«ПРАВИЙ СЕКТОР» ПРОДОВЖУЄ БИТИ ВОРОГА В РАЙОНІ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ
Вилазка сепаратистів на позицію ДУК закінчилась слізним проханням до армійського штабу. За півтори години бою проти ДУК окупанти «плакались» у штаб ЗСУ.
За останні дні окрема тактична група ДУК працювала в обороні у районі Донецького аеропорту та селища Спартак.
5 днів тому, в ніч на 26-е березня ворог атакував позиції добровольців силами двох взводів піхоти (близько 60 чол.) при підтримці двох танків. Піхота підійшла на відстань до 100 м. Танки працювали, як самохідні гармати, ззаду – як вогнева підтримка.
Бій тривав півтори години. Втрат серед бійців ДУК не було. А от сепаратисти вийшли на зв’язок з українським армійським штабом і почали «плакатись» в стилі «гуляли мирні сепаратисти, нікого не чіпали… і раптом по ним відкрили вогонь». Ворог запросив перемир’я – збирати трупи своїх загиблих…
Снайпер-унсовець набирає бойовий рахунок
На рахунку снайперської групи ДУК впродовж останніх днів щонайменше 4 підтверджені цілі. Причому один з окупантів був вражений з відстані 1 км, і він був не останній! Вже за 2 хв. ворог намагався евакуювати поціленого «дяківською» кулею сепаратиста на БТРі. І снайпер-доброволець з УНСО продовжив вести свій бойовий рахунок – це вже було його 5-те результативне попадання за коротку кар’єру на передовій.
Після влучного снайперського вогню сепаратистів добивали “ВОГами” (пострілами автоматичного гранатомету). Пізніше відеоматеріал, присвячений цьому бою буде викладений – слідкуйте за публікаціями ДУК-Інфо!
Коли стрілянина вщухла, на розбиту позицію сепаратистів вийшла у розвідку група «Шведа». На місці побоїща у полі та посадці лишилось багато слідів відчутних втрат ворога: закривавлених бинтів та медикаментів.
Як результат: у секторі групи ДУК в районі Спартака кілька днів триває повна тиша…
Сектор Донецького аеропорту: відволікаючий розрахунок на паніку
Загальна мета сепаратистів на даному етапі війни – намацати передній край української оборони. При чому в секторі Донецького аеропорту ворог навряд чи планує лобову атаку.
Найбільш ймовірно тут готується сковуючий удар. А головний піде на Маріуполь, де вирішується заповітна мрія міфотворців «Русского мира»: пробити суходолом коридор на Крим.
Хоча ідея банальна і прозора – весь розрахунок на паніку українського Генштабу: раптом там не витримають і почнуть перекидати війська під Піски? Подібний трюк сепаратисти і регулярна російська армія вже проводили під час боїв за Дебальцево.
Артилерійський марафон у Пісках: суть позиційної війни
Наразі на Піски продовжують падати не лише 120-мм міни, а й снаряди більшого калібру. Чому ж російська армія і колаборанти безперервно обстрілюють це багатостраждальне селище?
Річ у тім, що для підготовки наступу (бодай і показового) потрібно пристріляти з певних позицій певні точки з відповідної зброї. Як правило це робиться так, щоб не налякати супротивника та не довести його до зміни чи посилення укріплення. Всього кілька пострілів – зняли дані – переїхали на іншу позицію. І це ворогу потрібно робити, доки він не обстріляє зі всіх своїх можливих позицій усі українські точки.
Тож для артилеристів сучасне так зване «перемир’я» – це повна нісенітниця: іде щоденна стандартна робота на позиційній війні. І кожен день виконання чергового «мінського меморандуму» для гармашів та мінометників збройних сил Російської Федерації – лишень монотонні щоденні стрільби.
Але сепаратистські «марафонці» помирають зовсім не від нудьги!
Ворожі позиції нищить розвідка Добровольчого Українського Корпусу.
Зокрема в один з виходів група «Шведа» взяла в якості підтримки та посилення АГС. На додаткове щастя для добровольців (які підійшли до позиції сепаратистів на кілометр) почала працювати бензопила. Ворог не чув вихлопів автоматичного гранатомету і його позиція була несподівано і влучно накрита: розвідники спостерігали потужний вибух. Але вже на третю хвилину бою сепаратисти завантажились на машину і дали драла, а відповідь прилетіла на шостій хвилині.
Та хоча швидкість сучасного бою і досить висока, загалом російські «специ» особливої тактичної гнучкості не демонструють. Все зводиться до типового «вичавлювання». Врешті-решт вищий командний склад що «з того боку», що з цього одні академії закінчував, де їм розказували про «великих тухачевских». Тому сучасна гібридна війна на Донбасі не зважаючи на новітні технології, все ще йде за канонами старої радянської воєнної школи.
За матеріалами друга «Жоржа», ДУК-інфо