Лютий 2012
СЛОВО ДО ПОБРАТИМІВ: “Минуле, сучасне, майбутнє…”
СЛОВО ДО ПОБРАТИМІВ: “Минуле, сучасне, майбутнє…” Прийшов 2012 рік від Різдва Христового. Комусь він відкриває нові надії та обрії, комусь несе розчарування та поразки. Життя не стоїть на місці, весь час відбувається рух… Бо, як казали давні латиняни, рух – це життя. ПРОБОЄМ ПРОТИ ТЕЧІЇ “Тризуб” імені Степана Бандери у цьому році буде відзначати своє 19-ліття. Ми були створені у 1993 році з ініціативи Проводу Організації Українських Націоналістів великим українцем Василем Іванишиним. Саме він, і ніхто інший, заклав фундаментальні та основоположні принципи діяльності Організації на весь час її існування. Зі стовідсотковою впевненістю зараз можна говорити про те, що якби не Провідник Василь Іванишин – “Тризуб” ніколи б не відбувся як дієва націоналістична структура. А саме такою наша Організація була і є всю свою історію. І мені як людині, яка пройшла зі своїми побратимами весь цей шлях, не соромно за жоден день свого перебування у тризубівських лавах. Навпаки, я гордий тим, що Бог дав мені шанс не змарнувати своє життя у безпросвітному існуванні та тинянні манівцями, а з 1994-го року йти тією ж дорогою, якою йшли наші великі попередники – борці за державність української нації.
15 лютого 2012 р.
ОЛЬГА БАСАРАБ – ВЗІРЕЦЬ НЕСКОРЕНОСТІ
“Пімсти смерть Великих Лицарів” 12 лютого 1924 року після довготривалих виснажливих тортур польськими катами перестало битись палке серце щирої доньки України Ольги Басараб, яка залишається в наших серцях взірцем нескореності. Вона віддала своє життя з вірою в те, що її жертва не є даремною і нащадки будуть пам’ятати та продовжувати справу безсмертних лицарів Ідеї і Чину. Ольга Басараб – громадська і політична діячка. Народилась 1 вересня 1889 року в селі Підгороддя на Рогатинщині, в родині відомого громадського діяча о. Михайла і Савини (з дому Стрільбицької) Левицьких. Вона мала старшу сестру Іванну та молодшого брата Северина.
1 лютого 2012 р.
ВОЗНЯК ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Юрій НОЄВИЙ Група політичних досліджень «Політософія» Таке враження, що останнім часом деякі «ліберальні інтелектуали» нарешті знайшли сенс свого життя. І він аж ніяк не полягає в боротьбі з режимом Януковича. Головний об’єкт їхньої хворобливої уваги та постійного поливання брудом – опозиційне Всеукраїнське об`єднання «Свобода». Причому за браком аргументів та обмеженістю свого інтелектуального ресурсу в хід ідуть будь-які засоби, включно з відвертою маячнею, яку вдалося нагуглити в Інтернеті [1]. Сенс життя ліберальних псевдоінтелектуалів
1 лютого 2012 р.
Contra spem spero: національно- та консервативно-революційна перспектива
Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Все суще продовжує функціонувати, в той час як сенс існування вже давно втрачений. Воно продовжує функціонувати при абсолютній байдужості до власного змісту. Жан Бодріяр Змішалося чорне та біле, І сірість покрила планету. Розумними стале дебіли, Замовкли навіки поети. Можливо, сіріша ще сірість У сірім майбутнім гряде. Щасливий, хто має ще віру – Він в сірості сенс віднайде. Автор Віра і оптимізм – який між ними взаємозв’язок? Чи може існувати віра без оптимізму, і чи може без віри існувати оптимізм? Оптимізм без віри існувати може, і це доведено сьогоденням. Подивіться на нинішнє суспільство: хіба не бачите оптимізму? Віри щось не помітно, але оптимізм аж випромінює своєю безтурботністю. Так, це відносний оптимізм, але ж оптимізм! Хіба не оптимізм є сутністю блюзнірського «Ще не вмерла Україна, єслі ми гуляєм так» бутафорно-содомітської Вєрки Сердючки? Оптимізм, безтурботний оптимізм людей, котрі в гонитві за дочасними благами, в періодично-перманентному песимізмі відносно цих благ, знайшли метафізичний оптимізм відсутності сенсу життя.
1 лютого 2012 р.
СПОГАД ГОЛОВИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ ВІДНОВЛЕНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 30 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ ЯРОСЛАВА СТЕЦЬКА (запис 1985 р.Б.)
1 лютого 2012 р.
Чому галичани щонеділі ходять у церкву?
Олександр ПАЛІЙ, православний 120 років тому, 17 лютого 1892 року на Тернопіллі народився Йосип Сліпий – греко-католицький митрополит, на час якого припала спроба СРСР знищити Греко-католицьку церкву. До свого арешту 1945 року Йосип Сліпий – ректор Богословської академії, член наукового товариства імені Тараса Шевченка, куратор Львівського українського музею. Відносна релігійна свобода скінчилася 1939 року, коли СРСР на виконання угоди з Адольфом Гітлером вдерся в Західну Україну. Сталін вирішив зруйнувати Греко-католицьку церкву, не залишивши і того фасаду, який зберігся в Російській православній церкві. Причини очевидні – станом на 1945 рік Греко-католицька церква вже давно стала національною церквою західних українців. А їх, і західних, і східних, СРСР мав намір в остаточному рахунку знищити як народ. По-друге, церква, що мала кілька мільйонів віруючих, і керувалася Римським Папою, була для Москви категорично неприйнятна. По-третє, безбожницький радянський режим за своєю природою був проти церкви як такої. Як і будь-яких зв‘язків між людьми, що мали не примітивну матеріальну основу. Режим вбачав загрозу навіть у сімейних зв‘язках, культивуючи героїв на кшталт Павліка Морозова.
1 лютого 2012 р.
В стані необхідної оборони
Артем ЛУЦАК, координатор Української політичної організації «Тризуб» на Львівщині «Якщо народ не має довіри до тих, хто покликаний його захищати та охороняти закон, отже, народ має право жити поза законом» Є дві такі цікаві книжки: Конституція України та Кримінальний кодекс. Конституція, а саме стаття 3 каже таке: «Людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека вважаються в Україні найвищою соціальною цінністю», тобто ми не аби хто, а носії найвищої соціальної цінності. В свою чергу, стаття 27 надає право бути не просто носіями тих цінностей, а ще й «захищати своє життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань».
1 лютого 2012 р.
Свобода і радість боротьби (P.S. до “Contra spem spero: національно- та консервативно- революційна перспектива”)
Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Думка, певна ідея дуже рідко приходить на світ «голою». Зазвичай, вона народжується в «сорочці», зітканій із мережива «побічних» міркувань. Коли думка росте, розвивається, її потрібно звільнити з цієї «сорочки». Це звільнення полягає у виокремленні її (цієї думки) концептуально-інтенціонального ядра. Мета даного «P.S.» – виокремити таке ядро у нещодавно опублікованій статті «Contra spem spero: національно- та консервативно- революційна перспектива» [1]. Отже, що малося на увазі в словах «Ідейний чин, акт нонконформізму… – все це стосується виміру віри. Ідейний чин – це чин віри. Його соціальний аспект – це лише «верхівка айсберга»…» і т.д.? Цими словами я хотів поділитися думкою, у вірності якої я все більше переконуюсь. Для мене це думка, котра дарує мені радість, відчуття свободи, надію на краще, відчуття внутрішнього миру. Це думка про можливість інтропростору нонконформізму.
1 лютого 2012 р.
Самостійна Кубань. 94 роки проголошення незалежності
Дмитро СНЄГИРЬОВ Цікаво, що навіть найзапекліші прихильники “единой й неделимой России” голосували за федерацію незалежної Кубані з Україною. Делегація Кубанської ради отримала від офіційного Києва зброю, а серед козаків ходили радісні чутки про висадку на морському березі гайдамаків. Я хотів би звернути увагу читачів на визначну подію в історії України (ця подія зараз чомусь майже не афішується) - проголошення 16 лютого 1918 року Самостійної Кубанської Народної Республіки, яка за рішенням делегатів Законодавчої Ради Кубані, була прилучена на федеративних умовах до України.
1 лютого 2012 р.
Присяга запорожця
Я, милістю Бога Всемогутнього, вільний козак, визнаю справедливість Закону Бога Живого та Звичаю Козацького, без винятків приймаю минуле та майбутнє, єдину Святу канонічну Православну Віру та Звичай Козацтва Запорозького з ласки шановного товариства Війська Запорозького, та з власного бажання вливаюсь до єдиного тіла Запорозького Козацтва і закликаю Святу Троїцю - Отця і Сина і Святого Духа у свідки моїм словам про те що я: Присягаю перед Богом нашим Всевишнім, Матір’ю Божою і її Покровом, святим Георгієм Побідоносцем і Архангелом Михаїлом, ім’ям моїх кровних батьків і матерів, святою землею нашою Україною і людом рідним, що буду стояти на смерть за Віру нашу Православну, захищаючи від чужинців і засланців, поконні вільності народу мого рідного, дідівські вічові порядки, звичаї і обрядності до скончини.
1 лютого 2012 р.
Молитва на Великий Піст митр.Андрея Шептицького
МОЛИТВА НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО Дякую Тобі, Всевишній Боже, що Ти дав нам діждатися того Великого Посту з пасхальною Сповіддю і св. пасхальним Причастям. У Сповіді очистиш нас з усіх наших гріхів, а в Пресвятій Євхаристії прийдеш до нас, завітаєш у наших серцях. Світлом Твоїм просвітиш темряву наших душ, силою Своєю скріпиш слабості нашої людської природи, Своєю наукою і пресвятою благодаттю спрямуєш нас на дорогу християнської праведности, що ведуть до неба. Як же Тебе зустрінемо, чим привітаємо, як приймемо, як дякуватимемо за всі Твої дари?
1 лютого 2012 р.
БАРОКОВА ДУША: МІЖ ГОТИКОЮ ТА АЗІАТСТВОМ
Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Нема нічого дивного в тому, що за нинішніх політичних реалій малоросійська філія РПЦ, використовуючи, так би мовити, «адміністративний ресурс», завзято впроваджує в життя свій «канонический реванш». Це настільки природно, що дивуватися немає з чого. Москво-криво-обрядославіє лише черговий раз демонструє власний цезаропапізм. Одним із вимірів РПЦшного реваншизму сьогодні стало прагнення приватизувати (чи то пак, «прихватизувати») українські святині. Серед об’єктів «истинно православной» приватизації числиться і Почаївська Свято-Успенська лавра. І це дуже знаково, адже Почаївська лавра – це своєрідна історія хвороби української душі, це літопис релігійної, культурної, цивілізаційної скаліченості України.
1 лютого 2012 р.