БЕЗЧИНСТВА МОСКОВСЬКОЇ ЦЕРКВИ В ШИШАКАХ
6 квітня 2013 року в суботу з благословіння архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора УПЦ КП у селище Шишаки Полтавської області привезли чудотворну ікону святої Варвари з часточками мощей. Цій святій поклоняються віряни як православної, так і католицької церков.
Святиня є святинею, тож і мені захотілося прийти до неї та попросити здоров’я і спасіння для себе і своєї родини. Прийшовши зранку до місця привезення святої ікони, я був здивований з якою «любов’ю» її приймали. Перед дверима стояла група людей, яких важко було назвати православними, бо їх поведінка була далекою від християнської. Як потім вияснилось, метою їх візиту було не вклонитися святій Варварі, а не допустити шишачан до святині. На жаль, серед тієї групи людей були й учителі Мних С.Ф.,Білоброва М.Д.Слухаючикрики т.зв. християн, я зрозумів, що неформальним лідером того шабашу була учителька та за сумісництвом матушка-дружина місцевого московського попа.
Очевидно, що матушка, маючи невеликий лексичний запас весь час навіжено кричала: «Розкольники!!!». Неабияким зухвальством пишався активіст московського патріархату Сергій Шаруда. Останній суб’єкт релігійного фанатизму намагався зняти хрест з отця Віталія та, мабуть, маючи себе за неабиякого інтелектуала, агресивно повчав історії української церкви отця Володимира. Образи на віруючих УПЦ КП викрикувала Водяник Ірина при мовчазній підтримці інших фанатиків московської церкви Білобрової Майї, Книш Лідії, Сипка Павла, Кривеги Оксани та інших.
Коли люди почали приходити на поклон до святині, група віруючих, як мені здалося на чолі з пенсіонеркою Надією Джулай, відділилася від основної групи, почала підбурювати людей не поклонятися святині, погрожуючи прокльонами та традиційно-російською «анафемою». А де ж віротерпимість? А любов до ближнього? А де ж біблійна молитва за всіх людей, зокрема й за ворогів, якими проросійські християни вважають віруючих української християнської церкви. Але хіба ми віруючі УПЦ КП є для них ворогами?!
Прикро за тих проросійських лжехристиян, бо ж зараз Великий піст. Дуже важливо саме в цей період очиститись духовно, а не здіймати ґвалт. А найважливішим є те, аби вищезазначені «православні» зрозуміли, що ми живемо в правовій державі, усі маємо свободу совісті. Усі маємо право на повагу до себе. І нікому не дано право ображати людей та їх релігійні почуття.
В Україні 65 різних церков, релігійних спільнот та течій. І якщо вони є, то мають право на існування. Адже Бог один, а шляхи до нього різні. Бог надав нам право вибору. Право вибору в нас намагалась забрати промосковська секта.
Незважаючи ні на що, водоосвятний молебень відбувся. Ті, яким вдалося пройти через розлючений натовп фанатиків, змогли поклонитися святині і помолитися за владу, щоб вона забезпечила наші конституційні права. Мені шкода ту групу людей, що пішла всупереч здоровому глузду, законам людським і Божим. Промосковські кирилолюбці так і не поклонилися святій Варварі і Вона не почула їхні молитви.
Усім відомо, що лише любов врятує світ. Одна із заповідей Божих вказує: «Возлюби ближнього свого як самого себе». А біснуватий фанатизм – це віра без любові!
Цей захід можна завантажити та переглянути:
на світлинах - http://yadi.sk/d/j8bKEGFY3wf8Z;
на відео - http://yadi.sk/d/4_ydcqs33yF1Y