ПРО ГЕРОЇЧНЕ В ЛІТЕРАТУРІ І КУЛЬТУРІ
Олег БАГАН
Вийшов другий випуск наукового збірника “Вісниківство: літературна традиція та ідеї”.
Про вагу і спрямованість цього видання нам розповів його головний редактор, доцент Дрогобицького педуніверситету, керівник Науково-ідеологічного центру ім.Д.Донцова Олег Баган:
– Справді, можемо сподіватися, що це видання, в якому вивчаються ідеологічні, культурологічні та естетичні основи націоналістичної літератури ХХ ст., стане знаковим для України, позаяк здійснено за останні роки ще кілька вагомих і резонансних проектів на тему вісниківства. Тут передусім маю на увазі низку теоретичних статей і перевидань, починаючи від нашої спільної з проф. Зеноном Гузаром і Богданом Черваком книжки “Лицарі духу” (ВФ “Відродження”, 1996), які здійснили науковці кафедри української літератури Дрогобицького педуніверситету – Василь Іванишин, Зенон Гузар, Олег Баган, Ігор Набитович і Петро Іванишин. Фактично на кафедрі визріла була ще у 1990-і рр. невелика літературознавча школа, яка зайняла окреме і промовисте місце в сучасному українському літературознавстві і яка ґрунтувалася на вивченні вісниківської літератури та розпрацюванні національно-екзистенціальної методології в літературознавстві. Від кінця 1990-их Василь і Петро Іванишини підготували цілу серію з теоретичних статей, посібників, курсу лекцій, словника і ґрунтовно розпрацювали положення і засади національно-екзистенціальної методології. Ігор Набитович написав чудову монографію про творчість Леоніда Мосендза.
Зокрема, мною підготовлено до друку і супроводжено передмовами й коментарями видання творів Д.Донцова: Твори. Т.1. Ідеологічні і геополітичні праці (Львів, 2001); три статті “Українська державна думка і Европа”, “Міжнародне положення України і Росія”, “Похід Карла ХІІ на Україну (у збірнику “Український націоналізм: історія та ідеї” (Дрогобич, 2009); “Дух Росії (Київ, 2010), “Літературна есеїстика” (Дрогобич, 2010), “Вибрані твори у 10 т. Т.1. Політична аналітика (1912–1918 рр.)” (Дрогобич-Львів, 2011) і Т.2 “Культурологічна та історіософська есеїстика” (Дрогобич-Львів, 2012). У 2003 р. вийшов об’ємний том “Вибраних творів” Ю.Клена (у ньому ще взяв участь Ігор Набитович); у 2009 р. при ВФ “Відродження” мною започаткована серія “Вісниківська бібліотека”, в якій побачили світ книги: Самчук У. “Кулак. Месники. Віднайдений рай” (2009), Донцов Д. “Літературна есеїстика” (2010), “Національні лідери Европи: ідеологічні портрети” (2011), до якої увійшли есеї про визначних історичних діячів, написані різними авторами – співробітниками донцовського журналу “Вісник”. У 2009 р. в Києві вийшла класична праця Д.Донцова “Незримі скрижалі Кобзаря” з передмовою П.Іванишина.
Наш 2-й випуск побудований наполовину на матеріалах вісникознавчої наукової конференції “Вісниківська традиція в літературі ХХ ст.: концепти, особливості стилю, світові контексти”, проведеної у Дрогобицькому педуніверситеті у квітні 2010 р. Іншу половину видання склали републікації творів вісниківських класиків: Д.Донцова, Є.Маланюка, Ю.Липи, У.Самчука.
Це видання ми присвятили 70-й річниці створення УПА за наказом Проводу ОУН у 1942-у році. І це символічно як для гуманітаріїв: адже спочатку національна революція відбулася у душах нового покоління українців, під впливом художніх візій і націософських ідей, і лише згодом вона поширилася на політичну сферу. Спочатку були книги і статті Д.Донцова і його журнал “Літературно-науковий вісник”, а потім – організований революційний націоналістичний рух.
Відзначу, що цей том вийшов і об’ємнішим, і різноманітнішим. У ньому взяла участь більша кількість науковців, які представляють університети від Донецька до Ужгорода, значно розширилися межі інтерпретації завдяки розпрацьованій науковій стратегії. Так, у розділі про теоретичні аспекти вісниківства виступили такі авторитетні і гострі пером вчені, як Ірина Фаріон (Львів), Тетяна Бовсунівська (Київ), Петро Іванишин; поетика вісниківського неоромантизму проінтерпретована знаними дослідниками, докторами філологічних наук Тарасом Салигою (Львів), Миколою Васьківим (Кам’янець-Подільський), Вірою Просаловою (Донецьк); унікальні і маловідомі факти описали у своїх студіях львівські джерелознавці Мар’яна Комариця, Олеся Дроздовська, Оксана Середа, Василь Ґабор, Оксана Утріско. Добротний матеріал про нашого земляка, чудового літературознавця, високоідейного публіциста і перекладача (до слова, одного з найвірніших ідейних соратників Д.Донцова) Остапа Грицая підготувала дрогобичанка Любов Прима. Додам, що пані Прима зараз видає у кількох книгах твори О.Грицая і це буде неабиякою культурною подією для нашого регіону.
Приємно, що поряд з досвідченими науковцями у збірнику взяла участь група молодих – аспіранти і навіть студенти: Тетяна Лях і Мар’яна Хемій з Ужгорода, Ігор Загребельний (Полтава), Василь Пастушина і Мирослава Цибуковська (Вінниця), Володимир Радзієвський (Рівне), Михайло Жилін і Сергій Молотков з Донецька, Олена Якимович (Тирасполь).
Гадаю, певними сенсаціями для читача стануть і опубліковані в нашому збірнику глибокі і гострі, сповнені повчальних націософських висновків есеї Дмитра Донцова “Культура примітивізму (про головні підстави російської культури)”, “Дух американізму”, “Шевченкові роковини” і “Що таке “українізація” України?”; проникливі і стилістично вишукані рецензії й есеї Євгена Маланюка та Юрія Липи; цілком незнана, “витягнута” з архівів Іриною Руснак інтелектуальна драма Уласа Самчука “Жертва пані Маї” (1941 р.), в якій інтерпретуються глобальні культурні і цивілізаційні проблеми, які поставила 2-а світова війна.
У такий спосіб дрогобицький збірник “Вісниківство: літературна традиція та ідеї” перетворився у багатогранну дослідницьку лабораторію. Особливе значення має те, що саме дрогобицька група вчених кардинально змінила вектор бачення теми вісникіства в літературі: до цього, під впливом фальшивих і тенденційних тлумачень діаспорних ліберальних науковців, які цілеспрямовано боролися з націоналізмом в літературі і культурі, в літературознавстві було цілком відірвано творчість великої низки авторів (близько 20-ти імен) від світоглядної основи вольового націоналізму і традиціоналізму, яку заклав в українську культуру Д.Донцов на початку 1920-х рр. Вісниківська література, культурологічні та естетико-теоретичні ідеї націоналістів характеризуються тим, що будять в людині відчуття устремління до героїчного і шляхетного, вони міцно прив’язують людину до національних і духовних струменів буття, а це не може не дратувати тих, хто виражає настрої сучасної космополітичної цивілізації, настрої атомізації суспільства і матеріалізації його свідомості. Тому проти вісниківської традиції в літературі і науці були і будуть руйнівні, оббріхувальні випади й теоретичні замулювання. Власне, наш задум зробити вісникознавчі видання регулярними й має за мету протистояти цим випадам і брудно-фальшувальним потокам, які часто мають і особистісний характер.
Важливо, що сьогодні наша кафедра української літератури і теорії літератури (завідувач – проф. Петро Іванишин) у своїй вісникознавчій стратегії активно співпрацює з кафедрами української літератури Львівського національного університету ім. І.Франка (завідувач – проф.Т.Салига), де ми спільно провели у 2011 р. наукову конференцію про інтерпретації ідей Т.Шевченка у вісниківстві, і Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського (завідувач – проф. Ірина Руснак), де вже незабаром вийде наш спільний (другий за чергою!) науковий збірник про творчість Юрія Клена у вісниківському літературному контексті. Зараз плануємо спільні проекти ще з двома університетськими кафедрами української літератури. Окрім того, вже як ініціатива новоствореної при нашій кафедрі теоретико-методологічної лабораторії, плануємо концептуальні естетико-літературознавчі видання з вісниківської спадщини, спрямовані на заповнення теоретичних лакун.