ТРИПІЛЬСЬКІ ГОРЩИКИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ, АБО МАГІЯ ВУДУ ПО-УКРАЇНСЬКИ
Сатанинська за своїм характером магія вуду має африканське походження. Сформувалася вона в середовищі темношкірих рабів острову Гаїті та штату Луїзіана, однак дивним чином ця чортівня знайшла поширення і в сучасній Україні. Одним із елементів магії вуду є віра у зомбі – людину, котру воскресили із мертвих і за її допомогою здійснюють лихі справи. Саме цей елемент сатанинської магії ми можемо спостерігати під час виборчої кампанії 2012 року…
Здавалось би, після своєї поразки на останніх президентських виборах Ющенко мав би назавжди покинути політику – це було б чесно. Чесно було б не показуватися людям на очі… Маючи на початковому етапі свого правління величезний кредит народної довіри і мобілізоване, спрагле змін суспільство, Ющенко міг повести Україну шляхом радикальних, революційних перетворень, вивести її на магістраль національного державотворення. Та так не сталося. Від самого початку він керувався не національною ідеєю, а прикрашеною патріотичним пафосом ідеологією лібералізму. Ющенко не був послідовним не лише в боротьбі ЗА, але й у боротьбі ПРОТИ (хоч який борець із бухгалтера?) – люди, що стояли на майдані у 2004 році, вимагали, щоб бандити сиділи в тюрмах. Натомість уже у 2005 році Ющенко пішов на примирення з Януковичем. Саме нікчемна політика Ющенка стала передумовою того, що при владному кориті сьогодні знаходяться регіонали. «По плодах їхніх пізнаєте їх», – говорить Святе Письмо, і зараз нам доводиться пожинати плоди бездарності та ідейної гнилизни колишнього Президента.
Після свого політичного провалу Ющенко мав зникнути, але не зник. Як політик, він мав померти для народу, однак його воскресили. Байдуже, хто і як його воскресив – головне, що тепер він зомбі, котрий зі своїми трипільськими горщиками та пасіками буде продовжувати дискредитацію не те, що ідеології націоналізму (бо націоналістом він ніколи не був і не буде), але й святого почуття патріотизму.
Коротко проаналізуймо політику Ющенка-Президента, зробивши акцент на національному питанні, подивімось, що Ющенко зробив для того, щоб українці нарешті стали господарями свої долі на своїй землі.
Якогось надзвичайного поліпшення соціально-економічного становища українців не було. А саме соціальною демагогією наповнювалася його передвиборча програма! Виходить, Ющенко збрехав виборцям. Однак не це головне. У 2004 році мільйони українців вийшли на вулиці та майдани не для того, щоб на їхніх канапках було на міліметр більше масла – вони вийшли для того, аби не допустити до влади промосковських бандитів і щоб зробити Україну дійсно українською. Але Ющенкові про це не йшлося. Він дійсно зробив канапки трішки товщими, проте це не завадило українцям масово виїжджати за кордон у пошуках кращої долі (варто також зазначити, що за правління Бджоляра в Україні зросла чисельність кольорових мігрантів – очевидно, Ющенко аж занадто хотів сподобатися своїм західним покровителям).
Йдемо далі. Що зробив Ющенко для того, щоб подолати корупцію, побороти криміналітет, змусити олігархів віддати награбоване у народу майно? Майже нічого. Що зробив Ющенко для того, щоб вирвати Україну з імперських пазурів Москви. Дуже мало. В усякому разі, він був дуже непослідовним: попри окремі позитивні кроки намагався гратися із Росією у дружбу. А так боротися проти імперії не можна! Лише чітка, послідовна, принципова позиція; інакше – ще більше закабалення (що, власне, і сталося).
Окремо варто згадати про «зрушення» в гуманітарній сфері. Чи не єдиним однозначно позитивним моментом у цій сфері було розсекречення радянських архівів. Дякуючу патріотичній позиції тодішнього очільника СБУ, а також сумлінній праці ряду істориків (зокрема, В. В’ятровича та В. Сергійчука) вдалося зняти гриф «секретно» із багатьох документів. Багато українців нарешті довідалися долю своїх закатованих більшовиками родичів. Читачі побачили на поличках книгарень багатотомні видання документів, присвячених постатям Степана Бандери, Романа Шухевича, Андрея Шептицького. Зараз чимало документів знову засекретили – вороги українського народу бояться правди (досить показово, що В. В’ятровича звільнили у перші дні правління московського холуя Януковича). На цьому перелік послідовних дій Ющенка можна завершити. Далі йде лише імітація змін.
Ющенко видав указ, згідно якого мала ліквідуватися радянська символіка. Чудово, але чи прослідкував він за виконанням свого указу? По Центру та Сході України й надалі бовваніють ідоли Лєніну та іншим комуно-сатанинським покидькам. Ефекту від ющенківського наказу – нуль. Щоправда, українські націоналісти – відомі і невідомі – встигли знести не один більшовицький істукан. Але робили вони це і при Кучмі, і зараз продовжують робити – ризикуючи власною свободою… До речі, Миколу Коханівського та членів «Тризубу», котрі пошкодили істукан Лєніна у Києві, почали судити ще за часів Ющенка. Ось такий був «патріотичний» Президент… Видав один із небагатьох дійсно корисних указів і спокійно спостерігав, як переслідують тих, хто цей указ вирішив виконати…
Та що там аналізувати те, що Ющенко зробив! Краще звернути увагу на те, що він міг зробити. А міг би він зробити наступне. Маючи у своїх руках більшість важелів влади і неймовірну підтримку населення, він міг на певний час встановити тверду президентську владу (натомість, його «розвів як лоха» червоно-прапорний покидьок О. Мороз). Відтак, бандити дійсно сиділи б у тюрмах… Сидів би Кучма, сидів би Янукович, сиділи б сєвєро-донецькі сепаратисти. Сиділо б чимало олігархів, а ті з них, хто має кращі інтелектуальні здібності, поділилися б майном і надалі поводили себе «більш скромно»… КПУ та інші комуняцькі та й загалом антиукраїнські організації були б заборонені. Після таких революційних змін розпочалася б реалізація програми національного народовладдя. На четвертий-п’ятий рік такої послідовної, ідейної, державотворчої політики Ющенко й про горщики трипільські міг би подумати, якщо він їх так любить… Насправді ж, він усе робив навпаки: цурався революційних змін, був безідейним і непослідовним, грався в ура-патріотизм і спокійно спостерігав, як в Україні біснуються наші національні вороги…
Сьогодні ми знову бачимо, як воскресший політичний труп Ющенко хоче «боротися за владу». Що це, як не плювок в обличчя усього українського народу? Для кожного, хто не є дурнем, зрозуміло, що якщо «живий» Ющенко не приніс щастя Україні, то від Ющенка-зомбі годі очікувати чогось доброго.
Ось така магія вуду по-українськи. Кожен християнин знає, що магія – від лукавого. Так само кожен українець повинен усвідомити, що від лукавого є всілякі безпринципні демоліберали, провінційні бухгалтери та менеджери, що беруться за невластиву для них роботу та ще й прикривають це все патріотичними гаслами. Однак в укранців є потужна зброя проти лицемірних зомбі та іншої нечисті (в тому числі, більш відвертої – такої, як Янукович та його кліка). Цією зброєю є християнство та націоналізм. Отож, берімо зброю до рук; як писав Д. Донцов, на диявола – хрест, на ворога – меч!
P.S. Ми жодною мірою не критикуємо тих окремих патріотів, котрі по певних причинах йдуть на вибори разом із очолюваним В. Ющенком об’єднанням (того ж таки М. Коханівського). Ці люди використовують доступні засоби для реалізації достойної мети – продовження націоналістичної боротьби у стінах парламенту. Нам йдеться насамперед про засудження «реваншу» екс-Президента, котрий не має морального права виступати з патріотичних позицій.