ПАМ’ЯТІ ПОБРАТИМА…
Із сьомим днем листопада у більшості українських націоналістів пов’язано багато спогадів. Знесення «памятніков Лєніна» та інших більшовицьких капищ, атаки на комуністичні кубла-«офіси», сутички з комуняками на вулицях та площах українських міст. Якщо ти націоналіст, і на календарі сьоме листопада, ти знаєш, що сьогодні свята українська земля має ороситися кров’ю хоч кількох необільшовицьких покидьків…
Особисто для мене найяскравіші спогади, пов’язані з сьомим листопада, стосуються подій у Львові у 2009 році. Ми готувалися до протидії більшовицькому збіговиську класичними силовими методами. В цей самий час друг Орест… домовлявся про виступ на мітингу. Представившись представником «камсамольскай ячєйкі» з Кривого Рогу, друг Орест увійшов в довіру до організаторів збіговиська і пройшов на сцену. Тоді, коли настав умовний час «Ч», і ми почали «гасити» комуняк, Орест давав прочуханки «сановитим» комунякам на сцені… Акція виявилася феєричною, хоч, щоправда, Оресту тоді зламали ногу.
Минуло майже три місяця з того моменту, коли друг Орест – Андрій Козюбчик – покинув цей світ. У житті цього відважного бійця моментів, подібних до того, про який я згадав, було надзвичайно багато. Орест був згустком ідейності, християнської віри, побратимства, самопожертви і, неодмінно, авантюризму і жаги пригод. Він був справжнім мандрівним лицарем, котрий не переставав шукати пригод на службі Богу та Україні. Дуже рідко розлучався з холодною зброєю (а починаючи з Майдану – і з вогнепальною). По-своєму норовливий, по-своєму життєрадісний, він був відмінним Побратимом – саме так: Побратимом з великої літери. Його смерть стала ударом для дуже великої кількості учасників націоналістичного руху.
Саме Орест був творцем назви «Правий сектор». Не знаю, який недоумок придумав версію, згідно з якою назва нашого руху походить від того, що ми на Майдані були з правого боку. Ми називаємось «Правим сектором» тому, що є правими ідейно – є націоналістичною і консервативною силою. Орест хотів бачити «Правий сектор» структурою, котра об’єднає у своїх рядах більшість правих революціонерів і здійснить націоналістичну революцію – знищить режим внутрішньої окупації, побудує національну державу, приведе до влади націоналістів. Дасть Бог, ми ще здійснимо те, про що мріяв Орест і чого хочемо ми…
Я згадав лише один фрагмент із життя Великого Сина Нації. Більшість моїх побратимів може пригадати десятки подібних фрагментів. І я дуже хочу, щоб всі ці фрагменти з’єдналися в єдину Легенду, котра буде надихати і нас, і трішки молодшу генерацію націоналістів. Своїм лицарським служінням Богу, Церкві та Нації Орест заслужив, щоб його пам’ятали. А його вчинки ще послужать нашій Справі як приклад жертовної віри і любові…