ІДЕЯ – ІЄРАРХІЯ – ЧЕСТЬ!

Окрім людей, які віддали націоналістичній боротьбі більшу частину свого свідомого життя, до «Правого сектора» належить чимало тих, хто зацікавився націоналізмом лише підчас або після Майдану. Цілком природно, що дехто з цих людей має доволі туманне уявлення про націоналізм. А тому їхнім завданням є не просто брати участь у тих чи інших напрямках діяльності руху, але й вивчати засади українського націоналізму, ставати націоналістами. Адже для того, аби бути частиною націоналістичного руху, недостатньо бути патріотом. Для цього потрібно поділяти основні націоналістичні принципи. Якщо ж людина противиться, значить їй варто пошукати собі місце деінде.

Одним із принципів націоналістичного руху є його внутрішній авторитаризм. Без нього структура націоналістичного руху просто немислима.

Те, що 2×2=4, не є результатом якогось демократичного голосування. Це апріорна істина. Навіть якщо 99% населення Землі проголосує, що 2×2=5, істинним буде твердження 2×2=4. Так само з націоналізмом. Націоналізм випливає з певних аксіом, принципів, ідей. Самі учасники націоналістичного руху знаходяться у ПІДПОРЯДКОВАНОМУ становищі відносно цих ідей. З цього і народжується націоналістичний авторитаризм.

Націоналістичний рух виразно ієрархічний: Ідея – Провід – Членство. Місце людей у цій ієрархії має залежати від природних задатків, здобутків та заслуг і, неодмінно, від їхньої просякнутості Ідеєю. За Ідею не голосують, не обирають її більшістю. Їй підпорядковуються і служать, знаходячи своє місце у ієрархії.

Ще одна причина авторитарності націоналістичного руху є суто прагматичною. Націоналістичний рух є рухом революційним. Націоналістичний рух – це армія революціонерів (навіть якщо значна частина активістів руху змушена займатися суто цивільними справами). А в армії має панувати дисципліна. Без цього – не переможемо.

Можливо, для людей, які лиш нещодавно стали під червоно-чорний стяг, ці рядки здадуться різкими і відштовхнуть (нагадаю: у «Правому секторі» ніхто нікого не тримає силою). Причина цього, на мою думку, криється в тому, що зараз багато людей має неправильне світобачення. Раніше люди жили культурою Обов’язку і Служіння; ієрархія була для них чимось само собою зрозумілим. Зараз же для багатьох є характерним гіпертрофоване Еґо. Раніше світ бачився ієрархічним. Зараз же нерідко його бачать перевернутим, вважають, що джерелом істини є більшість, механічне число.

«Правому сектору» небеса не імпортують янголів. «Правий сектор» наповнюють сучасні люди. Одначе завдання «Правого сектору» – не просто залучити цих людей до боротьби, але й максимально виховати їх у світлі націоналізму. Той, хто по-справжньому прагне добра Україні, зможе переступити через власне Еґо і вчитися. Якщо ж хтось має занадто товсту шкаралупу, йому варто буде покинути наш рух. «Правий сектор» – це не ліберальна олігархічна партія, це націоналістичний рух. Він не може запропонувати своїм прихильникам державних посад або фінансових прибутків. Зате він може запропонувати шляхом служіння Ідеї здобути собі Честь!