Липень 2013
УКРАЇНСЬКЕ ХРИСТИЯНСТВО: МИНУЛЕ, СЬОГОДЕННЯ, МАЙБУТНЄ
У цьому році виповнюється 1025 літ з моменту хрещення нашої Батьківщини – Руси-України. Саме 1025 років тому святий князь Володимир здійснив пророцтво апостола Андрія Первозваного, і на київських пагорбах засяяло світло Христової науки, а тогочасна українська держава стала однією із наймогутніших держав християнської Європи. Зараз, на жаль, Україна переживає не найкращі часи. Не найкращим також є стан українського християнства. Так сталося, що після духовної руїни, залишеної більшовиками, на Україну насунула хвиля західного антихристиянського і антинаціонального лібералізму. Цю хвилю християни України зустріли непідготовленими і, до того ж, конфесійно розділеними.
31 липня 2013 р.
КОМПЛЕКС ВАСАЛЬНОСТІ
Цікаве спостереження: що довше сьогоднішня так звана «об’єднана опозиція» переконує український політикум у своїй винятковості, тим менше вона схожа на ту альтернативну діючій владі силу, якою себе позиціонує. Починається з банальної плутанини понять і термінів. Класична опозиція – це та частина владного спектру, котра має ту ж мету, що і чинна влада, лише пропонує інші шляхи її досягнення. Якщо у нашої «об’єднаної опозиції» та ж мета, що і в команди «покращувачів», тоді все правильно… Якщо ж ні, то називати такі політичні сили опозицією помилково.
31 липня 2013 р.
ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА
До вірних Української Греко-Католицької Церкви та всіх людей доброї волі з нагоди відзначення Тисячодвадцятип’ятиріччя Хрещення Русі-України Дорогі брати і сестри! Ми, український народ, громадяни, які належать до різних конфесій, святкуємо пам’ять дарування нам світла єдиної Христової віри. Цим відзначенням вшановуємо великі Божі діла, які сталися на нашій землі 1025 років тому. Тоді за сприяння святого рівноапостольного князя Володимира у водах Дніпра-Славутича охрестилися наші предки. Діянням благодаті Святого Духа, котрий «ширяв над водами», Бог-Отець усиновив український народ, назвав його своїм «сином улюбленим» і повів у майбутнє, як колись провадив Божий народ Старого Завіту до Обіцяної землі.
29 липня 2013 р.
ЗАБОРОНЕНА І ЗАБУТА ПРАВДА (замість рецензії)
На жаль, останнім часом ширяться фальшування, зловживання та містифікації історії українсько-польських стосунків, особливо у середовищі т. зв. «кресовян». Знову ж таки, на жаль, це уже переросло у традицію. У даній статті мова піде про ще один епізод нашої спільної історії, який довгий час був містифікований і фальшований, маємо на увазі вторгнення польських військ на територію ЗУНР у 1918 році і битву за Львів, яку польські політики, історики та й усі решта досі чомусь називають «оборона Львова».
28 липня 2013 р.
ДЕКІЛЬКА ДУМОК ЩОДО РОЗГОНІВ МИРНИХ ЗІБРАНЬ
Чергова ментовська нічна вакханалія над обуреними громадянами України потребує деяких технічних висновків. Кожного разу на черговій акції громадської непокори українці знову і знову наступають на одні й ті ж граблі… 1.Коли вас б’ють, збивають з ніг або заламують руки – не треба скандувань типу: «міліція з народом»; «що ви робите»; «як вам не соромно» тощо. Вони не з народом. Вони знають, що роблять. І їм не соромно.
22 липня 2013 р.
ВКОТРЕ ПРО СПЕЦИФІКУ РОБОТИ СИСТЕМИ
13-14 липня українські християни пройшли пішки не один кілометр, щоби поклонитися іконі Матері Божої Зарваницької та отримати відпуст. Всеукраїнська і молодіжна проща, як завжди, були велелюдними. Членство бандерівської організації «Тризуб» прибуло з усіх куточків України для забезпечення охорони і порядку на прощі – християнські традиції для всіх націоналістів-тризубівців є великою цінністю. На відміну від тих, хто належить до категорії «внутрішній окупант» в державі «Україна». У час, коли тризубівець Георгій Гордус з містечка Нова Каховка, що на Херсонщині, брав участь у почесному завданні Організації на прощі, вдома залишилась його дружина сама… Працівники міліції, скориставшись відсутністю Георгія, без будь-яких підстав, без пред’явлення документів або ордера на обшук чи вилучення особистих речей, застосовуючи психологічний тиск, вилучили пневматичну ґвинтівку патріота.
22 липня 2013 р.
А ЦЕ НЕ ГЕНОЦИД?
Українсько-польська війна почалася 1 листопада 1918 збройним виступом проти української влади у Львові польських підпільних військових організацій з-за підтримки варшавського уряду. Перемогу Польщі в цій війні вирішили у 1919 р. дивізії генерала Ю. Галлера, сформовані у Франції для війни з більшовиками та перекинуті на український фронт. 25 червня 1919 р. Найвища Рада Антанти погодилась на тимчасову окупацію польськими військами Східної Галичини, залишивши юридичні права над цією територією за собою.
18 липня 2013 р.
ОПРИЧЧИНА – ЦЕ ОСОБИСТИЙ ВИБІР
Щодня стрічки новин та соціальні мережі публікують масу фактів розправи силовиків над мирним населенням, яке не бажає миритися зі своїм безправним становищем. Я сам колишній силовик, а нині священик, хочу звернутися до людей у формі, які озброєні спецзасобами. До їх сліпих поводирів я не звертаюся, бо вони вже спалили свою совість у вогні власної жадібності і безкарності. Силовики! Носіння вами форми і посвідчень не робить вас особливими і не звільняє від відповідальності перед Богом за ваші вчинки!
17 липня 2013 р.
МЕЖА МІЖ ПОЛІТИКАНСТВОМ ТА ПОЛІТИКОЮ
*Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – * а що більше цього, те від лихого. Матея 5:37 Сучасне облудне політиканство стало абсолютною нормою в політичному житті України. Часто воно переходить і в структури, що називають себе націоналістичними. Як наслідок – розчарування людей, втрата довіри та неможливість завоювати авторитет серед українців. Діяльність, котра повинна бути революційною та антисистемною, непомітно перетворюється на політичну гру з внутрішнім окупантом у рамках ворожої системи, а часто і за її правилами.
17 липня 2013 р.
ЄВРОАТЛАНТИЧНІ СТРУКТУРИ – НОВІТНЄ ЯРМО ХРИСТИЯНСЬКИХ НАРОДІВ
«На грані двох світів» – це геніальне визначення геополітичного становища України сьогодні є ще більш актуальним, ніж у часи, коли Степан Ленкавський писав «Десять заповідей українського націоналіста». Україна продовжує стояти «на грані двох світів» – між євразійською Москвою та деградованим демоліберальним Заходом. Відтак, українські націоналісти, як і раніше, покликані на цій грані «творити нове життя», бути альтернативою і відвертим ворогам українського народу, і горе-політикам, котрі наполегливо пропагують чи то «дружбу» з імперською Москвою, чи то ідею вступу України до євроатлантичних структур…
17 липня 2013 р.
ДОПОМОГА В’ЯЗНЯМ АНТИУКРАЇНСЬКОГО РЕЖИМУ – ВНЕСОК У ЗДОБУТТЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ
Нинішня «держава Україна» є неоколоніальним утворенням, у якому влада узурпована режимом внутрішньої окупації, а українці залишаються бездержавною нацією. Ця держава є антиукраїнською, антихристиянською, антинародною. Відповідно, як і раніше, найкращі сини нашого народу продовжують боротьбу за його інтереси. Боротьба неможлива без жертв, і сьогодні за ґратами знаходиться не один дієвий патріот. Доказом злочинного характеру нинішньої влади є те, що українців часто кидають за ґрати навіть не за реальні націозахисні акції, спрямовані на нейтралізацію антиукраїнських сил, а шляхом найпідліших провокацій. Так, зокрема, уже два роки триває судилище над так званими «васильківськими терористами» – Ігорем Мосійчуком, Сергієм Бевзом, Володимиром Шпарою. Їх судять за сфабрикованою справою лише тому, що вони – українські патріоти.
17 липня 2013 р.
«СПОЧИНЬ, УКРАЇНО!»?
Пройшло немало часу, відтоді, як закінчилися парламентські вибори 2012 року і депутати від опозиції зайняли свої крісла у Верховній Раді України. Чи справдились очікування їхніх виборців? Чи спромоглися об’єднані опозиціонери змінити щось у цій державі на користь українському народові? Ми не даватимемо відповідей на ці питання, нехай читач сам поміркує чи помітив він якісь якісні зміни у соціальній, правовій, політичній та інших сферах свого буття. Хтось скаже: аби щось змінити, опозиціонерів надто мало у парламенті. 171 депутат – це мало? Насправді, то не їх замало, але вони, очевидно, замалі. Замалі духом, замалі бажанням, замалі мужністю брати на себе відповідальність за долю України і українців, замалі жертвувати власним заради спільного… Хто хоче змін – шукає можливостей, хто не хоче – завжди лише відмовок! Врешті є й позапарламентські форми впливу на режим, якщо карток для голосування бракує, але до них опозиція не поспішає вдаватися.
17 липня 2013 р.
ЯРОСЛАВ СТЕЦЬКО ЯК АГЕНТ ФСБ
Убогість мислення деяких «зачарованих на Захід» українців безумовно вражає. Сьогодні, коли Україна наблизилась до тенет Євросоюзу на дуже небезпечну відстань, вони неначе біснуваті кидаються на кожного, хто розглядає питання євроінтеграції з точки зору християнства та націоналізму. На їхню думку, кожен, хто виступає проти втягування України до ЄС – цього новітнього антихристиянського імперського утворення, – є «агентом ФСБ», «прибічником Кремля», «адептом Русскава міра», «проплаченим Медведчуком тролем» тощо. При цьому, як показує моніторинг соціальних мереж, стати «агентом ФСБ» можна не лише висловлюючи певні геополітичні міркування, але й поширюючи інформацію про лібералістичне звиродніння в країнах Заходу (наприклад, про нові прояви гомодиктатури чи переслідування християн). Найцікавіше, що поклонники Брюсселю, Страсбургу чи Вашингтону нерідко вважають себе ледве не націоналістами – такими собі «необандерівцями віртуального простору»…
11 липня 2013 р.
ПОЛЯКИ, НЕ ХОВАЙТЕ КАМІНЬ ЗА ПАЗУХОЮ
**Перш, ніж оцінювати прийняту у польському Сеймі постанову про етнічні чистки з ознаками геноциду щодо польського населення Волині та Галичини, нібито вчинені УПА в сорокові роки минулого сторіччя, та, водночас, заклики деяких польських політиків до покарання “винних” з вимогою вибачень та компенсацій з українського боку, ми маємо дати відповідь на декілька простих питань. ** Отже, незаперечним фактом є те, що військовий конфлікт між українцями і поляками в той час мав місце, але що стало його причиною і кому вигідно піднімати “волинське питання” саме зараз?
11 липня 2013 р.
ВОЛИНСЬКА ТРАГЕДІЯ: ПРИМИРЕННЯ МОЖЛИВЕ!
Протягом останніх двох днів політизація та спекуляції навколо «волинського питання» досягли свого піку. У Польщі до обговорення даної проблеми залучено людей, які є далекими від професіоналів і здатні лише погіршити проблему своїми політичними настроями. Голоси людей, які пропонують розважливі підходи та ведуть об’єктивні дискусії заглушені вереском тих, хто використовує цю трагедію для набуття політичних дивідентів шляхом радикалізації та фальсифікації, і, у своїй нетерпимості, а часом у відвертій люті наближається до тих, хто творив причини взаємної ворожості поляків та українців. Закликаємо усіх, хто слідкує за перебігом подій навкого Волинської трагедії зрозуміти, що примирення можливе!
10 липня 2013 р.
ВЛАСНІ СИЛИ НАРОДУ
Реалії нашого сьогодення все більше наводять людей на думку, що так далі жити не можна. Навіть тих, хто всіляко намагається уникати втягнення себе у суспільні протистояння. Узаконене беззаконня на тлі галопуючої денаціоналізації та «мирної» (!) здачі держави примушує замислитися навіть людей далеких від будь-якого ідейного волюнтаризму. Ненависть до антинародного режиму можна відчути будь-де, потрапивши у місця масового скупчення людей. Здавалось би, маючи такий людський потенціал (скільки нас і скільки їх), час панування тих суспільних паразитів обмежений.
9 липня 2013 р.
НАЦІОНАЛІЗМ І КАРДИНАЛ ГУЗАР: КІЛЬКА ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ ЗАУВАЖЕНЬ
Слова Архієпископа-емерита Любомира кардинала Гузара «націоналізм не може бути християнською чеснотою» миттєво облетіли вітчизняні, але не завжди українські ЗМІ, і стали предметом обурення з одного боку і певних політичних спекуляцій — з іншого. Мова йде про слова, вирвані з його виступу під час конференції «Духовні цінності українського народу у світлі співпраці суспільствознавства і богослов’я». Наведемо ширшу цитату Блаженнішого: «Зокрема, — зазначив кардинал, — Біблія вчить нас патріотизму. Націоналізм не може бути християнською чеснотою, бо він не є досконалим, робить людину дещо обмеженою, адже націоналіст любить лише своє. Проте патріотизм має бути притаманний християнину: він любить власну Батьківщину і водночас має відкрите серце до інших людей, готовий поважати їх гідність та права».
8 липня 2013 р.
Група активістів КВП відвідала Миколаївщину з метою підтримки врадіївських повстанців
Вітаю, друзі! Вчора повернувся з Врадіївки (ми групою активістив КВП їздили туди аби підтримати повсталих). Враження доволі позитивні. По-перше, сподобались врадіївчани. Я намагався відшукати саме тих хлопців, які штурмували. І з декількома я таки поговорив. Головне, що тішило під час розмови – хлопці взагалі не бояться і готові битися з ментами й надалі якщо буде потреба. По-друге, таких деморалізованих, переляканих, ментів, “беркутів” я ще не бачив, що безумовно не може не тішити.
5 липня 2013 р.