Червень 2015
УРОК 30 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
Сьогодення пише нові героїчні сторінки нашої історії. Але ми не маємо права забувати сторінки минулого. 30 червня 1941 року у звільненому від більшовиків Львові представниками ОУН-Революційної був проголошений Акт відновлення Української Держави. З перспективи нинішнього дня ця історична подія є не лише датою в календарі, але й дороговказом для нашої подальшої боротьби. Насамперед Чин 30 червня навчає нас, що націоналістичні принципи стоять вище політичної кон’юнктури. Хіба лише ОУН під проводом Степана Бандери прагнула відновлення української державності? Зовсім ні. Але в той час, коли всілякі ліберали, націонал-демократи та «теж-націоналісти» очікували ласки від німців, тільки ОУН продемонструвала, що готова самостійно боротися за інтереси української нації. Дехто підтримав її чин (зокрема греко-католицька та православна Церква). Натомість політикани почали звинувачувати націоналістів у тому, що вони «здійснюють авантюру», «провокують німців» і т.д. Проголошення української державності, на думку цих політиканів, «було не на часі», а тому дії націоналістів вони розглядали як «дон-кіхотство», «романтику», «молодечий максималізм», «нерозважливість» чи навіть «шкідництво» (були навіть такі, що називали бандерівців «московською агентурою»). Проте історія розставила усе по своїх місцях…
30 червня 2015 р.
ЧОМУ ПОТРІБНО ВЗЯТИ УЧАСТЬ У МАРШІ 3 ЛИПНЯ?
3 липня українські націоналісти проведуть МАРШ СВЯТОСЛАВА. Дуже важливо, аби в ньому окрім добровольців-фронтовиків, а також активістів націоналістичних організацій взяло участь якомога ширше коло українських патріотів. Дехто звинувачує націоналістів у надмірних зволіканнях у справі спротиву режиму Порошенку. «Хіба ви не розумієте, що ворог не лише на сході, але й у Києві?», «Коли вже проведете АТО на Печерських пагорбах?», «Коли на Київ?», «Хіба можна терпіти далі?» і т.д., і т.п.
29 червня 2015 р.
ЄПИСКОП: США МОЖУТЬ ПОТЕРПАТИ ВІД БРЕХНІ ГОМО-«ШЛЮБІВ», ОДНАК МИ НЕ БУДЕМО ЇЇ СПІВУЧАСНИКАМИ І НЕ МОВЧАТИМЕМО
У США триває свавілля ліво-ліберального режиму на чолі з Обамою, спрямоване на руйнування звичних уявлень про людину, сім’ю та людську сексуальність. 26 червня цього року Верховний Суд США постановив, що заборона одностатевих «шлюбів» у законах і конституціях частини штатів є неконституційною, тобто, противляться Конституції США. Таким чином всупереч волі окремих штатів по всій території США збочені пари будуть прирівнюватися до нормальних родин. Один із суддей Верховного Суду вже назвав це рішення путчем , який немає жодного відношення до американської Конституції.
27 червня 2015 р.
ПОЛІТВ’ЯЗНІВ НЕОБХІДНО ПІДТРИМУВАТИ ЗА БУДЬ-ЯКИХ УМОВ!
Справа затримання патріотів, яких звинувачують у вбивстві Бузини, набула позитивного резонансу. Багатьох українців зачепив цинізм, із яким діє влада. Але часом риторика захисників Поліщука і Медведька здається дивною: доходить до того, що люди повністю погоджуються з думкою, що ліквідація тієї антиукраїнської сволоти – це дійсно «злочин», і «справжніх убивць» необхідно покарати. Як на мене, це повний ідіотизм. Для мене є цілком очевидними три речі: 1). Патріотів-політв’язнів завжди потрібно підтримувати, якщо вони дійсно «невинні», тобто не здійснювали того, що їм інкримінують.
26 червня 2015 р.
ЗА ЩО БОРЕТЬСЯ «ТРИЗУБ»?
Головною політичною метою Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандера є здійснення НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ і побудова УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ. Нинішню державу «Україна» ми не вважаємо українською національною державою, адже вона не забезпечує інтересів українців як нації. Ми цінуємо нинішню державність виключно як плацдарм для подальшої боротьби. Існуючу у державі «Україна» суспільно-політичну і економічну систему ми розглядаємо як РЕЖИМ ВНУТРІШНЬОЇ ОКУПАЦІЇ. Режим внутрішньої окупації – це щось більше, аніж режим Януковича чи, як зараз, режим Порошенка. Не зводиться він також і до явища корупції. Режим внутрішньої окупації – це складна система, елементами якої є політична і бізнесова еліта, механізми державного регулювання та економічних відносин, особливості розподілу доходів і, найважливіше, неоколоніальна ідеологія, котра лежить в основі існування держави та суспільства.
24 червня 2015 р.
«РАШИЗМ» І «СКРЕПЫ»: ЧИМ НАСПРАВДІ Є ПУТІНСЬКА РОСІЯ?
Доволі часто українці демонструють надзвичайно поверхневі уявлення про путінську Росію. Ліберальні українські ЗМІ змальовують Росію як консервативну і ледве не «фашистську» державу, і це змушує багатьох українців шукати протилежних світоглядних орієнтирів. Та насправді, російські «скрепы»* – це просто карикатура, парод**ія на консерватизм. Це визнають і самі російські патріоти. * Подібно до того, як на Заході панує культурний марксизм (радикальна версія лібералізму), в Росії провідні позиції займає ідеологія «культурного сталінізму», яка є надзвичайно далекою від ідеалів правої ідеології. Аби краще ознайомити наших читачів із ідеологічними підвалинами путінської Росії, пропонуємо до їхньої уваги фрагмент із книги Ігоря Загребельного «Майдан. Хроніки недореволюції», в якому достатньо аргументовано спростовуються хибні уявлення про нашого ворога.
23 червня 2015 р.
ЩЕ ДЕКІЛЬКА СЛІВ ПРО АБОРТИ
Вирішив продовжити тему абортів, на яку я вже писав, відштовхуючись від аргументів, які наводять прихильники абортів. Наперед прошу потенційних опонентів, які натраплять на цю статтю в соцмережах, прочитати її повністю і, пишучи коментарі, дискутувати з її тезами, а не розпливатися «мыслю по древу» або ж наводити ті аргументи, які, як мені здається, я тут спростував. Аргумент 1. Чому до питання абортів «сують свого носа» чоловіки, адже робити аборт чи ні має вирішувати виключно жінка?
20 червня 2015 р.
СИТУАЦІЯ ДОВКОЛА «ТОРНАДО» - ЦЕ УДАР ПО ВСЬОМУ ДОБРОВОЛЬЧОМУ РУХОВІ
Дії представників влади відносно підрозділу «Торнадо» абсолютно не вкладаються в рамки здорового глузду, зате легко пояснюються логікою самозбереження антинародного режиму. Ці дії – ніщо інакше, як удар по українському добровольчому руху в цілому. Що таке добровольчий рух з позицій нинішньої влади? По-перше, це перешкода для реалізації «договорняків» з Москвою, а також донецькою регіоналівською «знаттю». По-друге, це перешкода для реалізації кримінально-бізнесових інтересів окремих представників режиму (нагадаю, що «серйозні проблеми» у «Торнадо» почалися після того, як його бійці стали на заваді руху контрабанди). По-третє, це політичні конкуренти. У патріотів немає коштів, аби на кожних виборах одурманювати населення, заставляти всю країну біл-бордами, засипати кожну пенсіонерку «гречкою». Зате, жертовно захищаючи Батьківщину, вони здобувають все більшу підтримку населення. Це також дуже сильно непокоїть нашу «демократичну владу».
18 червня 2015 р.
МАРШ СВЯТОСЛАВА (АНОНС)
Влітку 965 року князь Святослав розгромив Хазарський каганат. Уперше в середньовічній історії Русь-Україна завдала поразки Степу. Нині триває подібна війна за володіння Степом – українці відвойовують власний життєвий простір на Донбасі. Учасники цієї війни – бійці ДУКу, «Азову» та інші добровольці – 3 липня пройдуться вулицями Києва, аби вшанувати славетних предків і показати спадкоємність боротьби за велич України. Однак не тільки, адже ми маємо ворога не лише на сході, але й усередині країни.
18 червня 2015 р.
ВАСИЛЬ ЛАБАЙЧУК ПРО ФСБ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ І ПЕРСПЕКТИВИ ЦЕРКОВНОЇ ЄДНОСТІ
За останні півтори роки тернопільські націоналісти здобули чималий досвід у сфері пошуку єдності українських Церков, а також протидії негативним впливам Московського патріархату. У своєму інтерв’ю цим досвідом ділиться очільник «Правого сектора» Тернопільщини Василь Лабайчук. Яка зараз ситуація в церковній сфері в нашій країні? Для нас, українських націоналістів, є три конфесії, які ми вважаємо традиційними українськими Церквами. Ми б дуже хотіли, щоб ці три структури об’єднались в єдину Помісну Українську Церкву, і вже почали закликати їх до єдності. Ці три конфесії: Українська Греко-Католицька Церква, Українська Православна Церква Київського Патріархату (найбільша з цих трьох) і Українська Автокефальна Православна Церква. Також є таке собі структурне утворення Російської православної Церкви в Україні, як Українська Православна Церква Московського патріархату. З цією ФСБ-шною установою, в силу різних обставин, в нас не може бути ніякої співпраці, через те, що і на них, в тому числі, лежить винна в тому, що зараз відбувається на сході України. Ми знаємо, коли починались сепаратистські рухи в Криму, було дуже багато сприяння цьому з боку духовенства Московського Патріархату. Ми знаємо, як розвивались події на Донбасі: через Святогірську Лавру, яка під контролем Московського патріархату, заїжджали в Україну бойовики; є інформація що в Лаврі, на початках була захована зброя. Це речі, про які журналісти писали і говорили - на жаль, не до всіх це доходить. Ми зараз бачимо багато подібних фактів з боку Московського патріархату, які спрямовані проти українських збройних сил. Найбанальніший і найганебніший приклад – це коли їхній керівник Онуфрій не встав, як зачитували імена наших героїв, які загинули на Сході. Відповідно, з цією установою в нас не може бути ніякої співпраці, ми не можемо вважати її українською, бо вона такою не є, вона працює виключно на нашого ворога. Що треба зробити, щоб нейтралізувати шкідливий вплив Московського патріархату і об’єднати українські Церкви?
18 червня 2015 р.
ПРО «САНКЦІЇ», «СТРАТЕГІЧНИХ ПАРТНЕРІВ» І ПЕРСПЕКТИВИ БОРОТЬБИ З МОСКВОЮ
Зовсім нещодавно стрічка провладних новин бурхливо доповідала про величезне досягнення світової спільноти в боротьбі з Росією – зниження ціни на нафту. Невтомними провладними «аналітиками» повсякчас нав’язувалась думка щодо певних політичних домовленостей Президента і Уряду України з геополітичними гравцями на ринку нафти, такими як США і ОПЕК. Пригадаймо хоча б розпіарену подорож Президента до Саудівської Аравії… Червоною ниткою владної брехні проходило порівняння неминучої погибелі Росії – як і свого часу Радянського Союзу – від “погодженого цивілізованим світом направленого зниження нафтової ціни”. Хоча й відомо, що причиною розпаду СРСР можна вважати будь-що, окрім “погодженої ціни на нафту”.
16 червня 2015 р.
ДЕКІЛЬКА ДУМОК ЩОДО КРИМІНАЛІЗАЦІЇ АБОРТІВ
Незабаром Верховна Рада знову отримає можливість зробити ЕПОХАЛЬНЕ РІШЕННЯ – прийняти закон щодо захисту прав ненароджених дітей. І знову, більш за все, цією можливістю не скористається. Поточне скликання ВР, як і попередні, не є ні патріотичним, ні християнським, ні наділеним здоровим глуздом. Попри це, внесення законопроектів щодо заборони абортів необхідне. Адже те, що їх майже неможливо прийняти сьогодні, не означає, що вони не будуть прийняті завтра. Для того, щоб в майбутньому (дасть Бог – недалекому) в Україні пішла в небуття цинічна брехня, згідно з якою вбивство ненароджених дітей не є вбивством, потрібно не допустити маргіналізації цієї теми.
14 червня 2015 р.
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОЦІНКА ДОБРОВОЛЬЧИХ ФОРМУВАНЬ ДУК ПС ТА БАТАЛЬЙОН «ОУН»
Для українських націоналістів непотрібен юридичний дозвіл, аби захищати рідну землю. Адже Закон Божий, Божа справедливість та інтереси нації – понад будь-які юридичні норми (тим паче ті, які створюються за умов панування режиму внутрішньої окупації). Для нас, українських націоналістів, можуть бути легітимними лише ті закони, які створюються в національній державі, а такої держави наразі немає. Та, тим не менше, у відповідь на численні закиди щодо «незаконності ДУК» публікуємо цю розвідку, мета якої – висвітлити юридичні аспекти існування добровольчого руху в Україні.
13 червня 2015 р.
Про Бандеру і «геїв», або Відповідь одному імбецилу
В контексті київських подій 6 червня (спроба провести «гей-парад», котра наразилася на справедливу протидію з боку націоналістів) такий собі Андрій Бондар опублікував статтю «Чи писав Бандера про ґеїв, або Яку Україну ми будуємо». Суть статті – звинуватити сучасних націоналістів у тому, що, дотримуючись антилібералістичних засад, вони… впали в опортунізм і відійшли від ідеології українського націоналістичного руху, зокрема ідей Бандери. Природною реакцією на писанину Бондаря є сум’яття. Полемізувати з дурнями і доводити елементарні речі – справа невдячна і дещо нудна. Проте в часи загального отупіння інколи до такої полеміки усе ж необхідно вдаватися, бо в інакшому випадку голосу правди взагалі буде нечутно.
11 червня 2015 р.
НАЦІОНАЛІЗМ, ЗАКОННИЦТВО Й ІДЕОЛОГІЯ «ПРАВ ЛЮДИНИ»
Одним із закидів у бік націоналістів, які завадили проведенню «гей-параду», було те, що вони не визнають «прав людини». Під «правами людини» йшлося як про право невеличкої купки грантожерів нав’язувати свою ідеологію усьому суспільству, так і про більш широкі права, зокрема право мирних зібрань. Подібні закиди виглядають доволі кумедно, адже їх суть зводиться до того, що націоналістів звинувачують у тому, що вони є саме націоналістами, а не послідовниками лібералістичної ідеології з її ефемерними «правами і свободами». Висувати подібні звинувачення – це те ж саме, що звинувачувати дуб у тому, що він саме дуб, а не газонна трава.
11 червня 2015 р.
СПРОБА ПРОВЕДЕННЯ «ГЕЙ-ПАРАДУ» – ДОБРИЙ ЗНАК?
Для націоналіста кожен день – це боротьба, зі своїми втратами та перемогами. 6 червня націоналістична молодь Києва здобула перемогу – не дала наволочі безперешкодно провести «гей-парад». Якщо ми порівняємо те, що було у Києві, із тим, що існує на Заході, то нам стане зрозуміло, що нашу країну ще досі береже Бог. Педерасти зуміли пройти якихось кількасот метрів. Близько десятка із них було травмовано. Ще більше перепало іншим педерастам – представниками гей-спільноти «МВС». Були і втрати: багатьох наших побратимів затримали. Зараз проти них шиють серйозні кримінальні справи. І наше завдання – уберегти їх від переслідування.
6 червня 2015 р.
«ПРАВИЙ СЕКТОР» НА ЗАХИСТІ ПРАВДИ І СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ
Зараз, під час війни з Москвою, мене менш за все турбують люди з відхиленнями у сексуальній сфері. Як християнину і просто людині, мені їх шкода, і не більше. Проте у цей буремний час мене не може не турбувати інше – те, з якою наполегливістю українському суспільству нав’язують ІДЕОЛОГІЮ статевих збочень і нищення інституту родини. У той час, коли суспільство мало б об’єднатися навколо протидії московській агресії, організації так званих «ЛГБТ» нарощують масштаби своєї діяльності. Навіть зараз, коли бойові дії на сході активізувалися, вони планують низку заходів включно зі своїм «міні-гейпарадом» – «Маршем рівності». Це – не просто робота, спрямована на моральний розклад українського народу, але й плювок на могили тих, хто загинув у боротьбі за Україну, а також на живих захисників Вітчизни.
4 червня 2015 р.
БОРОТЬБА З РАДИКАЛЬНИМ ЛІБЕРАЛІЗМОМ ЗАВЖДИ НА ЧАСІ!
На початку червня так звані «ЛГБТ-активісти» планують провести низку заходів, спрямованих на пропаганду статевих збочень. В тому числі на 6 червня вони запланували «гей-парад», котрий поки що скромно називають «Маршем рівності». Наша Організація, котра твердо стоїть на засадах традиційного християнства і націоналістичної ідеології, докладе максимум зусиль, аби зірвати плани збоченців. Ми чудово усвідомлюємо, що пропаганда гомосексуалізму та інших збочень – це один із стратегічних напрямків радикального лібералізму (або ж т.зв. «культурного марксизму»). Мета лібералів-екстремістів – позбавити людей будь-яких природних форм ідентичності (расової, національної, статевої) і перетворити їх на бездумну деградовану худобу. Борючись проти пропаганди збочень та гендерної ідеології, ми боремося за збереження людства!
1 червня 2015 р.