Жовтень 2012
ВИБОРИ БЕЗ ВИБОРУ, ВИБІР МЕНШОГО ЗЛА ТА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ
Україна готується до чергових виборів, котрі, очевидно, самі собою не змінять ситуації на краще. Якщо поглянути масштабніше – грядуть чергові вибори без вибору, щоправда, при ретельнішому вниканні ми побачимо можливість вибору меншого зла. До цього українцям не звикати, бо подібний характер виборів можна було спостерігати і раніше. Приміром, у 2004 році, коли народ обрав Ющенка, щоб до влади не прийшов Янукович. Українці здійснили вибір меншого зла, Ющенко став Президентом, до влади прийшли “помаранчеві”. Та кардинальних змін не відбулося, політична система не змінилася, національна ідея не стала головним критерієм українського державотворення. Як наслідок – більше зло повернулося.
13 жовтня 2012 р.
ПаРтюки
За період, коли при владі януковичі, спостерігаємо значне зростання їх вміння «приростати» до влади, безсоромно та нахабно брехати, маніпулювати фактами. Вони певним чином навчилися на кожну конструктивну критику відповідати псевдофілософськими викрутами, переводити суть у свої, мабуть, диктовані зверху аргументи-кліше. Зрозуміло, що така їх реакція не лише не може похитнути переконань преважної частини мислячого суспільства, а тільки дає додаткові стимули для всебічного викриття та засудження режиму. Що найчастіше говорять представники режиму, котрі мають владні повноваження? Як вигороджують себе? Як викручуються перед громадою голови місцевих адміністрацій, керівники передвиборчих штабів, партійних осередків?
9 жовтня 2012 р.
ВИБИРАЄМО: КОГО І В ІМ’Я ЧОГО?
Сучасні (як і попередні) виборчі перегони набагато виграли, якщо б і пересічний громадянин, і політики більш зацікавлено ставились до поглиблення основ суспільного політичного мислення. Тоді відповідь на питання “кого і для чого вибираємо?” була б більш осмисленою та менш емоційною. Існують дві основні групи критеріїв оцінки політичних сил та окремих політиків, котрі можна окреслити як позаполітичні та власне політичні. До позаполітичних, що мають другорядне значення для сутнісного осмислення потенціалу політика чи структури, можна віднести рейтинговість (соцопитування), зовнішній вигляд, місце життя і діяльності, особисті чи моральні якості, матеріальний стан, соціальний статус та ін. (На ці критерії опирається бездумний, суто емоційний виборець та низка лібералістичних громадських організацій, що начебто вишукують “чесних” кандидатів.) До політичних, що мали б бути основними, варто віднести такі критерії, як сповідувана політична ідеологія, базовий світогляд, конкретні результати попередньої політичної (чи хоча б громадської) діяльності, застосування тих чи інших піар-технологій, характер діалогу із громадою та ін.
5 жовтня 2012 р.
ПРО ВІРУ ТА ЕМПІРИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ
Як відомо з історії філософії, емпіризм – це напрям у теорії пізнання (гносеології), котрий виник на світанку Нового часу і вважає найважливішим джерелом і критерієм пізнавального процесу чуттєвий досвід. Термін «реалізм», з-поміж усіх інших, має також наступне значення: в Середні віки так називали філософський напрям, згідно з яким існуванню окремих речей, котрі ми сприймаємо чуттєво (емпірично), передує існування загальних понять – універсалій як Божих думок перед актом творення світу. Реалізм значною мірою опирався на віру (fides), тоді як емпіризм ішов у ногу із культом розуму (ratio).
4 жовтня 2012 р.