Лютий 2015
БОРОТЬБА З ВНУТРІШНІМ ВОРОГОМ І «ГЕРОЇ ДИВАНУ»
В системі Військово-політичного руху «Правий сектор» мені пощастило очолити Добровольчий Український Корпус. Пощастило в тому сенсі, що мені доводиться займатися передусім військовими, а не політичними питаннями. Але мушу сказати декілька слів про нездорову ситуацію, яку можна спостерігати в тилу. Говорять, що в Україні відбулася «Революція гідності», і суспільство змінилося. Частково це відповідає дійсності. Кількість добровольців або завзяття і жертовність волонтерів є тому доказом. Одначе із певного відсотка наших співгромадян не вибили рабського духу ні зимові події, ні війна. На початку Майдану нас, націоналістів, називали провокаторами або найманцями Банкової. Ситуація повторюється. Наелектризовані інформаційними технологіями, до яких вдається влада, деякі українці істерично реагують на критику дій нинішнього режиму або якісь акції протесту. Не встигне активіст або просто пересічний патріот висловити свою думку, як відразу чує: «Ти – провокатор!», «Ти дієш на руку Москві!», «Путін цьому лише зрадіє!» тощо.
26 лютого 2015 р.
ОПРАВДАННЯ ЗРАДИ: ЦИНІЧНО, АЛЕ ДІЄВО
Я не проводив соціологічних досліджень, і мені важко сказати, який відсоток колишніх прихильників Петра Порошенка зараз кусає собі лікті. А мали би… І не тому, що росте курс долара, а вслід за ним ростуть ціни (зарплати до цього марафону чомусь неохоче приєднуються). В умовах війни економічні негаразди цілком природні. Щоправда, було б правильно покласти основний тягар війни на олігархів, але не нинішня бандитська, олігархічна система до такого «мазохізму» не вдасться. Ті, хто голосував за Порошенка, мали би покаятися за свою наївність, за бажання ціною «однотурового президента» здобути швидкий мир. Мир не здобутий, натомість здобута ганьба і здача державних інтересів.
23 лютого 2015 р.
У ЛЬВОВІ ВІДБУЛАСЯ ЗУСТРІЧ ІЗ АВТОРОМ КНИГИ «МАЙДАН. ХРОНІКИ НЕДОРЕВОЛЮЦІЇ»
У вівторок, 17 лютого, у Львові відбулася зустріч із членом Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова Ігорем Загребельним. Захід пройшов у приміщенні філософсько-богословського факультету Українського католицького університету. Темою зустрічі була нова книга автора. – Те, що мотивувало мене до написання книги, і те, що стало її основним «месиджем» – це ідентичні речі. – Розповів у ході зустрічі І. Загребельний. – Майдан 2013-14 років так і не закінчився перемогою революції. Учасникам акцій протесту вдалося усунути Януковича. Проте досягти системних революційних змін не вдалося. Адже що таке революція? Революція – це стрімкі, радикальні зміни певної реальності. У нашому випадку – соціально-політичної і економічної реальності. Революція у суспільно-політичному сенсі передбачає наступні зміни: радикальна зміна людей влади; зміна юридичної системи; нерідко – суттєві зміни в середовищі економічної еліти; зміна ідейно-світоглядної матриці, закладеної в основу функціонування суспільно-політичного механізму. Також, нерідко, революція призводить до зміни геополітичного позиціонування країни.
19 лютого 2015 р.
НИНІШНІ ПРАВИТЕЛІ ВСЕ БІЛЬШЕ НАГАДУЮТЬ ОЧІЛЬНИКІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, – ПОЛІТОЛОГ
Допоки на сході ллється кров і триває «перемир’я», в тилу – у віртуальному та реальному просторах – ведуться дискусії щодо оцінки дій нинішнього режиму. З одного боку ми бачимо кумедні спроби виправдати малозрозумілу політику Порошенка. З іншого – справедливе незадоволення, яке, щоправда, виражається у різних практичних пропозиціях (від налагодження дієвого тиску на Порошенка – до заклику до його революційного усунення і переходу влади на час війни до патріотів-революціонерів).
19 лютого 2015 р.
ВАСИЛЬ ЛАБАЙЧУК: «ЯКБИ НЕ РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ, “ПРАВИЙ СЕКТОР” ВЗЯВ БИ СПРАВИ У СВОЇ РУКИ»
Інтерв’ю з лідером «Правого сектора» Тернопільщини Василем Лабайчуком з нагоди трагічних подій на Майдані. Василю, ти й досі залишаєшся засудженим за тією справою? [Мова йде про руйнування капища Сталіну у Запоріжжі і подальші репресії проти «Тризубу»]. — Давненько нас ніхто про це не запитував, а самі ми не хочемо “розкручувати” цю тему. Після Майдану було багато розмов про скасування рішень судів, які виносилися під тиском режиму Януковича, адже вони є щонайменше нелогічними (я вже не кажу про їх законність). Низка патріотичних структур на чолі з Комітетом визволення політв’язнів та “Правим сектором” сформували список в’язнів сумління і несправедливо засуджених людей. Ми подали цей список до Верховної Ради, і першими в ньому були Віталій Запорожець, батько та син Павліченки, так звані васильківські “терористи” і т.п. Тих людей звільнили. Щодо нас, то мали ухвалювати рішення на другому етапі, але… Рішення мали ухвалювати за спеціальним законом, однак у Верховній Раді за нього дотепер не проголосували. Виходить, я і мої побратими досі залишаємося засудженими… “за вчинення злочину проти держави і КПУ”. Ми маємо право оскаржувати те замовне рішення в Європейському суді і стоїмо там у черзі, тож, можливо, років за 15 нашу справу таки розглянуть (усміхається, — авт.). Паралельно, вже після Майдану, подали повторну апеляцію, нас підтримав прокурор Запорізької області, тож Жовтневий суд м. Запоріжжя, той, що нас засудив, знову розглядає нашу апеляцію. Уже відбулися два засідання, дехто з хлопців приїжджав на них просто з фронту, з-під Донецького аеропорту, але рішення ще немає.
19 лютого 2015 р.
СВЯТО ЕРОТИЧНОГО ДОЛАРА
Ось воно прийшло. Таке світле і радісне свято. День Святого Валентина. День Закоханих. День Кохання… Свято червоних сердець, масових зізнань, навіть масових весіль… “Будь моїм Валентином!” – “Будь-ласка!”. “Стань моєю Валентиною!” – “Залюбки!"… У нас в Україні – це відносно молоде й неофіційне свято. Такий собі ненав’язливий подарунок західного неолібералізму з нагоди Незалежності. І начебто християнський подарунок. Легендарний Валентин, кожен з відомих, якщо був не священиком, то точно християнином, і творив справді благі справи, і був мучеником за віру Христову, і, можливо, таємно одружував вірних.
13 лютого 2015 р.
ЗАЯВА З ПРИВОДУ ПРОКУРОРСЬКОГО СВАВІЛЛЯ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ
2 лютого в Тернополі під судом і прокуратурою відбувалась акція проти міліцейського свавілля, за закриття кримінальної справи по люстрації кременецької судді. Акція завершилася після отримання гарантій з боку прокурора області Гулкевича, що наступного ранку в приміщенні обладміністрації відбудеться розмова у форматі ПРОКУРАТУРА - МІЛІЦІЯ - ВЛАДА – «ПРАВИЙ СЕКТОР», після якої мала бути озвучена постанова про закриття справи. Ввечері з достовірних джерел у Тернопільській прокуратурі стало відомо, що “правоохоронні” структури міста готують, скориставшись досвідом НКВД, провокації під виглядом “Правого сектора” (найймовірнішим був підпал).
13 лютого 2015 р.
ПЕРСПЕКТИВИ АНТИІМПЕРСЬКОГО ФРОНТУ
Невдовзі виповниться рік від того часу, як Російська Федерація окупувала територію Криму. Не перший місяць ведеться затяжна війна з російським агресором та найнятими ним терористами на Донбасі. Чи поверне Україна собі Крим та Донбас? Чи зможе відновити мир та територіальну цілісність у межах, закріплених нашою Конституцією? Яким чином? Опитування громадської думки все частіше фіксують той факт, що значна частина українців вже змирилася із фактом “втрати Криму”. І все більше українців погоджуються із тим, що, нібито, потрібно знайти якийсь “компроміс” з агресором, який би приніс хоч поганий, але все ж таки “мир”, на нашу землю. Ці настрої підсилюються і заявами світових лідерів, які кажуть про необхідність мирного діалогу з вбивцями українських військових та мирних громадян. Їм вторять наші найвищі політики, які стверджують, що “Росію не перемогти військовим шляхом, бо вона має найсильнішу армію в світі”. Навіть міжнародні санкції стосовно країни-агресора все частіше розуміються не як кроки, які б примусили Кремль повернутися до стану справ на момент початку вторгнення в Україну, не кажучи вже про те, щоб компенсувати ті величезні збитки, яких зазнала наша країна внаслідок російської агресії, а як засіб досягти того самого “мирного компромісу”.
10 лютого 2015 р.
ВІЙНА: ГОРИЗОНТИ ЦІННОСТЕЙ
Політична мова лібералістичної демократії є мовою облуди. Апелюючи до «народу» як «джерела влади», політики, що діють в умовах демоліберальної системи, змушені вдаватися до демагогії і прикривати справжній зміст своєї діяльності популістською риторикою. Та попри це, попри усю нещирість, яку ми можемо спостерігати в умовах демократичної системи, доволі виразним є ідеологічний скелет риторики, якою супроводжується створення ілюзії «влади народу». Аби проілюструвати вище сказане, звернімось до двох текстів, що репрезентують створений режимом Порошенка дискурс війни.
8 лютого 2015 р.
ІСТОРІЯ ГЕРОЇКИ
Із ініціативи кафедри нової і новітньої історії України Дрогобицького педуніверситету ім. І. Франка, Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова і за підтримки Центру національного відродження ім. С. Бандери (Київ) вийшов 2-й випуск наукового збірника «Український націоналізм: історія та ідеї», присвячений 70-й річниці створення УПА. Про концепцію та проблематику видання нам розповів один з його редакторів-упорядників, керівник НІЦ ім. Д. Донцова Олег Баган. Видання цього ювілейного збірника через фінансову скруту дещо затримався. Його основу склали матеріали всеукраїнської наукової конференції «Націоналізм як феномен української історії 1920-1950-і рр.: ідеологія, політика, збройні формування», яку ми провели в м. Рожнятів в листопаді 2012 р. Збірник доповнений значною кількістю ідеологічних статей із провідного журналу українських націоналістів міжвоєнної доби «Розбудова нації». Це вже традиція нашого видання – надавати йому ідеологічного звучання, на відміну від подібних збірників, присвячених темі ОУН-УПА. Відзначу велику організаторську і науково-редакторську роботу, яку провів мій колега-співупорядник збірника, доцент Дрогобицького педуніверситету, вже відомий дослідник історії УПА на Дрогобиччині і Прикарпатті, автор кількох книжок Василь Ільницький.
5 лютого 2015 р.
ЯК ХРИСТИЯНИН МАЄ ПРОЯВЛЯТИ ТЕРПЛЯЧІСТЬ?
Терпіння, як вчить святий Августин, - це «готовність переносити тягарі зі спокійною душею», тобто не бентежачись і не впадаючи в смуток. Терпіння «не дозволяє залишати в збентеженні душі ті речі, завдяки яким ми досягаємо ще більших благ». Багато хто задає собі справедливе питання: чи завжди потрібно терпіти зло? Тут потрібно провести відмінність між схильністю душі і необхідністю звершення справедливості, яке, як говорив блаженний Павло VI, є мінімальною формою любові. У зв’язку з цим можна також згадати енцикліку Пія XI Divini Redemptoris (проти комуністичного атеїзму): «Ніколи милосердя не стане милосердям справжнім, якщо воно не буде приймати до постійної уваги справедливість (…). Працівник не повинен отримувати у вигляді милостині те, що належить йому по справедливості. І нехай ніхто не намагається необтяжливими пожертвами на благодійність позбутися більших обов’язків, що пропонуються обов’язком справедливості»(49).
4 лютого 2015 р.
НОВИНКИ ВІД МІНОСВІТИ, АБО ЯК ПЕРЕТИНАЮТЬСЯ ІНТЕРЕСИ КУЛЬТУРНИХ МАРКСИСТІВ ТА КУЛЬТУРНИХ СТАЛІНІСТІВ
Бажання Міністерства освіти і науки скасувати обов’язкове вивчення в українських вузах циклу гуманітарних наук викликало осуд з боку багатьох середовищ. Доволі сумнівними є аргументи викладачів, котрі керуються виключно приватними інтересами і переймаються лише тим, що з відміною від обов’язкових предметів у них суттєво зменшиться кількість годин або ж вони узагалі втратять роботу (на мою думку, є необхідним радикальне зменшення кількості вузів та студентів з метою адаптації до ринку праці і повернення вищій освіті елітарного статусу; подібні зміни неодмінно призведуть до звільнень викладачів, одначе інакшого шляху оптимізації вищої школи не існує). Натомість цілком справедливим є занепокоєння патріотично налаштованих інтелектуалів та ширших кіл громадськості щодо суспільно-політичних наслідків освітніх реформ.
4 лютого 2015 р.