ХАЙ ЖИВЕ ПОЛІТИКА, ХАЙ ЖИВЕ НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ!
(Виступ Андрія Тарасенка на VII Великому Зборі 13 жовтня 2012 р.Б.)
З десяток років тому мій вчитель сказав: “Андрійку, ти думаєш, ми не займаємось політикою, чи ти думаєш, ми не політики? Звичайно, ти помиляєшся.” Я тоді не міг не обуритись, адже я бойовик ВО “Тризуб” імені Степана Бандери, яка політика, про що ми говоримо… За ці десять років я неодноразово організовував і сам брав участь у багатьох націозахисних акціях, починаючи від банального биття морд і до масових заворушень включно. Але при тому, як не дивно, весь цей час все одно займався політикою.
“Тризуб” займався політикою завжди, тільки по-різному. Спочатку це було у системі, бо було кому вести, правда, як виявилося, в нікуди. Було кого вести… до влади, але, як виявилося, намарно.
Потім був наступний етап, вже самотужки: ми не йдемо до влади, але співпрацюємо з політиками, допомагаємо політикам. За цей час була ціла купа мажоритарників, різних партій, були єдині безальтернативні, були й месії – кого тільки не було, але тільки не ми самі, завжди хтось.
Як на мене, це були дві достойні віхи в історії організації, два величезні періоди. Але пора творити новий, якісно новий період. Це як у бізнесі: якщо стоїш на місці, не розвиваєшся, застоюєшся, то конкуренти йдуть вперед. Та чи ті конкуренти хочуть того, що й ми? Сумніваюсь. Або ми реорганізовуємося, розвиваємося, креативимо, або тупцюємо на місці.
Недавно почув конструктивну критику про Головного командира: не політик, не дотягує до якихось переговорів, можливо, не той рівень, щоб вести переговори… Начебто погано, але як на мене, то це прекрасно, бо Головний командир має проводити лише одні переговори – про якнайшвидшу капітуляцію ворога. А політичні переговори і тому подібні речі мають вести інші люди. Ми маємо зараз свого кандидата у народні депутати, це теж прекрасно. Єдине погано, що це тризубівець, бо, як на мене, це мав би бути хтось інший. Хлопці зараз у наметах стоять, розклеюють та роздають листівки, газети, проводять агітацію. Добре, але є й негативний аспект – це роблять тризубівці, а мали би робити трохи інші люди.
Останнім часом різні політики заговорили нашими ідеологемами. Вони говорять про режим внутрішньої окупації, хоч інколи інакше його називають, але вони почали говорити про це! На жаль, вони ще не говорять всього того, що й ми, бо для нас режим внутрішньої окупації існував і за Ющенка, і за Кучми, і за Кравчука. Чи розуміють вони це?
Зараз часто скандують: Революція! Революція! Але що вкладають у поняття революції? Те, що й ми? Чи мають на увазі зміну системи, структури та людей влади? Цього не говорить ніхто, крім нас: змінити цю систему можна тільки за допомогою національної волі, бо для партійних діячів існують і партійні можливості, і будь які інші масові виступи, але тільки ми знаємо і віримо в те, що без Національного ордену нічого з того не вийде. А орден – це не просто якась підпільна організація, орден – це широкомасштабна формація, яка має і підпільні, і бойові, і силові, і політичні структури. Недарма ж наші попередники творили похідні групи, бо саме вони мали після звершення Національної революції охопити всю повноту влади.
Тому творення і вихід на арену політичної організації – це не просто життєва потреба для «Тризуба» та націоналістичного руху загалом. Це життєва необхідність для Революції.
Тож, хай живе політика, хай живе Національна революція!
Слава Україні!
13.10.12 р. Б., м. Зборів