ЗАВДАННЯ ІДЕОЛОГІЧНО-ВИХОВНОЇ РЕФЕРЕНТУРИ ВО “ТРИЗУБ” ім. С.БАНДЕРИ (загальні зауваги)
Відомо, що локомотивом революцій є згуртовані Ідеєю одиниці – “луччі люди” (Д.Донцов), провідна еліта.
Завданням українського Проводу є зрушення потягу національної революції, котра приведе нарешті українців до національно-духовного визволення. Але українська національна революція звершиться щойно тоді, коли більшість українського народу стане свідома свого завдання перед нацією. Зрозуміє сутність головної мети української нації – потребу здобуття і утвердження Української Самостійної Соборної Держави – держави української нації на українських етнічних землях і згуртується в боротьбі за своє право Бути. Це не моя вигадка чи забаганка. Про це йдеться в працях ідеологів українського націоналізму, починаючи від Тараса Шевченка: “А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру – Та й заходиться вже будить.” У збірнику статей Провідника ОУН Степана Бандери, “Перспективи української революції”, зокрема, в статті “Значення широких мас та їх охоплення” йдеться про наступне: “Найважливіша справа, – зазначає Провідник, – здобути безпосередній вплив, включити у нашу боротьбу найбільшу і найвартіснішу їх частину. Наша внутрішньо-політична праця скерована на те, щоб дослівно охопити весь загал громадянства, щоб дійти до кожного українця (тут і далі курсив наш. - В.С.), як причетного, так і непричетного до загального громадського життя, однаково – в рамцях того життя, чи поза ними, і незалежно від них. …нам треба опанувати своїми ідеями, боротьбою і відповідними акціями теж саму масу, як збірну одиницю. Треба втягнути її у політичну дію. Бо вона дає політичному рухові та організації широке опертя. Масовість же надає революційній боротьбі та кожній політичній дії велику розгінну силу та помножує її кількість. Отже, якщо ми не охопимо мас, то вони частинно підуть не з нами, чи частинно навіть проти нас та великою мірою здеморалізуються. А ми потребуємо мас у нашій політичній боротьбі, в тому теж і мас еміґраційних.”
Відтак, завданням націоналістів є донесення ідеї про необхідність здобуття української держави до якомога більшої частини сучасного суспільства України (не тільки українців). Адже “… не можна ощасливити народ без участі самого народу. Той, хто обіцяє ощасливити народ, але не допомагає народові організуватися для щоденного відстоювання свої прав та інтересів, – або політичний невіглас, або політичний шахрай”. (В. Іванишин). Бо українська національна ідея – це шлях до визволення не тільки етнічних українців, а й решти народів, котрі мешкають поруч із нами.
Нам йдеться головно про ідейно-світоглядне наповнення нинішньої боротьби, щоб нинішнє невдоволення підневільним станом, у котрому знаходиться український народ, вкотре не переросло в звичайний бунт за вирішення другорядних проблем, а дійсно стало на рейки національного визволення; “не за крихти з панського столу, а за все, що нам, українцям, належить”.
У своїй щоденній діяльності потрібно завжди усвідомлювати, що “…немає іншої, крім українського націоналізму, ідеології реалізації української національної ідеї. І якщо українське суспільство не живе, не керується українським націоналізмом, то не тому, що він хибний чи застарів, а тому, що його просто не знає.” (В. Іванишин). Тому, ідеологічно-виховна діяльність є такою важливою.
Зрештою – це є одним із завдань, поставлених перед нами Організацією Українських Націоналістів (виховна функція). А тому є обов’язковим до виконання. Цього потребує українська нація.
Ідеологічно-виховна робота повинна проводитись у двох взаємодотичних площинах: внутрішньо-організаційній та зовнішній.
Внутрішньо-організаційна передбачає національне і духовне виховання власного членства (плекання ідеалів та рис провідної верстви) та його ідеологічне озброєння для ефективної пропагандивної роботи назовні. Тут є деякі зауваги: світоглядні засади людини формуються в дуже юному віці (фактично з пелюшок), і, як правило, закладаються спершу в родинному колі, а потім за участю дошкільних установ і початкових класів освітніх закладів. Змінити світогляд дорослої людини дуже важко. А тому одним із першочергових завдань ідеологічно-виховного процесу має бути теоретично-методологічне озброєння безпосередніх виховників: батьків, родичів, учителів. А вислідом сьогоденної праці має бути усвідомлення суспільством необхідності здобуття національної державності для продовження українського роду в часі. Тільки так ми матимемо своє українське майбутнє!
І насамкінець: “Якщо ми, націоналісти, не спроможемось консолідувати постімперське населення України у національну громаду на основі національної ідеї – крах незалежності й остаточне перетворення у неоколонію або й колонію (прозахідного чи проросійського типу) – неминучий”. (В. Іванишин).
(З виступу ідеологічно-виховного референта ВО “Тризуб” ім. С.Бандери підполковника Віктора Сердульця на VII Великому Зборі Організації 13 жовтня 2012 р.Б.)
13.10.12 р. Б., м. Зборів