Перейти до вмісту
ПАМ’ЯТАЙ ПРО ВЕЛИКІ ДНІ НАШИХ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ

ПАМ’ЯТАЙ ПРО ВЕЛИКІ ДНІ НАШИХ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ

2 червня 2013 р.·Дарина ЛИМАР, "Жіноча Січ", Січеславщина

День Героїв у храмах Української Греко-Католицької Церкви, Української Автокефальної Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського Патріархату проведено панахиди за упокій душ Борців за волю України.

“Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань”, – йдеться в 3-му пункті Декалогу українського націоналіста. “Пімстиш смерть Великих Лицарів”, – наголошує 5-ий пункт Декалогу.

У четверту неділю травня Українська Нація відзначає день тих, завдяки кому вона досі існує – День Героїв. День справжніх Героїв, а не тих окремих “слуг престолу”, кому корумповані очільники режимів внутрішньої окупації щиро і пачками роздають “зірки героїв” та інші “державні нагороди”, тим самим паплюжачи імена тих, хто ці нагороди справді заслужив. З їх переліку безсовісно і ганебно чинний режим виключив Бандеру та Шухевича, позбавивши їх звань Героїв України. На догоду одному з сусідів України вони сподівалися вчинити наругу над їхніми світлими іменами, стерти їх з нашої пам’яті. Та вони можуть приймати скільки завгодно рішень у судах різних інстанцій, але рішення українського народу про увічнення їх Світлої пам’яті окупантам не скасувати.

На Січеславщині молебні проведено з ініціативи духовенства та активу Січеславського загону ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери у храмах Покрова Пресвятої Богородиці УГКЦ, що у Січеславі, УПЦ КП, що у с. Жданово Солонянського району області.

Зі словом до громади звернулися представник ВО “Тризуб” ім. С. Бандери подруга Іванка та настоятель Храму о. Сергій. Присутнім нагадано про багатовікову історію українського державотворення та розвитку української нації, про той внесок спільну справу, який зроблено чином відомих і невідомих Героїв.

Констатуємо цікавість (а в багатьох парафіян і глибинну переконаність у правильності сказаного), з якою відозву слухали віряни різних поколінь, здебільшого молодь. Зазначене дає підстави вважати, що Національна Ідея в суспільстві активно відроджується та міцніє.

Звернув увагу і той факт, що під час молебню кілька людей поспіхом залишили храм, вірогідно, почувши у молитві за упокій душ померлих заклики до боротьби з режимом внутрішньої окупації, що, очевидно, розцінено як потенційну небезпеку для свого обивательського життєвого укладу. З одного боку така реакція вірян національної Церкви, якою є УГКЦ, на людський чин вдячності своїм предкам не може не засмучувати, з іншого – свідчить про правильність обраного нами шляху.

Нагадаємо, що саме 25 травня 1926 року більшовицьким агентом Шварцбардом у Парижі вбито Головного Отамана Військ УНР, голову Директорії УНР Симона Петлюру.

23 травня 1938 року, у Роттердамі НКВДистським катом Судоплатовим підступно вбито славної Пам’яті полковника Євгена Коновальця, який заснував Українську Військову Організацію, що згодом переросла в Організацію Українських Націоналістів. Також від рук окупантів та їх прислужників у різні часи на чужині полягли останній кошовий отаман Запорізької Січі П.Калнишевський, Провідник ОУН Степан Бандера. На чужині у вигнанні та забутті померли Гетьман Іван Мазепа та автор першої в світі Конституції Пилип Орлик.

У нерівному бою з окупаційним МГБ у с. Білогорща під Львовом поліг Головний командир УПА, Голова Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради генерал-хорунжий Роман Шухевич.

Всі вони, а також мільйони інших героїв боролися за реалізацію українською нацією права на самовизначення і державність. Загарбуючи українські землі і витискаючи на чужину найкращих синів і дочок українського народу, окупанти, я впевнена, не зупинятимуться на досягнутому, адже страх перед невідворотністю покарання і усвідомлення власної злочинної сутності керує ними.

Минають часи, змінюються режими, але політка окремих сусідів України була і є незмінною – зламати Українську націю, знищити її. Але не справджуються віками їх підступні задуми. “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ”, – писав вже у 20-му столітті Василь Cимоненко.

Так є і так буде. Наша боротьба обов’язково увінчається остаточною перемогою і утвердженням влади української нації на рідній українській землі! Слава Україні!