ДО РІЧНИЦІ ПРОГОЛОШЕННЯ АКТУ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ 30 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ У ЛЬВОВІ

Тогочасна діяльність бандерівської ОУН була далекоглядною і наступальною. Про що свідчать і сам факт проголошення Акту відновлення української державності, так і передумови його проголошення.

Уможливленню здійснення цієї надважливої для української справи акції, передувала колосальна підготовча робота. Для вишколу військових формувань створено два відділи Дружин Українських Націоналістів (ДУН), відомих як курені «Нахтіґаль» і «Ролянд». Завдання Проводу ОУН першими, наввипередки німцям, ввійти до Львова і взяти повноту влади в українські руки, вдалося виконати куреню «Нахтіґаль» (командир Роман Шухевич), що і забезпечило умови проголошення історичного Акту. Тим самим ОУН заявила на весь світ, що українські націоналісти взяли до рук зброю для виборювання власної державності, а не для допомоги «Третьому райхові» у здійсненні його планів володіння світом. У цьому проявилася державницька настанова Бандери: покладання на власні сили української нації, а не очікування панської ласки чужинця.

Саме такої позиції не вистачає українському націоналістичному середовищу сьогодення. Урок історії полягає в тому, що український чинний (інтегральний) націоналізм – це суспільно-політична течія, котра не чекає сприятливих для неї і нації обставин, а сама творить передумови для втілення своїх завдань, а отже не вижидає дарунків долі, але творить історію власними руками.

Для того аби творити нову українську дійсність нинішнім націоналістам потрібно перейти від споглядальницької, очікувальної, ситуативної до наступальної заздалегідь спланованої тактики у боротьбі за Українську Соборну Самостійну Державу. Докласти всіх зусиль для відродження національного ордену Організації Українських Націоналістів, який би не тільки за назвою, але й за суттю відповідав своєму призначенню, як то було в 30-40-х роках 20 століття.

З нами Бог! Хто ж тоді проти?!