З ІМЕНЕМ БАНДЕРИ, В БАНДЕРІВСЬКУ КРИЇВКУ...
Василь ЛАБАЙЧУК-КРИВОНІС
Хто із наших попередників - Борців за Волю України - міг подумати, що на 20-у році Незалежності громадянам України прийдеться збиратися, їхати в ліс та вишколюватися - готуватися для боротьби у, здавалось би, своїй державі вже не з зовнішнім, а внутрішнім окупантом…
2011 рік для «Тризуба» ім. Степана Бандери розпочався не дуже вдало. Після «Податкового майдану» режим «мокрих штанів» розпочинає з наказу Адміністрації Януковича широкомасштабні політичні репресії проти націоналістів. Арешти, допити, катування, обшуки, суди та вироки… Все це отримали ми за небажання коритися (продаватися!) «собачому» режиму.
Все це неабияк вплинуло на стан тризубівської організаційної структури. А головне, що ми з репресій вийшли сильнішими ніж були до того та здобули безцінний досвід виживання і боротьби в умовах тюремно-кримінального світу.
Дуже швидко, як на мене, пройшов одинадцятий рік 21 століття, у якому мають статися великі зміни нашого національного буття. Виходячи із тих геополітичних та загальнонаціональних процесів, що відбуваються, гаслом цього сторіччя є «Або здобудем, або вдома не будем!»
Зараз лише початок нового 2012 року. Ми, українські націоналісти, зустріли його традиційно на зимовому вишкільному таборі, який проводили на базі Слав’ятинського музею ОУН-УПА (с. Слав’ятин, Бережанський р-н, Тернопільська обл.). Близько шести десятків бійців та прихильників нашої Організації з’їхалися для того, щоб підвищити рівень своєї націоналістичної підготовки. Тернопільщина, Льввівщина, Івано-Франківщина, Київщина, Луганщина, Донеччина, Харківщина, Кіровоградщина, Дніпропетровщина, Херсонщина та інші українські землі були представлені на всеукраїнських зборах організаційного провідного активу. Вся Україна, протягом чотирьох днів, перебувала там, де наші попередники проливали свій піт та кров, там, де «дух нашої давнини» протягом десятків років карбував у молодій свідомості святу заповідь: «Не дозволиш нікому плямити ні Слави, ні Честі твоєї Нації!». На цьому місці ми зібралися не марно, бо саме ця, полита кров’ю наших попередників з ОУН-УПА, земля дає нам можливість зрозуміти на що ми готові та що робити далі на шляху революційної боротьби.
Під час «Новорічного» таборування хлопці та дівчата отримали теоретичні та практичні навики по боротьбі з режимом внутрішньої окупації. Пройшов ряд лекцій з ідеології українського націоналізму, адже лише ідейна людина може ініціювати національно-визвольний і державотворчий Чин.
«Добро має бути з кулаками», а тому смуга перешкод та заняття з рукопашного бою дали націоналістам практичні навики для боротьби в реальних умовах життя та боротьби. На вишколі пройшли теоретично-практичні заняття з топографії, які потім допомогли у нічних рейдах на п’ятнадцять кілометрів і більше. Із великою зацікавленістю учасники таборування сприймали та засвоювали лекції з юридичної підготовки, адже ми, націоналісти, чітко усвідомлюємо, що у будь-який момент політичні репресії можуть продовжитися.
Також на цьому вишколі наші інструктори постійно наголошували на тому, що б там не було, але для реалізації свого потенціалу у час Національної Революції замало одних вишколів: всі наші зусилля будуть марними, якщо не буде самопідготовки та саморозвитку.
Ліс, сніг (який випав у перший день вишколу), легкий морозець, таборова ватра, дух побратимства – це ті чинники, які завжди допомагали нам готувати людей до великих звершень. Після нічних рейдувань та шалених фізичних навантажень на обличчях хлопців та дівчат завжди були посмішки. А це переконливий аргумент на користь того, що саме на таких організаційних заходах формуються характери та гартуються особистості, які готові з посмішкою на вустах «йти на Голгофу» заради своєї Батьківщини.
Майже чотири дні промайнули як одна мить. Прийшов понеділок, обідня пора… Очолюю останню групу, яка залишилась на таборі. Виходимо з табору і прямуємо до потягу. Ще одне невеличке випробування. Незважаючи на наявність у селі автобуса та можливість доїхати до Тернополя у комфортних умовах, рухаємося по пересіченій місцевості вісімнадцять кілометрів до залізничної станції. Користуючись мапою, компасом та інтуїцією, за три години вже на місці. Втомилися, ноги промокли, але очі сяють, бо радіємо з користю проведеним на вишколі часом, тішимося тим, що за декілька днів стали трохи кращими й отримали те, чого у повсякденному житті важко знайти – наснагу у боротьбі за державність свого народу.
Приїхавши до Тернополя, розходимось по домівках. Прощаємося не просто так, а з готовністю продовжити і активізувати боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу.
Наступного дня, по поверненню на місце постійної дислокації, знаходжу в Інтернеті фоторепортаж про наше таборування. Рейтинг переглядів сягнув більше 30 тисяч - і хай тепер партійні політикани розказують про те, що Організація «Тризуб» ім. Степана Бандери є нецікавою для людей та безперспективною. «Тризуб» був, є і буде справжньою націоналістичною альтернативою партійному базіканню та ковтком свіжого повітря як для всього українського народу, так і для нашої молоді зокрема. Але полохливим, безвольним, егоїстам, фарисеям та базікам немає місця серед нас.
Наша Організація не є найкращою, але плоди її діяльності є явними як для наших друзів, так і для недругів. Тому ми повинні бути готовими до спільної боротьби з «першими» та до протидії «другим» заради «мертвих, живих та ненароджених українців».
І хай на цьому шляху нам допоможе Бог!
Слава Україні!