Квітень 2013
ПАМ’ЯТНИКИ БЕЗДЕРЖАВНОСТІ (2 КАТЕГОРІЯ)
Про пам’ятники бездержавності уже писав один мій побратим, маючи на увазі ідолів комуняцьким вождям та іншу совкову атрибутику. Але є ще й інша категорія пам’ятників бездержавності, які, на перший погляд, мусили б ствердити протилежне до своєї назви. Та на практиці нашого постколоніального сьогодення лише підтверджують рацію існування в Україні пам’ятників першої категорії. До таких пам’ятників бездержавності 2 категорії належить пам’ятник УПА в Харкові. Є ще там маленький, скромненький дерев’яний хрест жертвам Голодомору, що його неукраїнець Добкін постійно намагається винести за межі міста, мовляв, саме там помирали з голоду люди, а у місті, де здебільшого жили його одноплемінники, доволі непогано в той час харчувалися. І от лихо!.. «Знесено і вкрадено пам’ятник УПА». Де ж тепер наші щирі патріоти будуть організовано проливати сльози за «гірку долю України»?.. Влада в Україні ніколи не була українською, а в останні роки режим відверто вдався до демонтажу державності, а вони (патріоти) метушаться через те, що у них забирають те чи інше «наплакане» місце, напередодні люб’язно надане окупантами, аби ті могли проводити свої скигління.
28 квітня 2013 р.
ЄВРОДЕГРАДАЦІЯ. ТАКИЙ ШЛЯХ ТИ ВИБЕРЕШ ДЛЯ СЕБЕ?
Минає 22 роки існування держави Україна. За цей час вона так і не стала національною. За період незалежності наша нація дуже постраждала від внутрішніх чинників, а саме – режиму внутрішньої окупації. Матеріальна скрута заполонила серця українців і духовні доктрини стали другорядними. Та ми чомусь сліпо віримо в євроінтеграцію, яка подарує нам «рай на землі», безтурботне існування чи то великі статки. Це питання стає все більше актуальне серед усіх соціальних верств населення.
28 квітня 2013 р.
ХТО ПРОФІНАНСУЄ НАЦІОНАЛЬНУ РЕВОЛЮЦІЮ!?
Ні для кого в цій державі вже не є секретом, що не буде нам тут спокійного життя, доки не усунемо від влади злочинний режим внутрішньої окупації. Ми, українські націоналісти, знаємо і намагаємось донести суспільству, що це можливо лише шляхом безкомпромісної Революційної боротьби українського народу за власні Свободу, Справедливість і Добробут. Лише Національна Революція, зламавши хребет системі грабунку, пригноблення та нищення української нації забезпечить державотворчий процес за предківськими законами на основі національної ідеї.
22 квітня 2013 р.
Українсько-польське примирення і перспективи інтеграції центрально-східної Європи
Тема українсько-польських конфліктів минулого залишається актуальною і служить бар’єром для встановлення добросусідських відносин між нашими народами. Саме народами, а не державами, позаяк українці ще не здобули повноцінної національної держави, а поляки, спокусившись приманкою євроатлантичної інтеграції, поступово втрачають власний суверенітет – як духовний, так і політичний. Так, зокрема, нещодавно на розгляд Сейму був запропонований законопроект, який пропонує визнати ОУН-УПА «злочинними організаціями», причетними до «геноциду» польського населення «Східних кресів» (регіонів Західної України, котрі в міжвоєнний час перебували під польською окупацією).
22 квітня 2013 р.
ВИБІРКОВЕ ПРАВОСУДДЯ
Вислів «вибіркове правосуддя» увійшов у вжиток завдяки привілейованим в’язням. Зі зміною обличчя режиму внутрішньої окупації змінились і правила гри. Нові-старі господарі печерських пагорбів вирішили вгризтись у владу всіма своїми зубами і почали грати ва-банк. Зрозуміло, що систему змінювати не можна (не дарма ж вона десятиліттями відшліфовувалась), але деякі елементи системи, що загрожують замінити собою можновладців, прибрати треба. Так у державі стались події, що не мали прецедентів за історію незалежності. Конкуренти почали ув’язнювати конкурентів, і з’явились «політв’язні».
22 квітня 2013 р.
СИМВОЛИ БЕЗДЕРЖАВНОСТІ
Нещодавня серія війни з пам’ятниками стала черговим сигналом про системні негаразди держави Україна. У якій площині лежить дана проблема, які її рушійні сили? Традиційна оцінка зводиться до формули «вандалізм», але ситуація набагато складніша. В Україні як постколоніальному утворенні, де народ ще не здобув «у своїй хаті своєї сили, правди і волі», процвітає повний ідеологічний каламбур, який символічно віддзеркалюється у наявних пам’ятниках. Традиційно ігнорована всіма владами, а особливо сьогоднішньою, національна ідея наразі не стала фактором державотворення і не зайняла природного їй місця центральної та синтезуючої. Звідси – і різна оцінка актів становлення та знесення тих чи інших пам’ятників.
20 квітня 2013 р.
УКРАЇНО-ЄВРЕЙСЬКІ ВІДНОСИНИ В КОНТЕКСТІ ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У БОРОТЬБІ ЗА УССД
Замість вступу «Сьогодні частина сіоністських організацій намагається нав’язати суспільству заскорузлі більшовицькі пропагандистські штампи про вурдалаків-націоналістів, які нібито були вірними холуями нацистських окупантів. Проте, ці мантри наскрізь брехливої пропагандистської машини, яка мала на меті виправдати більшовицький геноцид українського народу, – просто не мають нічого спільного із реальними подіями. В історії українців та євреїв є багато сторінок, які нас розділяють – ми не повинні їх оминати. Проте ніхто не має права перекручувати та спотворювати у власних політичних інтересах ті з них, котрі показують приклади співпраці між нашими народами, приклади, що можуть сприяти подальшому розвиткові приязних стосунків між ними» – пише у своїй статті «Бійці УПА, євреї – гідно билися за незалежність України. Ми – це пам’ятаємо» український науковець-історик, публіцист, кандидат історичних наук, Володимир В’ятрович.
19 квітня 2013 р.
ЧИ БУДЕ РЕВОЛЮЦІЯ?
Те, що Революція буде, вже ні в кого не викликає сумніву. Як і те, що правляча банда буде захищати своє панування до останнього. Залишаються відкритими питання: коли, хто очолить і в який спосіб. Аналізуючи ситуацію в країні, однозначну відповідь дати неможливо. Багато людей стверджують, що революційна ситуація вже є, народ готовий скинути ненависну владу, достатньо маленької іскри, щоб ситуація запалала. Можливо. Але в той же час можна спостерігати цілком протилежну ситуацію. Постійне погіршення в економічній та соціальній сферах, національне приниження, релігійні утиски, абсолютний безлад в усіх гілках влади, взяття країни під контроль “сім’єю” тощо. В інших країнах все це спричинює щонайменше масові акції вуличних протестів, а в нас – поодинокі виступи та мирні “овечі” мітинги з частиною проплачених учасників, де великим досягненням вважається вихід на протест аж 5-7 тисяч осіб. Всі декларують ненависть до “регіоналів”, але, щоб підтримати у Києві вибори мера, прийшла жменька киян (порівняно з кількістю населення). Мільйони людей відчули на своїх шкірах “покращення” від Януковича і його зграї, але на довиборах у різних регіонах перемогу здобувають усім ненависні представники “партії влади”… І таких протиріч – кожного дня в усіх сферах життя.
18 квітня 2013 р.
ВІД ПОРАЗОК – ДО ПЕРЕМОГИ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕЇ
З моменту захоплення влади в Україні режимом Януковича українська державницька опозиція в політичних баталіях отримує поразку за поразкою: Харківські угоди, Табачник на посаді міністра освіти, зміни Конституції та узурпація влади, Податковий кодекс, Пенсійна реформа, політичні репресії та ув’язнення лідерів опозиції, Мовний закон, кнопкодавство у Верховній раді, змагання за Гостинний двір у Києві, незаконне позбавлення депутатів мандатів, київські вибори тощо. Хронологія суцільних втрат, відступу і програшів. Жодної перемоги!
15 квітня 2013 р.
ПРО ЯЙЦЯ, ВЛАДУ І ПОПСУ
Нещодавно в «Українській правді» з’явилася стаття відомого на всю Україну політичного клоуна Вадіка Калєснічєнка, в якій він пропонує застосувати до хлопців, котрі на концерті в Тернополі горе-співака Потапа закидали яйцями, статтю 61 УК «За розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Нагадаємо суть справи. 6 квітня в театрі «Березіль» відбувався концерт, де виступав сумнозвісний репер і шоумен Потап. Маючи в своєму репертуарі українські пісні і знаючи, що тернопільська публіка не любить російську попсу, він вирішив спровокувати тернополян російським блювотинням, за що зразу ж отримав відсіч у вигляді яєць.
14 квітня 2013 р.
ЛЕВ СИЛЕНКО ТА ЙОГО “МАГА ВІРА” (ПОГЛЯД ПРАВОСЛАВНОГО ІСТОРИКА)
У наш час значно поширилися різноманітні новітні релігійні та містичні організації: християнські, орієнталістські, синкретичні, сайєнтологічні, езотеричні, сатанинські та язичницькі, які нерідко є деструктивними за своєю сутнісю. У неоязичестві штучно реанімовані язичеські вірування примхливо переплелися з окультизмом та деякими іншими модними нині антихристиянськими релігійними течіями й практиками. Неоязичество виникло у Європі ще у другій половині ХІХ ст., а у ХХ ст. воно вже набуло певної популярності. Досить сказати, що нацистська верхівка «Третього рейху», в першу чергу Гітлер та Гіммлер, ненавидячи християнство і плануючи його знищити після перемоги Німеччини у Другій світовій війні, підтримували німецьких неоязичників, які реанімовували культи Вотана, Одина, Тора та інших божеств давньогерманського язичеського пантеону, а водночас займалися окультизмом.
14 квітня 2013 р.
ЗАГАТА ПЕРЕД КАЛАМУТТЮ "РУССКОГО МІРА"
Кожен християнин зрозуміє мотиви епатажного вчинку групи тернопільської молоді, котра вирішила була перешкодити проведенню в їхньому місті в дні Великого посту концерту заїжджих виконавців примітивних російськомовних пісеньок. Можна не погоджуватися з формою протесту - хоча гнилі фрукти чи протухлі яйця, здається, споконвіку були популярною зброєю на подібних акціях, - але важко стриматися від підбадьорливої усмішки. Адже це тільки ми, втомлені літні люди, можемо обмежуватися наріканням на засилля “попси” й брутальну безцеремонність та безпринципність ласих до заробітку виконавців. Молодь прагне дією протистояти брудній хвилі поп-культури, що повінню заливає наші міста й села, не зупиняючись перед величною тишею постового часу. І юнацький радикалізм допомагає всім нам помітити й оцінити весь грізний вимір духовної небезпеки культурної експансії “русского міра” з його спотвореною системою цінностей.
13 квітня 2013 р.
БЕЗЧИНСТВА МОСКОВСЬКОЇ ЦЕРКВИ В ШИШАКАХ
6 квітня 2013 року в суботу з благословіння архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора УПЦ КП у селище Шишаки Полтавської області привезли чудотворну ікону святої Варвари з часточками мощей. Цій святій поклоняються віряни як православної, так і католицької церков. Святиня є святинею, тож і мені захотілося прийти до неї та попросити здоров’я і спасіння для себе і своєї родини. Прийшовши зранку до місця привезення святої ікони, я був здивований з якою «любов’ю» її приймали. Перед дверима стояла група людей, яких важко було назвати православними, бо їх поведінка була далекою від християнської. Як потім вияснилось, метою їх візиту було не вклонитися святій Варварі, а не допустити шишачан до святині. На жаль, серед тієї групи людей були й учителі Мних С.Ф.,Білоброва М.Д.Слухаючикрики т.зв. християн, я зрозумів, що неформальним лідером того шабашу була учителька та за сумісництвом матушка-дружина місцевого московського попа.
13 квітня 2013 р.
ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЯЙЦЯ?
Як відомо, смерть кожного персонажа, що вважає себе безсмертним, схована у яйці – чи то кинутого тризубівцями у Тернополі, чи ще якогось іншого, досі не кинутого. Даний акт – лише наслідок, причому закономірний. Причина ж, враховуючи ту кляту українську інертність, задавнена аж до хронічності. Народний протест проти потворного шоу-бізнесу, який не має нічого спільного з культурою, що нею прикривається, – це ознака здорового національного організму, ознака живучості антиімперського імунітету. Загалом з погляду класичної культури як інструменту облагородження людських душ, наближення їх до краси, гармонії та Бога нахабно пропонований «артистами» сурогат не має нічого спільного ані з мистецтвом вокалу, ані з культурою загалом. Примітивний рівень пропаганди найнижчих, тілесних, розгнузданих думок та почуттів, манери «легкої» поведінки на сцені (та й у житті) у супроводі відвертого стриптизу та очевидна бездарність самих агітаторів – оце й усе, чим кишить сьогоднішні шоу-бізнес. Але чого дивуватись – ми не можемо навіть вимагати від них якоїсь культури – ще раз уважно прочитайте назву явища…
11 квітня 2013 р.
«Хуліганство» як спокута за гріхи співвітчизників
Дякувати Богу, в Україні поміж мільйонів свинопасів сьогодні ще можна знайти козака. І якщо в давнину «козаки», представники військово-політичної еліти організовували, оформлювали власне суспільство і захищали його від чужинців, то сьогодні «луччі люди» (Д. Донцов) здатні принаймні рятувати честь нації і спокутувати гріхи своїх співвітчизників… 7 квітня членами ВО «Тризуб» ім. С. Бандери у Тернополі була вчинена протидія сатанинському збіговиську, котре деякі люди зі спотвореними уявленнями у сфері етики та естетики називають «концертом» якихось «відомих артистів» Потапа і Насті. Протидія була мирною – гастролерів-дегенератів всього лиш закидали яйцями. Тим не менше, шістьох хлопців було затримано. Після кількох днів за ґратами їх було випущено під домашній арешт. Зараз проти націоналістів порушена кримінальна справа за статтею «хуліганство».
11 квітня 2013 р.
НІ - РУСИФІКАЦІЇ УКРАЇНИ!
З часу захоплення та узурпації всієї повноти державної влади Януковичем і його клептомансько-промосковським режимом, механізм позбавлення українців усіх Богом даних і виборених за століття Прав набирає обертів. І це закономірно… Бо ні духовно, ні кровно ті особи, які шляхом маніпуляцій та брехні прийшли до влади в Україні у 2010 році, не мають жодного стосунку до українського народу. Це – вороги, які у своїх серцях несуть ненависть і розбрат. Для них гидкі українська традиція, культура і мова. Вони розглядають українців як бидло, яке треба трохи годувати і максимально завантажувати роботою. Для них українське право – сміття, а народ – стадо лохів, яких треба «розводити на бабло»… Так є. І доказів цьому – безліч.
9 квітня 2013 р.
НАЦІОНАЛІСТИ РОЗПОЧНУТЬ І ОЧОЛЯТЬ МАЙБУТНЮ РЕВОЛЮЦІЮ
Прочитав заяву Юлії Тимошенко про те, що вона вибачається перед “пострадавшимі жєнщінамі”. Читаю, як Арсеній Яценюк вимагає знайти і покарати провокаторів. І в памяті чомусь спливають інші жінки та дівчата - дружини так званих "Васильківськіх терористів"… Змарніла Аня Мосійчук, яка вже всі очі виплакала за свого Ігора… Христина Бевз, яка день і ніч молить Бога за свого Сергія… Ганна Сінькова, яка півроку відсиділа на Лукянівці по політичній справі… Її мати Таня Близнюк… Мати Віталія Запорожця… Дружини, сестри, матері катованих-мордованих “тризубівців” та “патріотівців”…
5 квітня 2013 р.
ЧИ МОЖЛИВА В УКРАЇНІ «ІНША» ПОЛІТИКА?
«Tiocfaidh ar’la!» «Наш день ще прийде!» Клич бійців ІРА Чи може українська нація знайти в собі сили й розвалити ганебну кліть рабських правил життя та поведінки, котрі нав’язав нашому народові, зненавиджений усіма режим внутрішньої окупації, очолюваний “партією районів”? Це запитання в наш час уже є далеко не риторичним – це питання життя і смерті усіх українців (“смертних”, а не “небожителів”) в Україні сущих. Але для кардинального вирішення цієї надважливої проблеми існування України, як незалежної держави і українців, як нації з перспективою збереження власної самобутності та майбутнього розвитку, ми всі повинні для себе констатувати декілька життєво важливих аксіом.
2 квітня 2013 р.