ПІДПІЛЬНИЙ МИТЕЦЬ
Петро ПАРИПА Газета “Галичина” № 33(4392) / 3 березня 2012 року
У 1950 – 1952 роках за океаном вийшли зібрані в альбоми малюнки “Волинь у боротьбі” і “Графіка в бункерах УПА”, які здивували світ. Їх розповсюджували серед працівників посольств, на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН. Тож не дивно, що радянські спецслужби після того особливо активно почали розшукувати автора нещадних до совєтських окупантів малюнків.
Автором був Ніл Хасевич, член Української Головної Визвольної Ради, референт пропаганди служби безпеки ОУН на Волині, досить відомий на Волині професійний художник ще з довоєнних літ. Як це не дивно, але гебісти про це тоді не здогадувалися, хоч у руках МГБ по Волинській області ще з 1947 року було кілька десятків малюнків, знайдених у загиблої зв’язкової Ніла Хасевича, яка пробиралася до Луцька.
На початку 1951 року з Москви до всіх управлінь МГБ були надіслані фотокопії повстанських малюнків і шифрограма: “Цілком таємно. Ці малюнки підкидають до посольств делегатам сесії Генеральної Асамблеї ООН. Задум провокаторів – сформувати громадську думку Заходу про те, що в Україні немовби йде масова збройна боротьба проти радянської влади. Ваше завдання: розшукати автора малюнків і припинити його антирадянську діяльність”. За розпорядженням з Москви для розшуку художника було створено спеціальну міжобласну оперативну групу, яку очолив заступник начальника відділення 2-го відділу УМДБ Рівненської області капітан Борис Стекляр.
Вийти на бункер Хасевича гебістам допоміг випадок: захоплено у повстанців зашифровані документи. У них ішлося про місцеперебування тих, для кого зберігалися п’ять кілограмів паперу та деревина вишні, необхідні для гравюр. Саме там і мав бути художник. 4 березня 1952 року емґебісти оточили хутір Сухівці, що неподалік Клеваня, колишнього райцентру Рівненщини. Ніл Хасевич разом із бойовими побратимами Антоном Мельничуком та В’ячеславом Антонюком загинули в нерівному бою. Бункер повстанців закидали гранатами. Тіла героїв для остраху місцевого населення кілька днів лежали в Клевані. Де поховали Ніла Хасевича, невідомо до цього часу.
Тільки недавно з колишніх архівів КДБ виринули твори, над якими художник працював у підпіллі. “Поки залишатиметься бодай одна крапля моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися з ними зброєю, але я б’юся різцем і долотом. Я, інвалід (підлітком у залізничній катастрофі він втратив ліву ногу. – П. П.), б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються… Така моя думка, думка рядового підпільника. Слава Україні!..” – написав Ніл Хасевич 1951 року, коли сталінські посіпаки вже настирливо розшукували його. Цей підпільний митець створив ряд психологічних портретів вояків УПА, ескізи багатьох нагород УПА, облігацій на бойовий фонд УПА (так звані бофони), велику кількість ілюстрацій до листівок, серед яких є дотепні карикатури на радянських керівників.
Таким чином творчість Ніла Хасевича стала складовою національно-визвольної боротьби українців проти московсько-совєтської окупації.