Захистимо українську святиню від зазіхань злочинців при владі!
У 2011 році Національний заповідник «Софія Київська» з підпорядкування Міністерства регіонального розвитку та будівництва України було передано до Міністерства культури України.
Напередодні цього заступник Голови Державної служби з питань національної культурної спадщини Вечерський В.В.(Мінкультури і туризму) заявив: «Ми вже зняли директора Києво-Печерського заповідника, тепер скинемо Куковальську». Ця заява та деякі виступи Вечерського В. В. і директорки Інституту пам’яткоохоронних досліджень Мінкультури Сердюк О. М. на каналах українського телебачення (відео є в наявності) стали одним із стимулів для виходу працівників Заповідника на Софійську площу з протестом проти передачі заповідника до Мінкультури України. Не маючи жодних претензій до Міністерства культури України та його керівництва, працівники Заповідника виступали не проти цього, а проти перспективи залишитися без роботи.
Після передачі Заповідника до Мінкультури України з боку Вечерського В.В. почався справжній наступ. Зокрема, відбувся агресивний натиск на генерального директора Заповідника (у телефонній розмові), про що вона відверто розповіла на одній з нарад своїм заступникам. Вечерський В.В. примушував її, нібито від імені керівництва Мінкультури України (ніякого доручення іншим шляхом Заповіднику так і не надійшло), віднайти в корпусі №3 (територія арх.ансамблю Святої Софії) приміщення для розміщення Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей площею 800 м2. Детальні та обґрунтовані пояснення щодо відсутності будь-яких вільних площ у Заповіднику для такого розміщення сприйнялися дуже негативно.
Також, прикриваючись необхідністю виконання наказу Мінкультури України від 27.10.2001 № 938/0/16-11 «Про перевірку стану ведення фондової роботи Національного заповідника «Софія Київська», Вечерський В.В., призначений головою комісії, вимагав у дирекції Заповідника відкрити приміщення корпусу №З (мансарда), в яких зберігались архівні матеріали Мінрегіону України. Пояснення щодо неможливості таких дій, не бралися Вечерським В.В. до уваги. Заповідник змушений був звернутися до Мінрегіону України, після втручання якого в цю ситуацію інтерес до перевірки фондів Заповідника у Вечерського В.В. зник, а Мінкультури України прийняло мудре рішення про зміну голови комісії з перевірки фондів Заповідника. Хочеться сказати, що під час цієї перевірки ніяких порушень з боку Заповідника виявлено не було.
Однак на цьому все не закінчилося. Так, під час перевірки КРУ в Київській області з 17.10.2011р. по 28.11.2011р. фінансово-господарської діяльності Заповідника, Вечерський В.В. намагався втрутитись в її хід з усними та письмовими заявами про незаконне будівництво ТП на території Заповідника, хоча цей факт не підтверджено жодним документом, навпаки, є акти Інспекції ДАБК у місті Києві про відсутність порушень чинного законодавства з боку Заповідника. Враховуючи лист Вечерського В.В., КРУ ретельно перевірило всі наявні документи і дало висновок, що: «при реалізації проекту щодо реконструкції інженерних мереж, а саме, наявності підстав та відповідних дозволів на будівництво ТП на території подвір’я Софійського собору, порушень не виявлено».
З боку Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей було здійснено демарш, спрямований на зрив планових реставраційних робіт у Софійському соборі. Більш за все пригнітила брутальна поведінка працівника Департаменту Гусака А.І., який, з’явившись на засідання Науково-реставраційної ради Заповідника, представився службовцем Мінкультури України та безапеляційно, у зухвалій формі заборонив встановлювати риштування для обстеження стану фресок в центральному об’ємі собору, які не обстежувались понад 50 років. Саме через цю заборону важливі для пам’ятки дослідження так і не були виконані.
Враховуючи те, що Заповідник належно виконує свої зобов’язання і діє відповідно до чинного законодавства України, представити у негативному світлі його діяльність у Вечерського В.В. до цього часу не вийшло. Тому тепер своїм інструментом у боротьбі з Заповідником він обрав Науково-методичну раду з питань охорони культурної спадщини Мінкультури України, склад якої напередодні було затверджено наказом №1060/0/16-11 від 21.11.2011 р. і головою якої є Вечерський В.В.
Уже перше засідання Ради 28.10.2011 р., яке вів Вечерський В.В., пройшло у спровокованій ним важкій моральній атмосфері, і у членів нашого колективу, а також у запрошених нами фахівців та членів Ради склалось враження, що напрацювання спеціалістів Заповідника, позитивно відомі в Україні та за її межами, намагаються переписати з чистого папірця. На цій Раді були порушені й інші суттєво важливі для Заповідника питання, але й вони були відверто проігноровані.
Ще не минув місяць після цієї Науково-методичної ради Мінкульту, як 15.12.2011 р. прийшла факсограма про другу Раду, яка мала відбутися 23.11.2011р., з новими питаннями, які на думку Вечерського В.В. потребують уточнення. На засіданні вказаної Ради доповісти повністю хоча б по одному питанню працівникам Заповідника можливості не надали, усі пояснення відверто ігнорувалися і не приймалися. Під час її проведення голосування щодо питань, які висвітлювались фахівцями Заповідника, не було проведено, ніякого рішення прийнято не було. Однак у протоколі Ради, витяг з якого пізніше надійшов до Заповідника, викладені вкрай негативні рішення. Зокрема, фахівців Заповідника звинувачено в непрофесійності, а також викладені інші твердження, які є безпідставними, необґрунтованими, провокаційними та такими, що не підтверджені ніякими документами. Заповідник звернувся з цього приводу до Міністра культури України, надавши свої об’єктивні пояснення щодо визначених у протоколі тверджень, однак засідання Ради перенесено на 19.01.2012 р., яке з невідомих для нас причин було скасовано. Окрім цього, звіт про роботу Заповдника, який тільки 4 місяці перебуває у підпорядкуванні Мінкультури та знаходився в стадії безперервних перевірок КРУ, СБУ, Прокуратури, при цьому виконував велику роботу з реставрації пам’яток та поточну повсякденну роботу у відповідності до своїх статутних завдань, було заслухано комісією Мінкультури. З результатами заслуховування до цього часу ніхто адміністрацію не ознайомив. Але претензій до роботи, на які Заповідник не дав вичерпної відповіді, не було.
Окрім цього, у Заповідник постійно приходять листи, факсограми з вимогою негайного виконання вказаних у них завдань. Терміни виконання завдань встановлюються вкрай стислі і Вечерський В.В., вказуючи їх, добре розуміє, що їх неможливо виконати в такий короткий термін. Але не дивлячись на це, жодних вимог Департаменту не було зірвано по строкам виконання..
Все наведене вище приводить до постійного нервового напруження у колективі, неможливості нормально виконувати свої обов’язки працівниками Заповідника, а також вкрай негативно впливає на репутацію Заповідника, позаяк не всі розбираються у неправдивості звинувачень, а приймають те, що до них доводиться.
Маємо інформацію стосовно звинувачень на адресу Національного заповідника «Софія Київська» , які викладені в листі-зверненні на імя Президента України В. Ф. Януковича та підписаного академіком П.П.Толочком та іншими, щодо ухвалених упродовж останніх років рішень його Вченої ради про відкриття та дослідження саркофага князя Ярослава Мудрого, про відкриття з-під побілки релігійних творів видатного українського художника кінця ХІХ ст. І. Селезньова, про відкриття фрескового живопису ХІ ст. з-під тиньку ХІІ ст.
У зв’язку з цим хочемо запевнити, що дослідження та заходи з наукової реставрації, які в останні роки здійснені в Софійському соборі, проведені у відповідності до норм чинного законодавства, на високому професійному рівні найкращими реставраторами України під керівництвом реставратора вищої кваліфікаційної категорії з реставрації монументального живопису А.М. Остапчука і отримали високу оцінку експертів IKOMOS, які рік тому відвідали собор. Окрім цього, Програма, згідно якої проводились роботи, була експертована укаїнськими спеціалістами та отримала позитивне заключення Центру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (документи є в наявності).
Відкриття та дослідження саркофага Ярослава Мудрого відкрило нову сторінку в історії пам’ятки, позаяк встановило факт відсутності в ньому кістяка князя та дало можливість з’ясувати, що їх було вивезено до США під час Другої світової війни. Це відкриття дозволило не тільки встановити історичну правду, якою б гіркою вона не була, а й відкрило перспективу відшукати святі мощі князя та повернути безцінну реліквію в Україну.
Відкриття для огляду з-під забілених за радянських часів цінних живописних творів І. Селезньова «Стрітення» та «Хрещення Господнє», колись затаврованих войовничими атеїстами як «попівщина» та «антихудожнє малярство», є цілком виправданим сучасним підходом до такого живопису. Як можна ховати від людського ока мистецькі духовні твори на стінах древнього храму, приховувати від суспільства його «біографію у фарбах»? Але за те ратують прибічники давно застарілих атеїстичних підходів до реставрації церковного живопису, які ще досі не звикнуть до того, що Свята Софія не є музеєм атеїзму, а на сьогодні відроджує своє художнє багатство, яке є уособленням найвищої духовності та культури.
Щодо відкриття фрескового живопису ХІ ст., із збереженням та перенесенням на іншу основу пізніших нашарувань, то навіть не фахівцям добре відомо, що такі операції широко проводилися ще за радянських часів, бо мали на меті створення найкращих умов для збереження та експонування різночасових живописних творів.
Тож всі згадані звинувачення на адресу Національного заповідника «Софія Київська» є упередженими і не виправданими. Натомість діяльність заповідника, безперечно, заслуговує на схвалення та підтримку як така, що відповідає сучасним міжнародним науковим і реставраційним вимогам та пам’яткоохоронним нормам.
25 грудня 2012 року, без будь-яких пояснень, наказом Міністра культури України звільнено з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська», дійсного члена Української академії архітектури (2010), заслуженого працівника культури України (2008), дійсного члена та члена Бюро Українського комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (УК ICOMOS), члена Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК), заступника Голови Всеукраїнської Асоціації музеїв та заповідників України Н.М. Куковальську.
За роки її керівництва заповідником виконано великий обсяг ремонтно-реставраційних робіт на пам’ятках заповідника, в основі яких лежить комплексний науковий підхід: жодні реставраційно-реабілітаційні роботи на пам’ятках не розпочинаються без виконання ґрунтовних наукових проектно-вишукувальних, архітектурних та інженерних досліджень.
Куковальська Н.М. є керівником та одним з авторів-розробників низки програм збереження архітектурної спадщини заповідника та стратегії розвитку музейної діяльності, направленої на забезпечення науково-обґрунтованого захисту (консервації, реставрації, реабілітації та музеєфікації) пам’яток архітектури заповідника: “Комплексної програми збереження об’єктів Національного заповідника “Софія Київська” на 2003–2010 р.” (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. № 624), “Програми науково-дослідних, проектних та ремонтно-реставраційних робіт Софійського собору ХІ ст.”, “Науково-дослідної програми обстеження мозаїк центральної абсиди Софійського собору ХІ ст. Національного заповідника “Софія Київська” та проекту “Концепції Державної цільової програми розвитку Національного заповідника “Софія Київська” на 2011–2015 р.”. На їх основі під науково-методичним керівництвом Куковальської Н.М. проведено широкомасштабні реставраційно-реабілітаційні роботи на пам’ятках заповідника: відреставровано, музеєфіковано та введено в експлуатацію Софійську Дзвіницю, виставковий зал “Хлібня”, Корпус № 3, Золоті ворота ХІ ст., Будинок митрополита і Браму Заборовського ХVІІІ ст. в Києві та Церкву 12 Апостолів ХІV ст. і Грецьку церкву Х ст. в м. Судак АР Крим. Також успішно виконано великий комплекс науково-проектних і науково-реставраційних робіт на головному куполі та в центральній абсиді Софійського собору ХІ ст., з відновлення срібних Царських воріт XVIII ст. іконостасу Софійського собору, відреставровано монументальний живопис ХІ-ХІХ ст. в інтер’єрі собору, здійснено реставрацію монументального живопису ХІІ-ХІХ ст. центрального куполу та підкупольного простору Кирилівської церкви ХІІ ст.
Успішно реалізовано проект “Відтворення постаті Архістратига Михаїла і воздвиження його на шпиль Південної вежі архітектурного ансамблю Софії Київської”.
Завершуються, розпочаті в 2009 р., широкомасштабні протиаварійні роботи з підсилення пагорбу пам’ятки архітектури ХVІІІ ст. Андріївської церкви.
Крім того, Куковальською Н.М. у 2006-2008 рр. започатковано та успішно реалізовано за кошти меценатів великомасштабний міжнародний проект реставрації та реконструкції Царських врат XVIII ст. Софійського іконостасу фахівцями Польських майстерень з реставрації пам’яток старовини (PPKZ SA) у Варшаві. Проект передбачав не тільки реставрацію 11 вцілілих фрагментів, але й повну реконструкцію Царських врат з подальшим встановленням їх в іконостас Софійського собору, яке відбулося в червні 2008 р.
З року в рік фахівцями науково-реставраційної майстерні, створеної у заповіднику за реставруються унікальні фондові матеріали заповідника, загальна кількість яких становить понад 86 тис. одиниць зберігання (фрагменти тканин з поховань ХІ-ХVІІ ст., колекції кераміки та кахель ХVІІІ – початку ХХ ст., архітектурної графіки радянського періоду, декоративно-ужиткових предметів мистецтва тощо).
Під керівництвом Нелі Михайлівни вперше в музейній практиці України здійснено розробку та впровадження “Автоматизованої системи комплексного моніторингу технічного стану пам’ятників архітектури Національного заповідника “Софія Київська”, яка на базі інженерно-геологічних, гідрологічних, археологічних, спелеологічних, геодезичних тощо та комплексу апаратних і програмних засобів забезпечить отримання достовірної інформації про технічний стан об’єктів та споруд заповідника: осідання фундаментів споруд, крену будівель, відшарування тиньку, локальної деформації поверхонь, розкриття тріщин і вібрації від зовнішніх техногенних навантажень тощо для їх вчасного виявлення та подальшого усунення, а, в окремих випадках, — попередження та профілактики.
Також, під керівництвом Куковальської Н.М. заповідник першим серед архітектурних музейних комплексів впровадив лазерне сканування внутрішнього простору та фасадів споруд зі створенням моделей, обмірних креслень та інформаційного порталу системи геотехнічного моніторингу й проведення на цій основі відслідковування технічного стану творів монументального живопису Софійського собору (завершено в 2006 р.), Кирилівської церкви (завершено в 2008 р.).
Куковальська Н.М. є координатором від української сторони міжнародного Українсько-італійського проекту транснаціональної номінації “Торговельні осередки та укріплення на шляхах генуезької комерції. Від Середземного до Чорного моря” до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, в рамках якого підготовлено пакет документів на включення Судацької фортеці до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Також під керівництвом Нелі Михайлівни завершено оформлення та передано до ЮНЕСКО (Париж, Франція) досьє на Андріївську та Кирилівську церкви у зв’язку з прийняттям Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО позитивного рішення щодо розширення за рахунок зазначених пам’яток списку культурних об’єктів України у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Куковальська Н.М. плідно працює в напрямку наукової популяризації унікальної колекції архітектурної графіки 30–50-х рр. ХХ ст., яка зберігається у фондах заповідника і налічує понад 4500 одиниць зберігання. Неля Михайлівна започаткувала видавничий проект, головним редактором і одним з авторів якого є сама: в серії альбомів-каталогів “Архітектурна графіка з фондів Національного заповідника “Софія Київська” у 2008 р. вийшов друком 1-ий випуск “Архітектурна графіка 30-х років ХХ століття”, підготовлено до друку 2-й випуск.
Н.М. Куковальська є учасником багатьох міжнародних наукових конференцій як в Україні, так і ближнього й далекого зарубіжжя: зробила 30 доповідей на 25 міжнародних наукових конференціях (Україна, Росія, Китай, Польща тощо). Автор близько 50 публікацій у наукових та науково-популярних виданнях.
За значний особистий внесок у справу вивчення, збереження та реставрацію архітектурної спадщини України, а також за активну участь у міжнародній пам’яткоохоронній діяльності неодноразово нагороджувалась дипломами, подяками і грамотами: Української академії архітектури (2002, 2004 р.), Мінрегіонбуду України (2006 р.), Національної комісії України у справах ЮНЕСКО Міністерства закордонних справ України (2006 р.), Національної спілки архітекторів України (2004 р.) тощо. У 2008 р. генеральному директору Національного заповідника «Софія Київська» Н.М. Куковальській Указом Президента України від 15.04.2008 р. №352/2008 присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».
Національний заповідник “Софія Київська” під керівництвом Н.М.Куковальської сьогодні відіграє провідну роль серед музейних архітектурних комплексів України.
Наукові дослідження та реставраційні роботи Софійського собору високо оцінені Керівником Центру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Франческо Бандарін. Позитивну характеристику стану Софії, Кирилівської та Андріївської церков надали експерти міжнародного ІКОМОС.
Отже стан Софії Київської та інших пам’яток заповідника найкраще свідчать про відповідальне, професійне ставлення колективу та його керівництва до їх збереження.
Колектив заповідника працює чесно, фахово і прозоро, тому з піднесенням і вдячністю сприйняли високу оцінку нашої роботи та подяку за неї, яку почули від Президента України на Софійській площі під час святкування ювілею собору.
І ось вдячність – Куковальську звільняють з посади!? Впевнені, що не захист та турбота за долю Софії керує діями тих, хто прийняв таке рішення, а лише єдина мета - звільнити адміністрацію Заповідника, яка має величезний досвід у справі збереження національної спадщини, замінити її на власні креатури, аби вершити в Заповіднику всі справи на свій лад. Такі заплановані проти Заповідника дії призведуть до розпорошення його фахового та наукового потенціалу, що формувався десятиліттями, увібравши в себе колосальний досвід, накопичений цілими поколіннями музейних працівників. Але чи виграє від цього Свята Софія та інші унікальні пам’ятки Заповідника? Чи виграють від цього наші наука і культура, міжнародний престиж держави? Певні, що ні.