ОФІЦІЙНА ЗАЯВА ІСТОРИКА ІВАНА ПАТРИЛЯКА ЩОДО ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ФІЛЬМУ «СЕКРЕТИ БАНДЕРИ»
Шановні колеги, друзі та знайомі!
Наприкінці липня 2014 р. до мене звернулася журналістка Світлана Усенко, яка повідомила, що працює над документальним проектом про Степана Бандеру і запропонувала співпрацю. Маючи вже доволі тривалий досвід роботи в сфері історичної кінодокументалістики, я погодився консультувати авторів фільму. Спершу мені було повідомлено, що фільм має вийти на екрани 14 жовтня. С.Усенко надіслала сценарій 1-ї серії, потім, 2-ї і 3-ї. Я акуратно правив, дописував, коментував, вказував на помилки (всі електронні варіанти правок у мене наявні). Правки відправляв авторці, яка запевняла, що поправляє текст.
До 14 жовтня зробити фільм не вдалося. Авторка повідомила, що проект відкладається через вибори до Верховної ради тощо. Я вирішив, що та справа затягується. Час від часу мені телефонували художники, які перепитували якісь дрібні деталі щодо екранізації. Обіцяли все показати після завершення монтажу. Час минав, мені нічого не показували і я остаточно переконався в тому, що фільм ще в процесі підготовки. Кінцевого варіанту сценарію я так і не побачив (а сценарію 4-ї серії не бачив навіть у першому наближенні), не бачив також і постановочних сюжетів з кумедними «батюшками, тіпа ксьондзами», «тіпа польською мовою» тощо.
Коли ж на телеканалі «1+1» почали демонструвати рекламу майбутнього фільму, то спочатку подумав, що мова йде про якийсь інший проект, бо не міг навіть у страшному сні уявити, що проект С.Усенко завершили без мене, не показали ні переробленого та повного сценарію, ні змонтованого матеріалу.
Коли ж почав дивитися «шедевр», то отримав шок, особливо, прочитавши, що я консультант картини. Виникають риторичні запитання: навіщо запрошувати консультанта, якщо його зауваження потім враховують вибірково і тільки тоді, коли вони не суперечать основній концепції автора? Навіщо запрошувати консультанта і не показувати йому остаточного варіанту сценарію, а частину сценарію не показувати взагалі? Навіщо запрошувати консультанта і потім йому не показувати змонтованого матеріалу?
Вперше за останні 15 років моєї співпраці з кінодокументалістами я зіштовхнувся з таким волаючим неподобством. Навіть дрібні студії завжди прислухаються до консультанта, заново, на вимогу консультанта, фільмують і монтують сюжети, обов’язково показують кінцевий продукт. Я виявився абсолютно заскочений такою дивною формою «співпраці» між автором проекту і консультантом, тому цілком залишаю на її сумлінні такий стиль роботи, як і його кінцевий результат.