НІ - РУСИФІКАЦІЇ УКРАЇНИ!
З часу захоплення та узурпації всієї повноти державної влади Януковичем і його клептомансько-промосковським режимом, механізм позбавлення українців усіх Богом даних і виборених за століття Прав набирає обертів. І це закономірно… Бо ні духовно, ні кровно ті особи, які шляхом маніпуляцій та брехні прийшли до влади в Україні у 2010 році, не мають жодного стосунку до українського народу. Це – вороги, які у своїх серцях несуть ненависть і розбрат. Для них гидкі українська традиція, культура і мова. Вони розглядають українців як бидло, яке треба трохи годувати і максимально завантажувати роботою. Для них українське право – сміття, а народ – стадо лохів, яких треба «розводити на бабло»… Так є. І доказів цьому – безліч.
Але чи тільки вороги винні у тій невеселій ситуації, що склалася в Україні? Безперечно, ні. Їх – купка. Вони – злодії, а, отже, завжди всього бояться. А ось по інший бік умовної барикади – справді Сила. І ймення їй – українська нація.
Але ж в сім’ї не без виродків. І серед нас, українців, є багато тих, хто за тридцять срібняків продає свою душу кремлівсько-межигірському чорту. Одні безбатченки вірно служать внутрішньому окупанту у так званих державних адміністраціях, інші «тягнуть лямку» у внутрішньо-окупаційній міліції, виконуючи забаганки своїх господарів-бандитів. Ще інші – створюють для українців видимість держави і демократії, віщаючи з екранів телевізорів і моніторів, газетних шпальт і журнальних сторінок про «благі справи» Партії регіонів і криваво-сталінської КПУ. Інші, в Божих храмах, виспівують хвалебні оди не Христу-Спасителю, а христопродавцю Путіну і його кишеньковому генерал-патріарху Кірілу, забуваючи слова великого Шевченка про те, що «від московської церкви смердить поганським капищем». А ще є шавки, які блеють з багаточисельних сцен мовою окупантів, пропагують «цінності» віковічного ворога, насильно інтегрують культурний простір нашої Батьківщини у московсько-ординський «русскій мір».
І кожен із цих напрямків – окремий фронт боротьби колишньої метрополії зі своєю колишньою колонією. І якби не українці-зрадники, давно би наш народ був господарем своєї долі на своїй землі. Тому боротьба за Право Нації на державність триває навіть в умовах формальної незалежності України, і проходить вона скрізь, де ворог кидає виклик українцям.
Саме тому Всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери вже двадцять років проводить свою діяльність всіма доступними і доцільними, у той чи інший період, методами і засобами. Саме тому «Тризуб», плануючи свої акції, не переймається тим, як відреагує на них та чи інша партія, ті чи інші політики, ті чи інші органи неукраїнської влади, бо їх бачення ситуації «компромісне», вузьке, кон’юктурне. А боротьба за право нації не має компромісів! Ми добре пам’ятаємо слова націоналістичної молитви: ***«*Зміцни в мені любов до моєї Нації, щоби міг я в її інтересах і навіть проти її волі рятувати її від Твоїх ворогів». ****Для нас це категоричний імператив.
Тому хлопці і дівчата з «Тризуба» постійно організовують різнопланові акції, де закликають українців піднятися з колін і здійснити Національну революцію. Тому наші бійці на міських та польових вишкільних базах удосконалюють свої навики та отримують досвід з різних видів підготовки, які завжди потрібні у протистоянні з ворогом. Тому наші активісти, незважаючи на постійну загрозу своїй особистій свободі, продовжують декомунізацію, то пошкоджуючи ідол Лєніна у Києві, то відрізаючи голову боввану Сталіна у Запоріжжі, то ліквідовуючи окупаційних божків у містах і селах Вітчизни.
Для нас реклама – другорядна, першочерговим є завдання звільнити українців з пут імперської неволі та загартувати у справжній, а не бутафорній боротьбі своє членство. Бо ми чудово усвідомлюємо, що молодий українець, який сьогодні зносить символ московського поневолення, або жбурляє яйце у явного або замаскованого агента внутрішньо-окупаційного уряду, завтра, при потребі, візьме до рук зброю, щоби виконати свій національний обов’язок і захистити свою Батьківщину від ворогів зовнішніх і внутрішніх.
Тому й остання акція у Тернополі не була «забавкою юнаків»… Це був національно-захисний чин за свою українську Правду, проти попсових приблуд, що тиняються Україною і веселять «братів незрячих гречкосіїв», у той час, коли «треба миром, громадою обух сталить та добре вигострить сокиру та й заходитись вже будить хиренну волю».
Великомудрі політикани, як правило, нездатні гідно протистояти російській духовній і культурній експансії. Навіть найпатріотичніша тернопільська влада без проблем дозволяє проведення шабашів, які принижують українців та культивують отой тип «хохла-лоха», яким так успішно користуються януковичі та йому подібні. А наші хлопці – не хохли! Вони знають, що таке національна і людська гідність, їх народила Козацька Мати, тому вони й не лежать на печі, не благоденствують, а ведуть нещадну боротьбу з будь-якими імперськими провокаціями.
Існує міф, що то поганий Янукович і його холуй Табачник роблять всі негаразди в українській освіті, культурі, економіці тощо. Але це не так. Існує ціла вертикаль покірних виконавців їх антиукраїнської волі. І такі попсові виконавці, як «Потап і Настя», так само є добровільними виконавцями волі ворога. Вони легко і невимушено продають свою матір-Україну за тридцять срібняків, ще й деколи, коли вигідно, прикриваючись патріотичною риторикою.
Тому розцінюємо акцію наших побратимів як вдалий невеличкий хід для припинення антиукраїнських дій режиму внутрішньої окупації. І закликаємо всіх українців повстати проти тотальної русифікації України. Саме маленькі національно-захисні акції формують велику переможну Боротьбу, готують Національний зрив, наближають час Національної революції, а, отже, час здобуття омріяної Української Державності, яка забезпечить нашому народові Свободу, Справедливість, Добробут.
ВОНИ НЕ ДАЮТЬ НАМ ЖИТИ – МИ НЕ ДАМО ЇМ ПАНУВАТИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
Провідник ВО «Тризуб» ім. С.Бандери Дмитро Ярош