Глас вопіющого в пустелі
Глас вопіющого в пустелі
Відсій зерно від полови, а облуду від ідей і сприймай з презирством та ненавистю її спекулянтів.
Олесь Гайовий
Чомусь саме ця, винесена в заголовок, сакральна фраза приходить на думку, коли озираюсь на шлях, пройдений “Тризубом”. Іноді здавалося, що наступний удар головою об стіну буде останнім для цієї створеної “бєз вєдома і вліянія” і впертої Організації.
Але ні, таки сталося те, чого й не сподівалося.
А сталося чимало. І загрожувало втопити у словоблудді саму суть націоналізму. Але не вийшло – є “Тризуб”.
От, наприклад, нарешті націоналістичні організації (яких чимало, більше того, почали з’являтися нові, як от УКП) заговорили про національну державу, українську націю та українську національну ідею. І вже взагалі щастям для старанно дезорганізованого нинішнього організованого націоналістичного руху стали заклики до тотального об’єднання. Жоден поважаючий себе націоналіст не міг змовчати у своєму виступі чи то писанні про те, що «один в полі не воїн».
На радощах і я вирішив якомога скоріше кинутись в обійми братніх організацій. Та, згадавши слова С. Бандери «Якщо починати від створення механічного сліпку, а щойно потім братися за головні, суттєві проблеми і труднощі, тоді безуспішні заходи і спроби тільки підривали б грунт для інших консолідаційних починів, побудованих на здорових засновах», - я вирішив розібратись, що означають для майбутніх моїх побратимів святі для націоналіста поняття.
1. Національна Держава.
«УКП переконана: Українська держава зобов’язана дбати про відродження й розвиток української нації…» І, мабуть, тому, що сучасна держава повністю виконує свої обов’язки, в статуті УКП записано, що «Основною метою діяльності партії є сприяння утвердженню гармонійного демократичного ладу (тут і далі підкреслення наші. – А.П.) в Україні як необхідної умови самореалізації українського суспільства».
У програмі КУНу зазначено: «Національною є та держава, яка виражає інтереси і волю свого народу…» І, мабуть, тому, що сучасна держава ще не повністю виражає інтереси і волю свого народу, - «Український національний рух вступив у новий період боротьби за наповнення Української держави українським національним змістом».
Згоден, але ж як таку державу можна назвати Українською? І як встромити два змісти в одну форму, якщо кожна форма змістова, а зміст формується?
Відповідь на моє дитяче питання дає національний авторитет ОУН у своїх ідеологічних постановах XI Великого Збору (квітень 2005 р.): «В змаганні за політичну самоорганізацію свого буття Українська Нація домоглася відновлення Української Держави на українській землі і перебуває на етапі її становлення та розвитку. З часу відновлення Української Держави, а отже досягнення головного програмового завдання, ОУН в своєму розвитку завершує стан, що характеризується реалізацією визвольної концепції. І переходить до етапу державотворчої діяльності».
А я, дурний, слідом за “Тризубом”, думав, що «усі українські біди мають насправді одну причину – бездержавність української нації» (В.Іванишин”). Цікаво звучить: «За Українську Україну в Українській Державі!»?.
Але і це ще не все: «ОУН змагає до повноцінної інтеграції Української Держави в європейську спільноту шляхом наближення політично-економічної системи України до стандартів ЄЕС, але при умові збереження власної культурно-духовної ідентичності».
Отже, підтримаймо антинаціональний ліберальний курс «народного» Президента?
А таки ні! У “Тризуба” своя думка: «Держава – це така політична система, яка може працювати тільки у двох режимах: або на користь народові, або проти народу». Тому називати нинішню Державу Україна “Українською Державою” – це вводити в оману власний народ, а значить, зраджувати його.
2. Українська Національна Ідея.
Той же “Вступ” до програми УКП: «Стрижнем діяльності УКП є реалізація української національної ідеї. Ми розуміємо її як здійснення права українського народу на створення соціального ладу, який би…» Зрозуміло, що не національного, а тому далі й продовжувати не варто.
Програма КУНу: «Українська Національна Ідея – духовний виразник головних устремлінь нації…» Дуже конкретно! Як і «Носієм Української Національної Ідеї є Українська Нація». Усе за принципом: “Говори, але не скажи”. Питань нема.
Ідеологічні постанови XI Великого Збору ОУН: «Повноцінну реалізацію завдання по наповненню Української Держави на етапі її становлення і розвитку українським національним змістом ОУН сприймає як Національну Ідею, що визначає сутність сучасної ідеології українського націоналізму. Український національний зміст держави в культурно-духовній сфері означає, що, «українська культура має стати духовною основою етнополітичної консолідації українського суспільства (створення української державно-політичної нації)». Називається, приїхали! І національна ідея вже не означає державного самоутвердження української нації, і національно-визвольна боротьба вже закінчена (тільки українці в цій “Українській Державі” чомусь і надалі бездержавні і підневільні), і пора приступати до цікавої роботи: наповнення злодійської держави українським змістом…
3. Українська Нація.
Як виявилось, це питання є найцікавішим. Ось що пише з цього приводу у своїй програмі УКП: «УКП переконана: Українська держава зобов’язана дбати про відродження й розвиток української нації – сукупності усього населення, всіх етносів, що проживають в межах держави. Вона (українська нація) згуртовує повноправних активних громадян нашої країни, незалежно від їхнього етнічного походження…» І вже зовсім розжовуючи для тих, хто з підозрою ставиться до таких формулювань, додав: «Ми проти введення поняття «політична нація», за яким прихована відсутність провідної ролі в державі титульної нації, її культури, традицій тощо». І з чого ж вони взяли, ніби вони “проти”?..
Думаю, неспроста інформаційний бюлетень МНК «Терен», продовжуючи тему, друкує статтю Анатолія Гальчинського «Націоналізму – ТАК!»: «…Ж.Ж. Руссо, ідеї якого виявилися предтечею Великої французької революції, ставив проблеми суверенності нації, культурної і національної ідентичності у центр державотворчого процесу. На його думку, найвища влада у державі повинна виражати насамперед загальну волю нації, під якою розумілися усі мешканці тогочасної Франції, а саме поняття «представник нації» ототожнювалося з поняттям «громадянин Франції». Ідеологи українського національно-визвольного руху ніколи не давали приводу для іншого тлумачення відповідних понять. Відкрито в цьому окремі вияви «націоналістичної ксенофобії», які не мають нічого спільного із загальною логікою зазначеної позиції».
Ідеологи українського націоналізму якраз усіма силами протиставлялися ототожненню понять “українська нація” і “політична нація”. Тому хочеться вірити, що автори цих маразмів просто збочено зрозуміли слова С.Бандери «Нам усім тут вистачить місця», а не цілеспрямовано працюють на повторення у нас французького варіанту з тисячами спалених авто.
Але ж ні, авторитет, ідеологічні постанови якого, до речі, завзято рекламує та розповсюджує МНК, стверджує: «Ідеологія українського націоналізму приймає етнічне трактування сутності нації за визначальне, при цьому не відкидаючи етнополітичного шляху розвитку нації (формування української державно-політичної нації) на стані її державного самоутвердження. Етнополітичний шлях розвитку Української Нації (формування української державно-політичної нації) означає, що представник іншої нації чи етнічної групи має можливість інтегруватися в духовну цілість Української Нації…» А от КУН, виявляючи «націоналістичну ксенофобію» (на думку А.Гальчинського і МНК), однозначно заявляє: «Нація – це найвища форма організації людської спільноти, органічно пов’язаної спільним походженням, мовою, територією, історією, культурою, історичною місією та національною ідеєю». А також: «КУН протистоїть спробам ліберальних та космополітичних сил створити «нову» - псевдоукраїнську ідею «нової політичної української чи слов’янської нації» з ідеологією державотворення, в якій нехтується визначення ролі українського етносу». Ну, що так уже протистоїть, то це заголосно сказано, а решта все правильно.
Для знищення Української Нації як такої підступний ворог використовує старі випробувані методи і винаходить усе нові. В одних випадках діє відомий спосіб: «Не можеш щось знищити, очоль це» (як то в ОУН, МНК, КУН). В інших – дуже вчасна поява псевдонаціоналістичної УКП (у відповідь на заклик нової влади до творення політичної нації та наростаючі протижидівські настрої населення).
«А як же інші?» - спитав я себе і згадав хорошого політичка О. Тягнибока, який у своїй програмі захищає «маленьких українців», не говорячи ні слова про Українську Національну Ідею, та чомусь об’єднується зі вже відомою вам УКП.
Згадав я і колись націоналістичну УНА-УНСО, голова одного з уламків якої А. Шкіль в газеті «Товарищ» вітає з річницею створення СПУ, бажає їй і надалі займати нішу української соціал-демократії, бо без СПУ, бачте, в державі завжди будуть проблеми; а номінальний голова іншого – Ю. Шухевич випускає (стараннями тієї ж МНК) провокативні заяви і листівки, в яких «його» УНА-УНСО заявляє: «Ми віримо в Президента Ющенка і чекаємо відновлення справедливості» (і це націоналісти?).
Так з ким же, як і для чого об’єднуватись?
На питання “з ким?” мені частково дала відповідь реакція членства КУНу на підписання О. Івченком угоди з НСНУ. Вони були шоковані і настроєні на боротьбу. І це тішить. Та чи багато в інших організаціях знайдеться націоналістів?
Шукаючи відповіді на питання “як?”, я намагався знайти щось спільне для всіх. І знайшов. Усі згодні в одному: представництво українців у структурах влади має бути пропорційним (біля 80%). І це тішить. Та чи знайдеться у націоналістів ще щось спільне?
А питання “для чого? у нас взагалі не повинно б виникати, бо мета у нас одна: реалізація УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ, здобуття, закріплення і розбудова НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ – держави УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ на українських землях, яка б запевнила українській нації гарантований розвиток, усім громадянам України – всебічну Свободу, Справедливість, Добробут.
Бо як не ми – то хто? Як не тепер – то коли? Якщо треба – то можливо!
І хай допоможе нам Бог.
Хорунжий Пилипась