СПІВЕЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕЇ

Серед сучасних широких мас постать Дмитра Донцова не є достатньо відомою. В його честь не влаштовують всеукраїнські марші, а навести цитати з його праць можуть лише окремі люди. Втім, той факт, що пересічна людина навряд чи назве вам кілька його творів або основних ідей, не є чимось дивним. Донцов писав для когорти «луччих людей», а не для «провансальства». Донцов писав для людей, що чітко усвідомлюють історичну місію української нації та об’єктивні світові тенденції, а не для тих, хто звик голосувати за обличчя на білбордах.

Можливо, суспільство і не поділяється на прихильників Донцова і «драгоманівців», однак ці два світогляди чітко окреслюють палітру настроїв мас під час найбільш буремних подій, таких як війни чи революції. Під час Майдану були як «провокатори», що давали поштовх до боротьби за націю, так і доволі патріотичні мужички з жіночками, що уважно слухали «ораторів» зі сцени та ковтали надію на дружбу, мир і любов із вбивцями і катами. Дмитро Донцов не об’єднував ці дві групи у єдину «солянку». Протиставляючи українську ідею соціалізму, демократії та пацифізму, він наголошував на важливості ієрархічного ладу та поділу суспільних обов’язків між військовою, інтелектуальною, духовною елітою і «провансальством», що давало б державі необхідний імпульс на довгі роки.

Своє бачення України як європейської консервативної держави на зразок Іспанії генерала Франко Донцов доводив елементарним аналізом європейського життя та думками класичних філософів Старого Світу.

У таких книгах, як «Націоналізм» чи «Московська отрута» гостро ставиться така проблема, як меншовартість українців. Брак волі до панування на своїй землі та відстоювання інтересів на чужій, підмазування до чужоземних ідеалів та, як наслідок, приниження власної історії та культури…

Зміцнювати, на противагу «драгоманівству», волю нації до життя, до влади, до експансії – цього Донцов навчає сучасне, в першу чергу молоде покоління. Адже саме в молодіжних націоналістичних рухах ідеї Донцова нині мають чималий вплив. На хвилі незавершеної революції та визвольної війни ідею історичної місії української нації впроваджуватимуть саме юнаки та дівчата, які мислять у націоналістичному і традиціоналістичному дусі.

Традиціоналізм – це, без сумніву, найбільш революційна ідеологія нашого часу. Завдяки новій хвилі соціально-політичних деструкцій ідеї найвидатнішого націоналіста-теоретика в Україні охоплюватимуть серця борців за справжню українську незалежність.