«ЗАПЛАТОЮ НАМ РАДІСТЬ БОРОТЬБИ!»

Нам, бійцям Добровольчого Українського Корпусу, часто задають питання з приводу статусу «учасника АТО»: чи варто, навіщо, хіба хтось оцінить?..

Насправді, ці питання абсурдні. Статус, привілеї, нагороди – хіба ці речі можуть стати мірою наших ідей? Хіба може якийсь там статус оцінити дії людини, яка добровільно йде на смерть за свої ідеали? А може ви рахуєте , що наша боротьба оцінюється папірчиком на субсидії?

Подивіться на вгодовані, червоні пики даішників, які отримали цей «статус» за те, що були позбавлені можливості місяць брати хабарі у себе в області. Подивіться у свинячі оченятка воєнкомів, які «героїчно» тридцять діб жерли тушонку за 100км від бойових дій! Ось це і є справжні «УЧАСНИКИ АТО»! Жалюгідні споживачі, боягузи та пристосуванці. І нетреба порівнювати нас з ними. Ми не учасники АТО – ми УКРАІНЦІ, ми люди, які пішли добровольцями на війну!

Війну за свою землю, за свій народ! Ми не воюємо за кістку з «панського столу» цієї влади, ми готові вмерти за НОВУ УКРАЇНУ! За Україну, де кожен українець (без всякого статусу) буде мати право на гідне життя! Життя, а не існування. За Україну, в якій народ не буде стогнати та обирати царька за принципом «з двох зол».

Ми боремося за сильну та вільну Україну! І жоден статус не зможе замінити нам нашу віру! Віру в себе, віру в наших побратимів та нашу перемогу! Найцінніший привілей для нас – це смерть у бою за свою країну. А нагорода – це усвідомлення того, що доки штабні київські генерали отримують в Києві «статуси», наш командир постійно серед нас!