Червень 2012
СПРАВА СТАЛІНА ЖИВЕ, АБО ДЕРЖАВНИЙ ТЕРОРИЗМ В УКРАЇНІ 21 СТОЛІТТЯ
Довідка Українського Ванкувера: 5 травня 2010 р. - у м. Запоріжжі було встановлено пам’ятник кривавому комуністичному диктатору Йосипу Сталіну, за ініціативою та на території місцевого обкому Комуністичної Партії України (КПУ). 28 грудня 2010 р. пам’ятник було пошкоджено – монументу відпиляли голову, відповідальність за акцію взяла на себе українська націоналістична організація «Тризуб» ім. Степана Бандери. В ніч на 1 січня 2011, невідомий заклав вибухівку і підірвав уже пошкоджений пам’ятник Сталіну.
27 червня 2012 р.
«УКРАЇНУ ДОБИВАЮТЬ ДОНЕЦЬКІ РИГАВОНЯКИ,» - ОТЕЦЬ ПЕТРО БУРАК, ГОЛОВНИЙ КАПЕЛАН ВО "ТРИЗУБ" ІМ. С.БАНДЕРИ
Народився я в 1967 році в Бережанах, в сім`ї вчителів. Якщо точніше, то мій батько був заступником директора районного будинку культури, а мати викладала хімію та біологію в сільській школі. В ті часи в такому «великому» місті, як Бережани, було аж дві школи. Перша – українська на краю географії, в дві зміни по півсотні учнів у класі, і друга – російськомовна в центрі, загальна кількість учнів всіх десяти класів не більше півтори сотні, ще й з вивченням англійської мови з перших років навчання. Не важко здогадатись, що мене батьки відправили в російськомовну. За вісім шкільних років (з третього класу вже в Тернополі) я зрозумів, що таке інтернаціоналізм і яка йому ціна.
27 червня 2012 р.
НАЦІОНАЛІЗМ ВІД БЛАЖЕННОГО: ІДЕЇ ОТЦЯ МИКОЛИ КОНРАДА ПРО ЦЕРКВУ І НАЦІЮ
Влітку 2001 року з-поміж інших українських новомучеників Папою Іваном Павлом ІІ був беатифікований і о. Микола Конрад. Чинно засвідчити віру о. Миколаю довелося безпосередньо при виконанні своїх душпастирських обов’язків: у перші дні німецько-російської війни, 26 червня 1941 року він разом із дяком Володимиром Приймою вирушив до хворої жінки щоб уділити їй Святі Тайни. Це був час, коли налякані більшовики засівали шляхи своєї безславної втечі трупами української політичної, інтелектуальної та духовної еліти. Повертаючись додому, о. Микола та Володимир Прийма натрапили на загін НКВД. Сталінські опричники схопили священика та дяка і вивезли їх у ліс, де закатували до смерті. Отець М. Конрад та В. Прийма (теж проголошений блаженним) були вбиті через ненависть атеїстичного режиму до Католицької Церкви та християнства в цілому і по праву можуть вважатися мучениками за віру.
20 червня 2012 р.
МОВА І НАЦІЯ: ЯК ЗДОЛАТИ КОЛАПС?
Недавно прийнятий у першому читанні закон «Про засади державної мовної політики» знову розітнув, наелектризував українське суспільство. Цю загрозливу для української державності ситуацію ми попросили прокоментувати публіциста і політолога, керівника Науково-ідеологічного центру ім.Д.Донцова Олега БАГАНА. - Чи реальною є загроза розколу нашої країни внаслідок такого непродуманого рішення? Що є джерелом деструкції? Пригадую, британська контррозвідка ще у 1991 р. пророкувала розкол України через надмірні регіональні відмінності. Але не сталося. Спрацювали, очевидно, як соціальні, так і геокультурні ресурси країни, тобто українців у більшості об’єднали якісь господарські зв’язки та інтереси, і водночас задіяли містичні відчуття цілісності національного простору: від Карпат до Приазов’я. Бо ж сусідня Молдова все-таки розкололася… Так, через вдаване піклування про російську мову влада відволікає увагу суспільства від власних економічних і політичних провалів; так, тільки через заклики обороняти все російське і боротися з усім українським в Україні (як це парадоксально і страшно звучить!) вона може згуртувати своїх виборців; так, надто слабкою, неорганізованою, ненадійною виявилася офіційна парламентська опозиція (хоча є ще й позапарламентська дуже чисельна опозиція до влади, яка не виявлена на рівні парламенту через загальну неякісну структурованість усього українського табору). Однак усі ці факти і тлумачення насправді не розкривають до кінця драматизму політичної ситуації в Україні, й, що прикро, більшість політиків і політологів не хочуть аналітично виходити поза ці факти і тлумачення.
17 червня 2012 р.
Інтерпретація української самобутності Іваном Франком
Мирослава Іванишин ІНТЕРПРЕТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ САМОБУТНОСТІ ІВАНОМ ФРАНКОМ По-енциклопедичному універсальна творчість Івана Франка є потужним і невичерпним джерелом для стимулювання наукової свідомості та поглиблення її основ. Звернення до цієї творчості, однак, може мати різні мотивації. Для нас у цій студії буде важливим поглянути передусім на деякі філософсько-суспільствознавчі праці Каменяра в аспекті того, що Оксана Пахльовська слушно окреслила як “модель культурно-національної стратегії”1. Таким чином, увиразнюється актуальність вивчення метадискурсивної спадщини І.Франка. Йдеться про її методологічний потенціал у плані розвитку вітчизняних постколоніальних студій, зосереджених довкола проблеми національної ідентичності, мабуть, найважливішої проблеми для будь-якої постімперської культури. Свідченням поглибленої уваги до осмислення національної самототожності можуть бути не лише численні статті різних авторів із кінця 80-х рр. минулого століття, а й окремі монографічні дослідження С.Андрусів, О.Вертія, Ю.Мариненка, В.Моренця, Л.Сеника, Н.Шумило та ін., виразно спрямовані на вивчення крізь призму націоцентричної проблематики (“національної ідентичності”, “національної самобутності”, “національних шляхів”) цілої низки історико-літературних періодів ХІХ-ХХ століть. Окремим, науково-педагогічним, свідченням можуть бути посібники та підручники для середньої та вищої школи, видані в цей період (наприклад, широко відома “Історія української літератури ХХ століття” за редакцією Віталія Дончика).
15 червня 2012 р.
ЗАЯВА Всеукраїнської Організації “Тризуб” ім. С.Бандери
14 червня 2012 р.Б. у місті Запоріжжі завершилося замовне судилище по справі відпилу голови ідолу міжнародного терориста Іосіфа Джугашвілі-Сталіна. Нагадуємо, що 12 грудня 2011 року у Запоріжжі внутрішньо-окупаційний суд виніс незаконний вирок українським націоналістам – членам Всеукраїнської Організації “Тризуб” ім. Степана Бандери: Роману Хмарі (Кіровоградщина) – 3 роки позбавлення волі з випробувальним строком на 3 роки, Олексію Зануді (Київщина), Василю Абраміву (Івано-Франківщина), Юрію Пономаренку (Харківщина) – 3 роки позбавлення волі з випробувальним строком на 2 роки.
15 червня 2012 р.
Глас вопіющого в пустелі
Глас вопіющого в пустелі Відсій зерно від полови, а облуду від ідей і сприймай з презирством та ненавистю її спекулянтів. Олесь Гайовий Чомусь саме ця, винесена в заголовок, сакральна фраза приходить на думку, коли озираюсь на шлях, пройдений “Тризубом”. Іноді здавалося, що наступний удар головою об стіну буде останнім для цієї створеної “бєз вєдома і вліянія” і впертої Організації. Але ні, таки сталося те, чого й не сподівалося.
15 червня 2012 р.
БІЙ ЗА УКРАЇНУ
П’ятого червня під час голосування антиукраїнської Верховної зРади так званого «закону про мову» коліснічєнка-ківалова-«підрахуя» під ВРУ пройшла акція протесту проти цього московського «законопроекту». Вже довго назріває невдоволення народу бандою, яка окупувала країну. Наче вже українці й мали б вийти зі стану прострації та розчарування, що виникли після «Помаранчевої революції» і дата 5 червня мала всі шанси стати саме тією «точкою кипіння», коли народ виплесне нарешті свій гнів на внутрішніх окупантів у всіх регіонах країни та візьме, по праву, владу в свої руки. Та цього не сталося…
9 червня 2012 р.
ХАЙ ЖИВЕ ПОЛІТИКА!
Національна ідея, національна революція, національна держава, національне народовладдя, третій шлях, боротьба ЗА, національно-екзистенційна методологія мислення, внутрішньо-окупаційний режим, демоліберальний тоталітаризм. Скільки політичних ідеологем подаровано нами сучасності! Скільки шулерів від політики використовує нашу націоналістичну риторику як козирі, ведучи свою підкилимну гру. Скільки партійців ловлять людей на гачок нашими ідеологемами, заводячи їх на манівці. Скільки всіляких пройдисвітів – від демолібералів до «теж-націоналістів» говорять нашими словами. Тільки не ми. Ми пишемо, переконуємо, вишколюємо, але не йдемо у політику. Ми вважаємо політичну діяльність за моветон, адже бути бойовиком – це комільфо. То хай і надалі «політика» займається нами? Ми думаємо, що «Тризуб» імені Бандери – не політична організація. Тож якою тоді була ОУН? У нас не партійне мислення, а орденське. А хто сказав, що треба якесь інакше? У нас не той спосіб мислення. А хто заважає знайти побратимів якраз з таким? Ми ніколи цього не робили, не потягнемо, треба підготуватись. А як же «Як не я, то хто? Як не тепер, то коли? Якщо треба, то можливо»?
7 червня 2012 р.
ЗА МОРАЛЬНІСТЬ ЧИ ЗА БЕЗСИЛЛЯ?
Минає півроку, відколи була оприлюднена Декларація Ініціативної групи “Першого грудня”, яку створили авторитетні люди – науковці й громадські діячі, зіпершись на Звернення трьох основних українських Церков: УПЦ, УПЦ КП та УГКЦ. Головний акцент, який поставили учасники Групи, звучав як потреба моралізації українського суспільства, без чого воно й надалі скочуватиметься у прірву деградації. Позиція Церков цілком є зрозумілою: в усі часи, за будь-яких обставин християнська Церква повинна закликати зростати духовно, любити ближнього. Тому і це концептуальне Звернення з наміром примирити, ушляхетнити сучасну політику можна лише вітати. На перший погляд, і прагнення громадських діячів зробити моральнішим політичне життя треба б теж вітати, хоча при цьому вартує враховувати, на які тенденції ці заклики до моралізації в суспільстві можуть вплинути.
7 червня 2012 р.
ФУТБОЛ, ІСТОРІЯ І ШОВІНІЗМ
Обидві сусідні і дружні країни – Україна і Польща посилено готуються до початку чемпіонату Європи з футболу 2012. На перший погляд ніби все йде у плановому режимі і ніякої антипії, тобто відхилення від нормальної ходи цієї важливої події у житті спортивної Європи, немає. Однак зроблено деякі кроки, які викликають неприємні відчуття у багатьох львів’ян: польська сторона знайшла в інформаційно-історичній довідці про Львів на сайті УЄФА велику крамолу – згадку про «польську окупацію Львова». Відразу ж почався тиск на офіційні структури з боку польських вчених та шовіністично налаштованих політиків з метою змінити цей термін у вищезгаданому інформаційному джерелі. Згадану фразу було вилучено, як необ’єктивну і таку, яка не відповідає дійсності.
2 червня 2012 р.
НЕПОЛІТКОРЕКТНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ
Згортання демократичних процесів в Україні – теза, яка не дискутується ані у вітчизняних незалежних мас-медіа, ані поза межами нашої держави. Прихід до влади панівної політичної сили суспільна думка пов’язує з реваншем тоталітаризму, а ідеологічна служба самої правлячої партії використовує будь-яку нагоду, щоб утвердити в свідомості свого електорату ілюзію повернення в минуле. Це і червоні прапори на початку травня, і виклично-аґресивна російська мова чиновників, і злива совєтських фільмів на проурядових телеканалах, і соціяльні програми, що нагадують «продовольчу програму КПСС», і періодичні кампанії дискредитації національно-визвольної боротьби. Такий яскраво-червоний декор, розрахований на наївність пенсіонерів, вихованих газетою «Правда» й телеканалом «Інтер», вдало приховує праву, консервативну природу панівної політичної сили, більш послідовної в деструкції державного сектору економіки за своїх попередників.
2 червня 2012 р.
КАРА ГОСПОДНЯ - ЯНУКОВИЧ (Mea culpa, mea culpa, mea maxima culpa)
Русскоязичним братам моїм і неоязичникам, і патріотам, і « теж націоналістам», і решті українців в Україні і за її межами сущим… Україною поширюється анекдот про те, що за даними соцопитування 50 відсотків населення із задоволенням закаптурили би Президента, 30 відсотків – без задоволення і 20 – ще не визначилися щодо своїх емоцій під час атентату. Справді, нарікань у всіх багато і вихід шукати потрібно. Але багато хто вважає, що варто лише позбутися одіозної фігури з її найближчим оточенням, і проблеми країни вирішаться самі собою. І не хочуть при цьому усвідомити, що нинішнє керівництво держави є Божою карою прямої дії. Не здогадуються. Хоча ні. Здогадуються, та не мають сміливості визнати, що самі ж її і накликали на свою голову.
2 червня 2012 р.