У ЛЬВОВІ ВІДБУЛАСЯ ЗУСТРІЧ ІЗ АВТОРОМ КНИГИ «МАЙДАН. ХРОНІКИ НЕДОРЕВОЛЮЦІЇ»
У вівторок, 17 лютого, у Львові відбулася зустріч із членом Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова Ігорем Загребельним. Захід пройшов у приміщенні філософсько-богословського факультету Українського католицького університету. Темою зустрічі була нова книга автора.
– Те, що мотивувало мене до написання книги, і те, що стало її основним «месиджем» – це ідентичні речі. – Розповів у ході зустрічі І. Загребельний. – Майдан 2013-14 років так і не закінчився перемогою революції. Учасникам акцій протесту вдалося усунути Януковича. Проте досягти системних революційних змін не вдалося. Адже що таке революція? Революція – це стрімкі, радикальні зміни певної реальності. У нашому випадку – соціально-політичної і економічної реальності. Революція у суспільно-політичному сенсі передбачає наступні зміни: радикальна зміна людей влади; зміна юридичної системи; нерідко – суттєві зміни в середовищі економічної еліти; зміна ідейно-світоглядної матриці, закладеної в основу функціонування суспільно-політичного механізму. Також, нерідко, революція призводить до зміни геополітичного позиціонування країни.
У випадку Майдану ці зміни не відбулися. Кадрові зміни закінчилися тим, що втік Янукович та найближчі представники його кліки. На їхнє місце прийшла вчорашня опозиція. В ряді випадків вчорашня опозиція і вчорашні регіонали дуже легко знаходять спільну мову. Ті порядні нові люди, які прийшли в органи влади, – це всього лиш ложка меду в діжці дьогтю. Система не змінилася у кадровій площині, а тим паче вона не змінилася у площині філософії, закладеної в основу її [системи] функціонування. Україна як була, так і є олігархічно орієнтованою державою, байдужою до інтересів української нації. Класичний образ національної держави – це дім, хата (згадаймо Шевченкове «У своїй хаті…»). Держава – це дім, стіни якого охороняють національне буття. Натомість нинішня держава Україна більше схожа на загорожу ринку. Нинішній державний механізм покликаний у першу чергу обслуговувати інтереси олігархічного капіталу і байдужий до національних інтересів.
Не змінилося і геополітичне позиціонування України. У площині міждержавних відносин Україна – це недодержава, неоколонія, котра не володіє повноцінною суб’єктністю. При цьому вона являє собою своєрідне відкрите акціонерне товариство, контрольний пакет акцій якого переходить із рук у руки. Недосуб’єктність України добре помітна зараз, під час війни. Замість того, щоб обпертися на сили народу і налагодити опір окупанту, Порошенко торгує Україною на міжнародному ринку. Україна позиціонується як щось віртуальне, позбавлене власної ваги.
Метою книги, за словами Загребельного, було показати, що насправді ніякої революції не відбулося. Усі розмови про перемогу «революції гідності» – це лиш вдала політтехнологія режиму внутрішньої окупації.
Під час зустрічі відбулася доволі плідна дискусія щодо нинішньої московсько-української війни і перспектив націоналістичного розвитку України.
Окрім суто політичних питань в ході дискусії були обговорені й інші проблеми. Зокрема, була піднята тема релігії та духовних трансформацій українського суспільства під час Майдану та війни.