ЗАХИСТИМО ІМ’Я ВЛАДИКИ
Нашою українською беззубістю, чи тотальною байдужістю завжди користуються наші недруги, як ззовні так і в середині країни.
Поки що, низька національна свідомість дозволяє різним марковим, абдулліним, колісніченкам, бузинам і К°, паплюжити нашу мову, нашу національну історію, нашу національну ментальність.
Спробувала б ця компанія виступати з антинаціональними заявами в Ізраїлю, в Ірані, Пакистані чи, навіть у США. Очевидно, більше б вони таких заяв ніколи не робили.
В Україні можна. Поки-що. Так не завжди буде. Але нині не про них. Завелика честь.
Нині будемо відбивати черговий шовіністичний оскал польських кресових середовищ та інших реакційних елементів нинішнього польського суспільства. Брутальними нападами на українство патентовані провокатори влилися в антиукраїнську какофонію, що лине зі сходу. Корпорація антиукраїнців у Польщі вибрала елементом своїх нападів вулицю імені владики Йосафата Коциловського, що в колишньому українському місті Перемишлі.
Нагадаймо шановним читачам, що Блаженний Йосафат Коциловський, який був беатифікований Папою Іваном Павлом ІІ, що, будучи поляком, знав добре, кому надає цей титул Католицької Церкви.
Владика Йосафат Коциловський (ЧСВВ) (1876-1947) здобувши блискучу освіту на Заході, займав високі церковні посади в УГКЦ і в 1917 став р. єпископом Перемисько-Самбірської єпархії. В умовах зростаючого польського тиску, стояв в обороні прав рідного народу і своєї рідної Лемківщини. В часі наших національно-визвольних змагань підтримував українську державність, викликаючи тим самим спротив польських шовіністів.
В 1945 р. владика Йосафат був заарештований польською комуністичною владою і переданий більшовицьким сатрапам. Сидів у тюрмах Перемишля, Львова, Києва і багатьох тюрмах та пересильних пунктах «неозорого» Радянського Союзу». В 1947 р. єпископа Йосафата Конциловського замордували в надрах радянського ГУЛАГу.
Польські кресов’яки і члени екстремістської «Самоврядної спільноти долини Сяну» та активісти також антиукраїнської партії «Право і справедливість» виступили за негайне перейменування вулиці імені нашого владики, звинувачуючи його в підтримці наших національно-визвольних змагань, зокрема Дивізії «Галичина» та УПА.
Збереглася світлина, на якій владика Коциловський молиться за українських добровольців, що вступають у ряди цієї військової формації. Біблійне «Пастир там, де його стадо» свято виконував владика Йосафат, молячись за щасливе повернення українських юнаків до рідного дому.
Нині, ігноруючи і те, що владика був щирим пастирем свого народу і за вірність своїй Церкві заплатив своїм життям в страшних казематах більшовицького режиму, антропофаги-шовіністи безапеляційно вимагають від перемиської влади ліквідувати назву вулиці імені Коциловського. Продовжується чергова провокація польських анальфабетів, що у своїй злобі до українства дійшли до морального отупіння, навіть не враховуючи волі світового авторитету – Папи Римського Івана Павла ІІ, якого в 2001 р. щиро вітали мільйони українців.
Незважаючи на докторський титул колишній депутат Європарламенту Анджей Запаловський зареєстрував у міській раді лист, в якому стверджує, що владика Коциловський заслуговує десять літ тюрми чи довічне ув’язнення. Цей титулований арлєкін, очевидно забув, що владика віддав своє життя за те, що вірно служив своєму народові і своїй Церкві.
Хочеться звернутися до цього апологета польського імперіалізму і рафінованого реваншиста з питанням: «А скільки ж років мали б відсидіти в тюрмах різні конєцпольські, потоцькі, вишневецьські, іже з ними за мільйонні жертви українців, за загарбання українських земель, за знищення ЗУНР. Пан Запаловський, як рівно ж його друзі, давно хворіють хронічною хворобою шовінізму.
Хочу нагадати цим ексзальтованим суб’єктам, що ополчилися проти Коциловського, що владику кілька разів допитувало гестапо за переховування євреїв. На жаль, як відомо, доконали цього єпископа убістсько-гебістські агенти.
Не всі у сусідній країні стали на шлях розбрату з українцями. Хочеться щиро подякувати воєводі Підкарпатського краю пані Малгожаті Хомич, яка рішуче відкинула вимоги членів «Самоврядної спільноти долини Сяну». Нагадаймо нашим читачам, що у демократичній Польщі існує десятки громадських і політичних організацій в основі яких лежить екстремістська антиукраїнська спрямованість.
Якщо б в Україні і громадяни керувалися принципом: «око за око, а зуб за зуб», то у Львові чи інших містах України не було б площ і вулиць Міцкевича, Словацького, Костюшка, Гощинського, Смольки, Герберта та інших. Не було б меморіальних таблиць і пам’ятників Пілсудському, Кілінському, Вишневському, Головацькому, Смольці, Уєйському та інших, як не було б сотень монументів і пропам’ятних хрестів, поставлених поляками в Галичині та на Волині.
…На днях польські байкери, які до речі, неодноразово чинили антиукраїнські дії на нашій території, користуючись інфантильністю бродівської райдержадміністрації, встановили без дозволу, хрест на цвинтарі поховань польських жовнірів і обгорнули стрічками своїх національних кольорів могили не тільки польських, але й вояків УГА та радянських бійців, які тут же спочивають.
Хочеться нагадати польським екстремістам, що реваншем, розбратом і вузьколобістю не збудувати надійної дружби із Україною, хоч втішним є те, що переважаюча більшість польського суспільства є вільною від хвороби месіанства і повернення «кресів». І це обнадіює.