ЗНАЧЕННЯ ВОЇНСЬКОГО ЕЛЕМЕНТУ ДЛЯ НОВОЇ ЄВРОПИ
Одне з головних протиріч, на яке пролила світло Перша світова війна, стосується відносин між державою і воєнним елементом. З’явилося типове протистояння, котре насправді відображає не так дві різні групи людей, скільки дві епохи, дві ментальності, дві відмінні концепції «цивілізації».
З одного боку можна знайти ідею, що воєнний і, взагалі, воїнський елемент є лишень інструментом, що знаходиться у підпорядкуванні у держави. Згідно з цим поглядом, у звичних умовах державою править елемент, котрий можна назвати «цивільним» або «буржуазним». Цей «буржуазний» елемент займається професійною політикою і, використовуючи популярний вислів, коли політика потребує продовження іншими засобами, використовує воєнні сили. За цих умов не передбачається, щоб воїнський елемент здійснював який-небудь вплив на політику або життя суспільства в цілому. Звісно, визнається, що у воїнського елементу є своя власна етика і цінності, однак вважається небажаним і навіть абсурдним, щоб ця етика і ці цінності використовувались до усього буденного життя нації. Такий погляд у реальності тісно пов’язаний з демократичним, «просвітницьким» і ліберальним переконанням, згідно з яким істинна цивілізація не має нічого спільного із «сумною необхідністю», котру прийнято називати війною, а її основою є не воїнські чесноти, а швидше «прогрес наук і мистецтва»… Тому в такому суспільстві варто говорити швидше про «солдатський», ніж про істинно воїнський елемент.
І справді, етимологічно слово «солдат» стосується військ, котрі воюють за плату у класу, котрий сам не воює*. Це більш-менш те саме значення, котре, не дивлячись на воєнну повинність, військовий елемент має в ліберальних і демократичних буржуазних державах.
Ці держави використовують його (військовий елемент. – ред.) для вирішення серйозних міжнародних конфліктів більш-менш однаково – так само, як використовують поліцію всередині країни.
Значно вищим є інший, протилежний погляд, згідно з яким воїнський елемент пронизує собою політичний, а також етичний порядок.
Згідно з цим поглядом, воєнні цінності – це істинні воїнські цінності, які відіграють основоположну роль в загальному ідеалі етичного формування життя. Відповідно, цей ідеал дійсний і поза межами чисто воєнного виміру і періоду війни. Наслідком цього стає обмеження цивільної буржуазії в політиці і буржуазного духу загалом в усіх сферах суспільного життя. Істинна цивілізація розуміється тут в чоловічих, активних і героїчних термінах: саме на цій основі розуміються елементи, котрі визначають усю людську велич і права народів.
** У «Людях і руїнах» Ю. Евола зазначає: «Слово “солдат” згідно з етимологією означає того, хто займається військовою справою за гроші (той самий корінь має слово “вербування”); так називали найманців, яких наймали за гроші міста для захисту або нападу, оскільки самі міщани не воювали, а займалися своїми приватними справами. Абсолютно протилежний “солдату” тип воїна, котрий належав до феодальної аристократії як стану, котрий був основним ядром відповідного суспільного устрою». Дієслово «assoldare» означає вербувати, набирати в армію; «soldato» – солдат від слова «soldi», гроші.*
Примітка редакції. Ми опублікували невеличкий фрагмент зі статті видатного правого мислителя ХХ ст. Юліуса Еволи з огляду на його актуальність у світлі сьогоднішніх подій. У своїй статті, відштовхуючись від подій Першої світової війни, Евола малює ескіз Європи, про яку він мріяв, – Європи, володарями якої знову стануть носії благородних воїнських чеснот. На жаль, така Європа не відбулась. Але наразі нам ідеться не про Європу в цілому, а про Україну.
На початку своєї статті Евола говорить про дві концепції, котрі описують характер відносин між державою і військовим елементом суспільства. Згідно з першою концепцією, воїни (солдати) – це всього лиш специфічна професія, до послуг якої держава вдається в окремі кризові моменти. Солдати не мають політичної влади, а їхній вплив на суспільство і його духовність, культуру, мораль є мінімальним. Згідно з другою концепцією, воїни є елітою суспільства (аристократією). Вони не просто наділені політичною владою, але й формують ідеологію, дух, що пронизує собою все суспільство.
На нинішній момент назрівання нової революційної ситуації означає шанси принаймні часткового втілення другої концепції.
Сьогодні існує надзвичайно сильний антагонізм керованої олігархами ліберальної держави і патріотів-фронтовиків. Замість того, щоб вибивати ворога з нашої землі, українські вояки змушені бути статистами у грі, котру ведуть Порошенко, Путін, Меркель та інша світова сволота. Замість того, боронити Україну, наші вояки гинуть під час безглуздого «перемир’я».
Тому зараз кожен фронтовик має зробити вибір: або й надалі бути «солдатом», тобто безправним найманцем ліберально-олігархічної держави, або стати частиною Бойового Братства, перед котрим лежить надважлива задача – після повернення із фронту, здобути нову, по-справжньому українську державу, державу засновану на істинних цінностях та величних ідеалах.