ЧИ РАША: ХТО МАРГІНАЛІЗУЄ АНТИРЕЖИМНУ БОРОТЬБУ?
В інформаційному просторі нерідко можна натрапити на доволі істеричні повідомлення нібито антирежимного характеру. Мова йде передусім про пости у соцмережах, а також повідомлення на мало відомих сайтах. Наведемо кілька прикладів. Днів десять тому декілька ботів масово поширювало “звернення” до Головного командира ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери Андрія Стемпіцького із закликом приблизно такого характеру: “Стемпицкий, сделай это — убей Вальцмана!” Днями маргінальні сайти почали поширювати “новину” про те, що на Київ рухаються два добровольчі батальйони — “ОУН” і “Січ”.
8 вересня 2015 р.
Я ЗІ ШВЕЦІЇ, АЛЕ ЖИВУ У СПРАВЖНІСІНЬКОМУ АБСУРДСТАНІ
ВІД РЕДАКЦІЇ. Сьогодні увага українського суспільства прикута до кількох речей — війни на Донбасі, політичних перипетій всередині країни та соціально-економічних проблем. Одначе ми — європейська країна, і проблеми решти Європи не можуть бути для нас чужими. Ми повинні розуміти усі негативні моменти, які сьогодні можна спостерігати в Європі. Передусім, аби не повторити чужих помилок. Ми неодноразово писали про ситуацію, пов’язану з заселенням Європи кольоровими мігрантами, в тому числі згадували про Скандинавію. Цього разу пропонуємо до уваги наших читачів статтю-крик душі шведської журналістки Інгрід Карлквіст про те, як вона опинилася у чужій для себе і свого народу країні.
6 вересня 2015 р.
ПРО ЗАКОНИ І ЗАКОН
Американську чиновницю на виборній посаді суд посадив у в’язницю за відмову порушувати Закон Божий і реєструвати як шлюб факт співжиття осіб однієї статі. На це зазвучали коментарі в дусі “ніхто не має права відмовлятися виконувати закони держави”. А мене дивує: як можуть наполягати на “священності” державних законів ті, хто Закон Божий сприймають не як Закон, а лише як пам’ятку давньої єврейсько-еліністичної літератури? Саме з такою аргументацією – “це закон і ви повинні йому підкорятися”, три століття жорстоко гнали християн у Римській імперії за те, що вони не виконували “громадянський обов’язок” приносити жертви ідолам та шанувати державних “богів”. У Третьому рейху, сталінському СРСР чи нині у Північній Кореї теж були/є закони. За якими також замордовано мільйони “порушників”.
6 вересня 2015 р.
ВИСНОВКИ З ПОДІЙ 31 СЕРПНЯ
Із сумом потрібно визнати, що порошенківська пропаганда виграла бій за інтерпретацію подій 31 серпня. По-перше, “Мінстецю” вдалося перевести увагу суспільства із самого факту ганебного голосування за путінські зміни до Конституції на події, які відбувалися під стінами зРади. По-друге, “Мінстець” вигідно для режиму проінтерпретував ці події. Ми програли битву, але обов’язково маємо виграти війну. А для цього необхідно озирнутися назад, проаналізувати допущені помилки, зробити висновки. Найперший і найважливіший висновок — мирні акції протесту є безплідними. Патріоти, які зібралися 31 серпня під ВР, дійсно намагалися завадити голосуванню мирним шляхом. Але голос мирної вулиці не впливає на хід політичних процесів — цей урок потрібно було вивчити ще під час Майдану. Сутички під парламентом розпочалися лише після того, як депутати таки проголосували за продиктовані із Москви та Брюсселю зміни. Масла у вогонь підлило те, що нацгвардійці порвали портрети бійців-добровольців, які загинули на сході.
6 вересня 2015 р.
ЗАШМОРГ ДИКТАТУРИ ПОРОШЕНКА ЗАТЯГУЄТЬСЯ
До Всеукраїнського об’єднання “Свобода” можна ставитися по-різному. Претензій до цієї партії є багато. Попри високу чисельність жертовних і дієвих патріотів, кадрова політика ВОС, м’яко кажучи, недосконала. Особливо це стосується Західної України (чого лиш вартий одіозний мер Тернополя Надал). Також викликає чимало питань “генеральна лінія” “Свободи” під час Майдану. Але, попри ці та інші негативні моменти, “Свобода” — це патріотична, державницька сила, що перебуває в опозиції до режиму Порошенка.
4 вересня 2015 р.