Я - УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТ

Еміль КРУПНИК

УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ, Київ 2006 рік

До укр. нац.-патріот. тематики почали звертатися неукраїнці за походженням (Е.Крупник)

“ВІЛЬНА БЕСІДА”, 8 березня 1991 року, Чернівці

“Важко бути євреєм!” - колись зiтхнув Шолом-Алейхем. Це, на жаль, було вiдомо менi з дитинства. Але, пам‘ятаю, як у шкiльнi роки ми поїхали з класом на екскурсiю до Києва.

Наштуристичний вагон стояв на станцiї Дарниця, а на сусiднiй колiї розташувався вагон iзшколярами з Вологди.

Якось увечерi я і два моiх приятелi завели жартiвливу бесiду з вологодськими дiвчатами, якi спочатку сором‘язливо посмiхалися, але врештi –решт, жваво забалакали з нами, весело пострiлюючи оченятками.

Раптом з‘явилася їхня “класна дама” i залiзним командирським тоном спитала:

• Откуда ребята?

Почувши у відповідь слова “Захiдна Україна” негайно зреагувала:

• Девочки, марш в вагон! Это бандеровцы!

Вона гримнула дверима, а ми лишилися на перонi - три “бандерівцi” з Чернiвцiв: Женя Штеренберг, Нолік Акерман та я.

Тодi я вперше збагнув, що бути українцем теж iнколи важко.

Сподiваюсь,що пiсня “Єврейський курiнь” в мiру моiх скромних можливостей послужить нелегкiй справі подолання непорозумiнь між народами.

З повагою, Еміль Крупник

ЄВРЕЙСЬКИЙ КУРІНЬ.

Пам‘ятi українських сiчових стрiльцiв-євреїв, якi, виступаючи у складi єврейського бойового курiня Першого корпусу УГА, вiддали життя за волю Укрaїни.

Так було. Єдналися серцями За одну червоную калину – Спiльна доля сплетених корiннь. Поруч з українцями-стрiльцями, Разом в бiй за волю України Йшов єврейський бойовий курiнь!

Понад полем свiжий вiтер вiє, Мазепинки, та в петлицях – ружi, Бог поможе, доля вимага! Гей, ви, хлопцi, стрiльці сiчовiї, Янкель – сотник i Натан – хорунжий, Перший корпус славної УГА!

Два народи на однiй землi вкраїнськiй Пiд блакитним небом жовтий хлiб дiлили, I про чвари не було розмов. Чи то ляхи, чи царi росiйськi З нас обох знущались, як хотiли, Нам – погроми, вам – чуже ярмо.

Ми разом терпiли лихо злеє, А за волю - і не грiх загинуть, Хай же пiсня бойова дзвенить! Як колись вiд Рима - Iудею, Так тепер вiд ворога – Вкраїну Будем, будем, будем боронить!

Хто ж то винен – так судила доля, Спiльна воля вщент була розбита, Хоч той птах був майже у руцi… У землi, що стогне ще вiд болю, Пiд хрестами й зiрками Давида Лежать хлопцi, сiчовi стрiльцi.

Йшли роки насильства i омани, Нас дiлили, знов над нами панували, Хтось когось кудись за чимось вiв. Ну а я – онук стрiльця Натана, Та мiй друг – онук стрiльця Iвана, - Що ми знали про своiх дiдiв?

Нумо, геть всi вигадки, образи, Чи то звук пустий – дiдiвська слава? Чи не досить болю, горя, лих? Гей-но, браття, пiдiймаймось разом, За Вкраiну, вiльную державу, Та за долю рiвну для усiх!

“РАДЯНСЬКА БУКОВИНА”, 27 березня 1991 року

Багато хто знає Е. Крупника як автора-виконаця пiсень росiйською та еврейською (iдиш) мовами.

Цього разу, звертаючись до долi сiчових стрiльцiв єврейського курiня Української Галицької

армiї, спiвак продемонстрував усім фахове володіння українським поетичним словом i бережливе та уважне – розмовним.

Мимоволi нанизувалися порiвняння з мовними огрiхами (кальки з росiйської, неправильні наголоси, штучне “римування” тощо) у багатьох україномовних виконавцiв…

ВІКТОР ІГОРЕВИЧ ПАВЛЮК (чоловік Оксани Михайлівни Івасюк, рідної сестри Володимира Івасюка, згодом - перший мер Чернівців в незалежній Україні) в приватній бесіді, березень 1991 року:

Ваша пісня “Єврейський курінь” - вчинок справжнього інтелігента. За неї - низький уклін Вам від усієї родини Івасюків…