ІДЕЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ
В час підготовки до чергового VII Великого Збору ВО «Тризуб» ім. С.Бандери
(Виступ Провідника Василя Іванишина на V Великому Зборі “Тризуба” в урочищі Холодний Яр 20.08.2005 р.Б.)
Дорогі побратими!
У нас склалася щодо проведення великих зборів певна традиція. Коли ми провели свій перший Збір, тоді бандерівське середовище було ще єдиним, було достатньо згуртованим, і тоді ще практикувалися такі речі, як присутність на зборах дочірніх організацій керівників ОУН і КУНу, Братства ОУН-УПА, асоційованим членам якого ми були, керівників інших братніх націоналістичних організацій. “Тризуб” був наймолодшою організацією у нашому середовищі, бо всі інші були створені раніше від нас. Але саме після нашого Збору відбулася принципова суперечка в штабі Конгресу, і там ішлося про те, що неправильно готуються форуми цієї організації. Ветерани закидали Проводу, що ми, мовляв, закликаємо до повернення націоналістичних традицій, повчаємо всіх, як це робити, а самі не вчимося у молодих, як відроджувати наші традиції і як проводити націоналістичні заходи. Вони казали, що відпочили душею на Великому Зборі “Тризуба”, бо це справді був збір націоналістичної організації.
Чому вони так говорили? Адже нічим особливим наш Збір ніби не відзначався. Друг Крук склав прекрасний сценарій, за яким ми діяли, були підготовлені відповідні доповіді, резолюції і таке інше, – усе як у всіх. Але ми зрозуміли одну річ, яку врахували тоді і якої дотримуємось і досі. Якщо інші організації завжди готуються до великого збору як до бою і саме на ньому пробують вирішити проблемні питання, які не вдалося розв’язати до того, і тим самим часто перетворюють свій форум у “кучу малу”, у боротьбу груп, амбіцій та протиріч, то ми поточні справи завжди вирішували до того, на збір виносили тільки сутнісні для нашої Справи та Організації проблеми, а на зборі коротко підбивали підсумки, ознайомлювали з наробками і визначали перспективи та завдання “Тризуба”. Тому на головному зібранні нашої Організації другорядне ніколи не заступає головного – того, заради чого ми об’єдналися, заради чого живемо, працюємо, боремось.
Сьогодні ми підбиваємо підсумки зробленого за звітній період, і нинішній день – це перший день підготовки до шостого Великого Збору “Тризуба”. Усі супровідні питання ми вирішили до того, бо їхнє обговорення і вирішення на Зборі не може бути продуктивним. Адже тут зібрані люди, значна частина з яких, враховуючи специфіку нашої Організації, часто не поінформована про суть тої чи іншої проблеми. Тому всі ці справи треба й надалі вирішувати до того, а Збір має бути чимось надзвичайно важливим в житті Організації – саме як зустріч побратимів для окреслення свого місця в боротьбі, для самооцінки, для осмислення пройденого шляху, для внесення тих структурних чи кадрових змін, які треба терміново зробити для користі Справи, і для визначення перспективи: що і як будемо робити далі.
Чому ми так ставимо питання? Чому я так деталізую проблему способу вирішення внутріорганізаційних проблем? Тому що завжди є спокуса розширення організаційної демократії, обговорення всього на світі, кожної дрібниці… Не робімо цього – це згубний шлях, це погубило багато хороших організацій. Згадайте: була Гельсінська спілка, були УРП, УКРП, КУН… Що їх погубило? Вони втонули в балачках і гризні, самі себе роз’єднали – балаканиною зайвою і непотрібною.
Бо великі справи – об’єднують, дріб’язок – роз’єднує. Правда, у них інша ситуація. Це партії, вони залучають людей, які хочуть пробитися до влади, а тому для них виступ на головному зібранні організації – це нагода поговорити, показати себе, привернути до себе увагу, виділитися, щоб вибитись на те провідне місце, з якого вже можна потрапити в якийсь виборчий список, бути рекомендованим на якусь посаду і так далі. Ми ж із вами ніякої влади для себе особисто не виборюємо, для нас головне – продовження Справи наших великих попередників…
Колись тоді ще підполковник Ярош пожартував, що наша організація унікальна ще й тому, що в нас є така форма покарання, як призначення на вищу посаду. Бо в нас – це тільки більший клопіт, але ніяка не користь. Тому тут не відбувається оця метушня, тут немає потреби рекламувати себе, тут кожен з нас показує себе на тій ділянці роботи і боротьби, до якої призначений, Тому будьте дуже обережні з потягом до зайвої балаканини. Ніяка демократія не замінить для Організації те, чим є для неї Ідея, системність, самодисципліна.
Наприклад, коли в нас виникає потреба змінити керівництво, ми так і робимо – без паніки і страху за цілісність Організації. Ми вже тричі змінили керівництво – і нічогісінько Організації від того не сталося, навпаки, кожного разу вона отримувала потужний стимул і діяла ще краще. Так, кожного разу на Великому Зборі ми легітимізували, узаконювали цю заміну, але жодного разу в нас це не перетворювалося в боротьбу за владу, за крісло, за голоси тощо. Бо керує нами не особистий інтерес, не бажання вибороти якусь владу, потрапити в якісь списки чи ще кудись, а прагнення краще зробити справу, в ім’я якої ми стали в стрій. Нас об’єднує спільна ідея, нас об’єднує спільна Справа, нас об’єднує, хлопці, спільна доля. І просто Божа ласка над “Тризубом”, що в нас організаційні стосунки будуються на засадах побратимства, а не конкуренції, гризні, протистояння і так далі. Ми маємо всі підстави довіряти один одному, і мені особливо приємно переживати отой момент, коли влада в “Тризубі” безболісно переходить від одного керівника до іншого.
А тепер кілька слів про самий Збір і кілька тез, які варто порушити.
…Звичайно, були недоліки, звичайно, було щось таке, чого не треба було, щоб воно було. Та ми мирилися з цим в ім’я чогось вищого, бо організація трималася, організація діяла… Я б дуже хотів, щоб завжди той, хто керує, готував собі заміну і щоб він пропонував її вчасно, бо ніхто так, як він, не відчуває, коли вичерпався, коли треба піти, коли потрібні нові, свіжі сили. Той, хто керує, має всю інформацію, і тому може рекомендувати саме ту людину, яка найкраще продовжить діяльність нашої Організації, нашу боротьбу. Це добра і правильна традиція, її треба зберегти.
А тепер ще кілька слів про таке.
Діяльність “Тризуба” як націоналістичної організації визначається трьома основними факторами:
незмінністю нашої мети – здобуття національної держави українців, УССД;
конкретними обставинами боротьби, тою ідейно-політичною ситуацією, у якій доводиться діяти;
реальними можливостями “Тризуба”, найбільш проблемними з яких для нас завжди є можливості матеріальні, фінансові.
До речі, саме ці три фактори спричиняють крах політичних намірів як окремих людей, так і цілих організацій: недалекоглядне чи безпринципне розв’язання будь-якої з цих трьох проблем є згубним у політиці і нищівним для організації. “Тризуб” щасливо уник цих небезпек.
Ми навчилися розрізняти такі дві групи понять, як, по-перше, праця, боротьба і війна; по-друге, суперники, противники і вороги. Тому й не сплутуємо і не підмінюємо боротьбу працею, а працю боротьбою і не кожну боротьбу перетворюємо у війну.
Це вберегло нас від пустопорожньої балаканини та безплідної метушні там, де треба діяти, і від перетворення кожного, хто, можливо, цілком неусвідомлено діє всупереч нам, у свого противника, а кожного нинішнього противника – у смертельного ворога нашої справи. І саме це дає нам можливість після кожної суспільної баталії встановлювати політичні контакти та діалог із учорашніми суперниками і противниками, зменшувати кількість упереджених щодо нас і поширювати наші ідеї в інших середовищах.
…Боротьба продовжується, І перед нами нові завдання, їх треба визначити й осмислити, бо ми просто не маємо права на помилку. Адже йдеться не тільки про авторитет нашої Організації: історія розпорядилася так, що “Тризуб” мусить дбати не тільки про своє реноме, але й про авторитет українського націоналізму як ідеології і політичної практики – більше нікому.
Ми зараз завершили обговорення нашого минулого. Як оцінити діяльність керівництва організації? Я оцінюю її кожен день, кожну годину, кожну хвилину, бо я тим живу. Не на те її творив, щоб вона пропала, згинула, розповзлася… Ясна річ, трапляються речі, які насторожують, якими я не задоволений. Але в цілому діяльність керівництва “Тризуба” за звітний період оцінюю позитивно. А недоліки… Усі ми – живі люди, робимо живу справу. Суть у тому, щоб кожен засвоїв собі твердо, що святу справу доводиться робити грішним людям: не ангелам, а саме нам, грішним. І ми робимо цю святу справу. То ж мене не лякають якісь там непорозуміння, помилки чи невдачі. Головне, щоб помилка усвідомлювалася як помилка і вчасно виправлялася. Нас не осудять ні наші попередники, ні нащадки, якщо ми не станемо святими, але осудять, якщо будемо бездіяльні чи погубимо святу Справу державного самоутвердження української нації. І відрадно, що в діях керівництва “Тризуба” визначальним є саме такий підхід – і до членства, і до себе.
Не знаю, чим я в Бога заслужив таку ласку, але я щасливіший, бо бачу: те, що було зернятком, з кожним днем вкорінюється, розростається, міцніє. Тому маю всі підстави (і я вже багато разів це повторював) сказати: “Тризуб” зараз сильний, як ніколи. Бо сила “Тризуба” не в масовці, не в «стволах» чи кулаках. Звичайно, треба дбати про масовість Організації, треба зміцнювати себе фізично. Але сила “Тризуба” – це його провідне членство, тобто ви. Саме ви є носіями нашої Ідеї, наших традицій. Вас стає щораз більше, самі ви стаєте щораз кращими. І в цьому – перспектива Організації.
Ми не випадково виділили виховну роботу як одне з пріоритетних завдань Організації. Кожен із нас повинен так вишколитися, щоб із нього могла відродитися Організація, навіть якщо він залишиться тільки один. Тоді все те, що ми робили, все те, що пережили, все те, що витерпіли, – тоді воно не намарно. І та кров, що була пролита за нашу Справу, була не намарно. Ось яка мета нашого з вами існування, кожної нашої розмови, наших вишколів і, зрештою, цього нашого Великого Збору.
Упевнений, що і цей Збір не тільки підведе риску під певним етапом, але й визначить нові цілі, нові завдання. Бо змінилася ситуація в країні, змінилися обставини життя і боротьби, але незмінною є наша мета – Українська Соборна Самостійна Держава, незмінним наказом із глибини віків звучить для нас перша точка Декалогу: “Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї”. А це означає, що через розв’язання конкретних проблем ми й надалі повинні вирішувати основну проблему нашу – реалізацію української національної ідеї.
Ми хочемо перемогти, ми можемо перемогти, ми – переможемо! І хай допоможе нам Бог!
Слава Україні! Героям Слава!
20.08.2005 р.Б.