ЗАВДАННЯ «ТРИЗУБУ» І НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО РУХУ НА СХОДІ УКРАЇНИ В УМОВАХ РЕЖИМУ ВНУТРІШНЬОЇ ОКУПАЦІЇ
(Виступ на VII Великому Зборі 13 жовтня 2012 р.Б.)
Націоналістичний рух на Сході, як і взагалі в Україні, зараз перебуває не в найкращому стані. Осередки організацій та партій, які називають себе націоналістичними, переживають глибоку стагнацію. Винятком є хіба що ВО «Свобода», яка через деструкцію традиційних націоналістичних організацій отримала гегемонію на порожньому правому фланзі української політики. Однак рівень стихійного націоналізму помалу, але стабільно зростає, завдяки «плідній роботі команди проФФесіоналів».
Також спостерігається більша поляризація суспільства на свій-чужий, з чим були проблеми при «ющенківському болоті». Великої уваги заслуговують окремі угруповання молоді, що не долучаються чи не поспішають долучатися до якихось організацій. Тут можу говорити лише про Харків. Думаю, значна заслуга в цьому «великого вождя всіх соціал-націоналістів» А. Білецького, те, що він розвів у своїй організації, багатьох людей знеохотило до будь-якої організаційної роботи. Вважаю, що перспективних націоналістичних кадрів не бракує. Проблема в тому, що вони вкрай роздроблені.
Завдання націоналістичного руху – створити такий ідейно-організаційний стрижень, котрий захопив би в свою орбіту весь цей елемент, випрацювати систему постійного кадрового підживлення того чи іншого організаційного підрозділу УНС. Зараз насамперед необхідно кинути всі сили, щоб розбудувати цей стрижень, яким мають стати осередки ВО «Тризуб» ім. С. Бандери. Тільки після цього можливо розбудувати повноцінне «політичне крило».
Вважаю доцільним перенести центр вишкільної діяльності ближче до сходу, бо багато людей, за великого бажання, не можуть їздити на захід (особливо після відомих «покращень» на залізниці). Інтернет, книжки, розумні слова не дадуть того ефекту, який дає вишкіл. У вишкільній діяльності необхідно посилити спортивний напрям, бо, на мою думку, ми помалу втрачаємо реноме «силової організації».
Загалом попит на націоналізм є, люди бажають змін. Треба високо, але не недосяжно поставити «планку» і відповідати її рівневі. З приходом режиму Януковича, повилазило стільки ворожої наволочі, що особливо напружувати фантазію стосовно пріоритетів діяльності не треба. Аби рук вистачало. Конкретна націоналістична боротьба швидко дасть свої плоди.
Слід посилити конспіративні заходи, але пам’ятати, що найбільш «законспірованими» є ті організації, про діяльність яких ніхто не знає (бо вони нічого не роблять). Час такий, що доводиться жити за принципом: «Зробив добро – і тікай». Не так давно можна було провести виховну роботу з якоюсь худобиною, спокійно проїхатись у відділок і, написавши пояснювальну, що «я мирно йшов вулицею, а він мені на ногу плюнув…», регочучи, попивати каву десь через дорогу. Зараз же «сісти» можна навіть за листівку.
Аж ніяк не хочу навіювати песимізму, навпаки – чим більше утверджується авторитаризм режиму, тим менше простору для словоблудних маневрів політичних симулякрів, які тільки подовжують наше борсання у цій багнюці напівдержавності.
Головною перевагою діяльності на сході є те, що ворог відкритий. Треба лише бути собою, чітко дотримуватися своїх внутрішніх правильників, плекати націоналістичну містику та організаційні обряди, виховувати в собі та інших побратимів високий моральний дух «новітніх хрестоносців» і з Божою поміччю йти до перемоги!
Слава Україні!