Березень 2015
«ПРАВИЙ СЕКТОР» ПРОДОВЖУЄ БИТИ ВОРОГА В РАЙОНІ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ
Вилазка сепаратистів на позицію ДУК закінчилась слізним проханням до армійського штабу. За півтори години бою проти ДУК окупанти «плакались» у штаб ЗСУ. За останні дні окрема тактична група ДУК працювала в обороні у районі Донецького аеропорту та селища Спартак. 5 днів тому, в ніч на 26-е березня ворог атакував позиції добровольців силами двох взводів піхоти (близько 60 чол.) при підтримці двох танків. Піхота підійшла на відстань до 100 м. Танки працювали, як самохідні гармати, ззаду – як вогнева підтримка.
31 березня 2015 р.
СПІВЕЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕЇ
Серед сучасних широких мас постать Дмитра Донцова не є достатньо відомою. В його честь не влаштовують всеукраїнські марші, а навести цитати з його праць можуть лише окремі люди. Втім, той факт, що пересічна людина навряд чи назве вам кілька його творів або основних ідей, не є чимось дивним. Донцов писав для когорти «луччих людей», а не для «провансальства». Донцов писав для людей, що чітко усвідомлюють історичну місію української нації та об’єктивні світові тенденції, а не для тих, хто звик голосувати за обличчя на білбордах.
30 березня 2015 р.
СМІШНО, АЛЕ НЕ ВЕСЕЛО
Однією із тем, що зараз підіймають на Печерських пагорбах, є дисциплінованість. Переймаючись виконанням лютневих мінських домовленостей, зокрема пунктом про ліквідацію «незаконних збройних формувань» (а разом з ними всіх інших патріотів), нинішні «господарі життя» намагаються грати на протиставленні: добровольці, на відміну від ЗСУ, є абсолютно не дисциплінованими. Справді, все пізнається у порівнянні. Добровольці – ідейно вмотивовані бійці, що самі пішли ледь не голими руками відвойовувати свою землю. Мобілізовані примусово – ті, що не відкосили – отримали у своє розпорядження легке та важке озброєння. Одначе є маса свідчень про відмову виконувати накази щодо наступу чи просто складної операції саме вояками ЗСУ. Є маса свідчень комбатів і комбригів ЗСУ про п’янство серед армійців і ставлення ними (командирами) у приклад добровольців. Та й наші хлопці з ДУКу часом вимінювали зброю і БК у обмін на пляшку горілки чи чогось «соліднішого» – вимінювали у тих, хто не дуже хотів виходити на передові позиції.
29 березня 2015 р.
ПЕРЕМОГА АБО СМЕРТЬ!
Нинішня війна – це звитяга українського Воїна і ганьба продажної егоїстичної влади. З одного боку ми бачимо жертовний запал добровольців, постійне підняття рівня боєздатності і патріотичної мотивації солдатів, численні дива героїзму. З іншого боку – переслідування власних економічних інтересів, постійні переговори з ворогом, здачу території, намагання переконати українців, що цю війну їм не виграти, а також банальний ідіотизм. Дві паралельні реальності. В одній – Патріоти, які ціною власної крові, здоров’я та життя боронять свою Землю і Національну Честь. В іншій – наволоч, для якої Україна – це всього лиш предмет збагачення.
25 березня 2015 р.
ЛІТ ТОМУ ДЕСЯТЬ…
Пропонована читачеві стаття «Літ тому десять» була опублікована далекого 1924 року у «Національній думці» – журналі, що видавався у Празі представниками Групи української національної молоді (націоналістичного об’єднання, що згодом, у 1929 році, стало співтворцем ОУН). **У центрі уваги автора статті лежить бойове хрещення легіону Українських Січових Стрільців – формації, котрій довелося стати чимось значно більшим за один із військових підрозділів на фронтах Першої світової. Адже створення УСС ознаменувало народження нового типу українця – значно «нахабнішого» у відстоюванні прав своєї нації, українця, сповненого нових ідеалів і волі до їхнього втілення. Саме цю «революційність» підкреслює Береза: на фоні представників старшого покоління і загалу галицького суспільства перші січові стрільці здавалися «жменькою фантастів», «переекзальтованими дітваками (дітьми – І.З.)», «лицарями абсурду». Словом, наївними романтиками, котрі не хотіли рахуватися із правилами «реальної політики», не визнавали меж «реального» як такого. **
24 березня 2015 р.
ДОБРОВОЛЬЦІ – ЗАПОРУКА УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРЕМОГИ!
Держава Україна вступила у цю війну непідготовленою. Цілеспрямований розвал Армії, котрий відбувався і при Кучмі, і при Ющенку та Януковичу, дався взнаки. Ситуацію врятувало передусім швидке розгортання добровольчого руху. Попри те, що рівень боєздатності Збройних сил України суттєво зріс, добровольці і сьогодні залишаються авангардом спротиву московській агресії. З огляду на це цілком імовірним є тиск Кремля на нинішню українську владу з вимогами ліквідувати добровольчі формування. В пункті 10-му «Комплексу заходів по виконанню Мінських домовленостей» безпосередньо йдеться про роззброєння формувань, котрі не входять в систему МО, МВС та СБУ (під прописану у «Комплексі заходів» категорію «незаконних груп» підпадають саме українські добровольці, оскільки заколотники із «ДНР» та «ЛНР» у рамках «Закону про особливий порядок самоврядування» мають перетворитися на «загони народної міліції»). Крім того, цілком прогнозованим є розпуск чи відвід із фронту тих добровольчих формувань, котрі підпорядковуються МО або МВС, у зв’язку з таємними домовленостями у Мінську.
24 березня 2015 р.
ОТЕЦЬ ПЕТРО БУРАК: БІЙЦІ ДУЖЕ ДРАТУЮТЬСЯ, КОЛИ НАСТАЄ ЧЕРГОВЕ ОДНОСТОРОННЄ ПЕРЕМИР’Я
Фрагменти інтерв’ю одного з капеланів Добровольчого Українського Корпусу, Головного капелана ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери о. Петра Бурака виданню TYZHDEN.UA/ . Про війну, як вона є Ця війна не така як Друга світова. Вона більш сучасна, фрагментарна, обперта на всілякі блокпости, позиції не витягнуті в лінію. На передовій мені довелося бути три рази. Четвертий, не взяли через поламану ногу.
22 березня 2015 р.
ПОЛЮБИТИ ВІЙНУ
Українським воякам неодноразово вилазили боком «мирні ініціативи» нашого «головнокомандуючого» бізнесмена та тупість вищого армійського керівництва. Створюються умови для наступу – Порошенко їде у якийсь черговий Мінськ і заключає «перемир’я». «Перемир’я» підписане – «сєпарасти» б’ють по наших позиціях із ще більшим завзяттям, натомість українські військові мусять чекати приїзду групи ОБСЄ, фіксації ними вогню і дозволу на оборону з боку командування (а зараз узагалі не можуть повноцінно відповідати через відвід артилерії). Ми втратили багато друзів, але готові боронити кожен сантиметр нашої землі – влада здає ворогові нові території.
21 березня 2015 р.
«ЩОБ НОРМАЛЬНО ІСНУВАТИ, НАЦІЯ НЕ МОЖЕ ОБІЙТИСЬ БЕЗ НАЦІОНАЛІЗМУ» – ПЕТРО ІВАНИШИН
Інтерв’ю секретаря Науково-ідеологічного центру ім. Дмитра Донцова професора Петра Іванишина для сайту «Правого сектора». Які у Bас плани на майбутню діяльність? – Є плани видання праць наукового і суспільно-політичного характеру. Є водночас ідея продовжувати видання творів Василя Іванишина – те, що ми робимо постійно в інтернет просторі та в текстуальному вигляді. Ми збираємось перевидавати книгу «Українська ідея» тому, що попит на неї перевищував пропозицію. Плануємо видати її з орієнтацією на більш масового читача, але в такому ж форматі, проте з належним інформаційним та рекламним забезпеченням, популяризацією. Актуальність українського націоналізму доведена часом і, на жаль, великою кров’ю. Щоб її було менше, а наших успіхів – більше, то такого типу ідеї мають бути донесені до найширших кіл громади.
20 березня 2015 р.
УКРАЇНА ОЧИМА ГЕНІЯ. ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛІНИ КОСТЕНКО
Цього дня, 19 березня, святкує свій 85-й День народження геніальна українська жінка – Ліна Костенко. Кожен Геній – це Божий дар для конкретного народу. У випадку Ліни Костенко Господній дар є подвійним: по-перше, Творець подарував нам цю геніальну поетесу, по-друге, Він дав їй багато років життя. У нинішній час, час усіляких андруховичів, жаданів, карп та інших фальсифікаторів мистецтва, ми маємо особливо цінувати той факт, що Ліна Костенко продовжує свою земну мандрівку. Адже на тлі тотального панування хибних орієнтирів, «болотяних вогнів» кожне слово Генія – це справжній скарб.
19 березня 2015 р.
«ЗАПЛАТОЮ НАМ РАДІСТЬ БОРОТЬБИ!»
Нам, бійцям Добровольчого Українського Корпусу, часто задають питання з приводу статусу «учасника АТО»: чи варто, навіщо, хіба хтось оцінить?.. Насправді, ці питання абсурдні. Статус, привілеї, нагороди – хіба ці речі можуть стати мірою наших ідей? Хіба може якийсь там статус оцінити дії людини, яка добровільно йде на смерть за свої ідеали? А може ви рахуєте , що наша боротьба оцінюється папірчиком на субсидії? Подивіться на вгодовані, червоні пики даішників, які отримали цей «статус» за те, що були позбавлені можливості місяць брати хабарі у себе в області. Подивіться у свинячі оченятка воєнкомів, які «героїчно» тридцять діб жерли тушонку за 100км від бойових дій! Ось це і є справжні «УЧАСНИКИ АТО»! Жалюгідні споживачі, боягузи та пристосуванці. І нетреба порівнювати нас з ними. Ми не учасники АТО – ми УКРАІНЦІ, ми люди, які пішли добровольцями на війну!
16 березня 2015 р.
БУДЬ НАЦІОНАЛІСТОМ!
Днями натрапив у соцмережах на таку фразу: «Бути бандерівцем дуже легко – потрібно просто любити Україну трохи більше за інших». Фраза здається гарною і привабливою, але вона неправильна. Щоб бути бандерівцем, потрібно бути націоналістом. Щоб бути націоналістом, потрібно не просто любити Україну і займатися корисними справами, але й думати як націоналіст. Дуже слушно про це сказав наш Командир Андрій Стемпіцький: «Націоналізм – це не лише чин, але й ідея. Не можна бути націоналістом, залишаючись бездіяльним. Але так само не можна бути націоналістом без ідеології».
13 березня 2015 р.
СЕПАРАСТИ І ЛІБЕРАСТИ: ЧИ ВЕЛИКА МІЖ НИМИ РІЗНИЦЯ?
У січні «Правий сектор» опублікував заяву щодо Андруховича, у якій згадувалась не лише його розкладницька праця, але й сепаратистські заяви (ще у 2010 році він виступав за від’єднання від України Криму та Донбасу). Як відомо, не покаране зло збільшується, і сьогодні, в умовах війни, стопами Андруховича ідуть його колеги – інші писаки-ліберасти. Так, 5 березня відомий своїми анти-націоналістичними випадами белетрист Андрій Кокотюха опублікував статейку «Україна повинна на весь світ запропонувати “ДНР” та “ЛНР” незалежність». У ній він дослівно пише наступне: «Сьогодні, після стількох людських жертв, настав час визнати неспроможність держави Україна далі вести цю неоголошену війну. Та разом із визнанням поразки запропонувати так званим “ЛНР” та “ДНР” омріяну та виборену ними самостійність та незалежність від Києва. Причому зробити це так само публічно, як зверталися до ООН та Євросоюзу із проханням направити на Донбас миротворчу військову або поліцейську місію. Питання надання незалежності сепаратистським проросійським “республікам” мусить бути проголосоване на сесії Верховної Ради України».
6 березня 2015 р.