Січень 2012
ЗАЯВА на підтримку редакції газети “Експрес”
Зараз в Україні панує режим внутрішньої окупації, який намагається придушувати не тільки свободу слова, а й нищити все українське. Не є виключенням і газета “Експрес”, яка потрапила під пресинг бандитської влади. Ми бачимо, що продажна судова система виконує замовлення по придушенню свободи слова і намагається знищити вільну журналістику. Ця практика буде поширюватися до тих пір поки ця банда не буде відсторонена від керівництва державою шляхом Національної Революції! Ми підтримуємо колектив газети “Експрес” і готові доєднатися до протесних акцій, котрі розпочинає редакція газети.
28 січня 2012 р.
Захистимо українську святиню від зазіхань злочинців при владі!
У 2011 році Національний заповідник «Софія Київська» з підпорядкування Міністерства регіонального розвитку та будівництва України було передано до Міністерства культури України. Напередодні цього заступник Голови Державної служби з питань національної культурної спадщини Вечерський В.В.(Мінкультури і туризму) заявив: «Ми вже зняли директора Києво-Печерського заповідника, тепер скинемо Куковальську». Ця заява та деякі виступи Вечерського В. В. і директорки Інституту пам’яткоохоронних досліджень Мінкультури Сердюк О. М. на каналах українського телебачення (відео є в наявності) стали одним із стимулів для виходу працівників Заповідника на Софійську площу з протестом проти передачі заповідника до Мінкультури України. Не маючи жодних претензій до Міністерства культури України та його керівництва, працівники Заповідника виступали не проти цього, а проти перспективи залишитися без роботи.
19 січня 2012 р.
З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
Дорогі подруги та друзі! Свято Різдва Христового – Пришестя Сина Господнього на землю – це особлива Любов, яку Бог виявляє до кожного з нас. Христос народився у час розпачу та зневіри – і став надією людства, непомильною дорогою до Бога. Він народився серед убогих – і дарував людям те, чого не могли їм дати царі і вельможі: безсмертя душі і вічне життя у Бозі. Живемо в умовах бездуховності, грабунків, людської деградації і національного приниження. Зло у всіх своїх виявах переживає тимчасовий тріумф. Але живий приклад Христа, який явився беззахисним немовлям і став володарем у царстві духа. Він навчив нас найглибшого смирення перед Богом, тобто абсолютного підпорядкування найвищим релігійним і національним вартостям, і беззастережного протистояння злу.
6 січня 2012 р.
ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ЧИН БАНДЕРИ
Василь ІВАНИШИН В історії України є національні герої, прізвищами яких окреслювались і в постатях яких уособлювалися цілі епохи боротьби українців за власну державу. Це Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера. Їхні імена окупанти України піддавали анафемі, вилучали з підручників історії, їх називали зрадниками і ворогами українського народу. Але ні втопити у фальші, ні викоренити їхні світлі образи зі свідомості нації так і не змогли. І в перший день нового, 2004 року ми відзначаємо 95-у річницю з дня народження одного з них – Провідника ОУН Степана Бандери.
1 січня 2012 р.
Ігор Загребельний: “Християнин має право і на гостре слово, і на кулак, і на меч, і на автомат Калашнікова...”
Сучасний християнський публіцист Ігор Загребельний відповів на низку питань, що стосуються християнства і неоязичників. Скоро – світле свято Різдва Христового. А це чергова нагода замислитись про роль і значення християнства в національному житті українців. Сьогодні можна почути думки про те, що християнство – це чужа нам релігія, що ми маємо повернутися до власної, національної віри тощо. Яке Ваше ставлення до подібних ідей? – Очевидно, Ви маєте на увазі суперпатріотичний неоязичницький рух… Що ж, неоязичництво дійсно стало досить помітним явищем в духовному житті України. Після падіння комуністичного режиму на пострадянських теренах, зокрема в Україні, утворився певний ідеологічний чи навіть ідейно-світоглядний вакуум. І цей вакуум почав активно заповнюватись найрізноманітнішими ідеями, в тому числі ідеями так званого «повернення до національної віри». Наскільки послідовними є адепти таких ідей?
1 січня 2012 р.
ПРО “МАЙДАНС” ПО-КАМ’ЯНСЬКОМУ… І НЕ ТІЛЬКИ
Анастасія ЯРОШ “Хліба та видовищ!” - ось чого бажають раби від своїх хазяїнів. Мабуть, тому 19 січня на свято Водохреща в Дніпродзержинську пройшло шоу присвячене участі міської команди в “Майдансі”. Так влада, на мою думку, намагається задобрити українців та відволікти їх від насущних проблем. Невідомо для чого і навіщо туди “позганяли” школярів різного віку із різних шкіл, знімаючи їх з уроків (серед них була і я). Роздратувало мене те, що організатори не врахували сьогоднішнє свято, яке є для християн досить важливим. Можливо, своїм дійством хотіли відволікти від релігійності та поваги до Водохреща.
1 січня 2012 р.
“Ісусе, пошли нам землетрус”
“МІСТО МЕССІНА МАЙЖЕ ПОВНІСТЮ ЗРУЙНОВАНЕ ЗЕМЛЕТРУСОМ. Залишки горять. Шість тисяч карабінерів зайняли місто. Грабіжників, які втекли з в’язниць, розстрілюють. Жителі озброюються для захисту. Найжахливішого вигляду катастрофа набрала між Мессіною й Реджіо, де землетрус викликав страшну бурю на морі. Небувалої величини хвилі залили все узбережжя", - писала газета “Русское слово” про землетрус, що о 5.20 ранку 28 грудня 1908 року стався в Мессінській протоці, яка відділяє острів Сицилія від Апеннін - решти Італії. Потужність - 7,2 бала за шкалою Ріхтера. Подібними передовицями наступного дня майоріла вся світова преса.
1 січня 2012 р.
ЧАС КИДАТИ КАМІННЯ
Брати КАПРАНОВИ У нашої знайомої минулого тижня з машини зняли “двірники”. Це просто-таки ностальгійна подія. Ласкаво просимо у дев’яності – коли водія можна було вирізнити у натовпі за магнітолою та щіткам від авто в руках, а “секретки” на колеса були найходовішим товаром. І якщо колеса у ХХІ-му столітті ще зрідка цуплять, то “двірники” – типовий анахронізм. Так само, як і пограбування банків із стріляниною та масовим вбивством клерків. Тут уже пахне поверненням не на двадцять, а на сто років – у часи, коли “експропріацією” Тіфліського банку про себе гучно заявив видатний організатор комуністичного руху Коба-Джугашвілі – тоді, до речі, теж загинуло п’ятеро безневинних людей.
1 січня 2012 р.
ЛЮДИНА “ЗАЛІЗНОЇ ВОЛІ”
Святослав ЛИПОВЕЦЬКИЙ, журналіст 19 січня виповнилося 100 років від дня народження Ярослава Стецька Ярослав Стецько був постаттю, яка залишила слід у кількох епохах державотворення, проте й нині про нього мало знають в Україні. Ярослав Стецько — прем’єр-міністр Української держави, проголошеної 30 червня 1941 року, провідник Організації українських націоналістів (ОУН) та президент Антибільшовицького блоку народів (АБН). “ОТРУЮВАЧ ДУШ” Ім’я Ярослава Стецька стало відомим широкому загалу 1936 року, тоді 24-річний Стецько опинився на лаві підсудних у “Львівському процесі Степана Бандери й товаришів”. На процесі судили весь Крайовий провід ОУН, і Стецько був наймолодшим серед підсудних.
1 січня 2012 р.
З ІМЕНЕМ БАНДЕРИ, В БАНДЕРІВСЬКУ КРИЇВКУ...
Василь ЛАБАЙЧУК-КРИВОНІС Хто із наших попередників - Борців за Волю України - міг подумати, що на 20-у році Незалежності громадянам України прийдеться збиратися, їхати в ліс та вишколюватися - готуватися для боротьби у, здавалось би, своїй державі вже не з зовнішнім, а внутрішнім окупантом… 2011 рік для «Тризуба» ім. Степана Бандери розпочався не дуже вдало. Після «Податкового майдану» режим «мокрих штанів» розпочинає з наказу Адміністрації Януковича широкомасштабні політичні репресії проти націоналістів. Арешти, допити, катування, обшуки, суди та вироки… Все це отримали ми за небажання коритися (продаватися!) «собачому» режиму.
1 січня 2012 р.
СОБОРНІСТЬ ДУШ
Віктор СЕРДУЛЕЦЬ Усі біди українців від браку націоналізму серед широкого їх загалу. Дмитро Донцов Волю до самостійного державницького життя за своїми національними законами, українці засвідчували неодноразово протягом своєї історії… Волю до самостійного державницького життя за своїми національними законами, українці засвідчували неодноразово протягом своєї історії. Зокрема, в двадцятому столітті 22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об’єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу (Акт Злуки українських земель).
1 січня 2012 р.
Свята Жанна Д’арк: штрих до теології визволення
Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ З нагоди 600-ї річниці від дня народження Орлеанської Діви1 Знакова постать середньовічної Франції і сформований «під впливом марксизму» суспільно-політичний і теологічний рух в Латинській Америці другої половини ХХ століття: що між ними спільного? І взагалі, що може бути спільного між отим «середньовічним мракобіссям» з одного боку, і «прогресивним» явищем «прогресивної» епохи — з іншого? Жанна д’Арк в контексті теології визволення — чи не надто сміливе співставлення?
1 січня 2012 р.
ОЙ, НЕ СМІЙСЯ ЛЮТИЙ ВРАЖЕ, БО МИ СВОГО ЩЕ ПОКАЖЕМ!
29 січня 1918 року 300 українських студентів під станцією Крути стали на кривавий бій зі шеститисячною московською ордою Муравйова, захищаючи Україну від червоної навали. У цьому славетному бою десятки молодих патріотів загинули зі зброєю в руках, відправивши у пекло декілька сотень ворогів. Час було виграно, просування московських банд на Київ було призупинено. Наказ держави було виконано, а честь нації – збережено! Дух нескорених Героїв Крут покликав на борню з імперським злом десятки тисяч воїнів ОУН-УПА, які продовжили національно-визвольну справу своїх попередників.
1 січня 2012 р.
“У моєму випадку прикметник “радикальний” означає стан неспокою, нетерплячості, у ситуації безнадії постгеноцидного українського суспільства”
Олег Гірник: “У моєму випадку прикметник “радикальний” означає стан неспокою, нетерплячості, у ситуації безнадії постгеноцидного українського суспільства” Жанна ТИТАРЕНКО: Олег Гірник є знаним християнським публіцистом і священиком Української Греко-Католицької Церкви Вас можна вважати корінним львів’янином. То скажіть, будь-ласка, чим для Вас є Львів у духовному житті України? Львів для мене – це постаті: передовсім митрополит Андрей Шептицький, філософ і письменник Іван Франко, трагічний філософ о. Гавриїл Костельник, а перед кількома роками помер і видатний історик Ярослав Дашкевич, коротенькі зустрічі з яким, як не парадоксально звучатиме, дали мені більше, ніж усі разом взяті духовні настанови, проповіді духовенства й богословські студії. Серед сучасників, відомий львівський перекладач з класичних мов професор Андрій Содомора, котрий як ніхто інший тонко відчуває душу нашого древнього граду, вміє так чуттєво налаштовувати духовні струни на хвилі львівського камертону. “Останній з Могікан”, бо покоління професора А.Содомори жило й живе духовною атмосферою Львова, сформованою митрополитом Андреєм, духовно-ошляхетнена дія котрих завше звучала у всеукраїнському масштабі, поширюючи “психологічну Європу” на простори “степової Еллади”. На превеликий жаль, такий Львів фактично вже втрачений, позаяк на зміну його конгеніальним постатям ніхто не прийшов. І це для мене трагічно. У Львові насьогодні немає ні духовних, ні громадсько-політичних лідерів навіть галицького масштабу, не кажучи вже про всеукраїнський. Залишаються “Сльози речей”, так називається збірка новел-медитацій Андрія Содомори про внутрішню феноменологію міста. І про цей особливіший клімат древнього граду, про який ви ніколи не почуєте від гідів, не віднайдете у довідниках – це духовний шарм Львова (відчутний навіть за совєтів), переданий у поетичній збірці “На одинці зі Львовом” п. Содомори. Саме із втратою цього шарму, втрачається духовне значення Львова в житті України. Даруйте за песимізм…
1 січня 2012 р.
TO BE OR NOT TO BE: про ідеалізм та волю до перемоги в українській політиці
Ростислав ВИНАР «Як могла доля не забути про націю, яка сама про себе забула?» «Внутрішня правда нічого не значить, коли не потрафить здобути собі значення єдністю й силою.» Йозеф Геррес, німецький філософ і публіцист Як відомо, сон розуму породжує химери, а сон душі дозволяє їм керувати людьми чи цілими націями. Зараз ведеться багато розмов про інертність та зневіру серед українців, про їхнє небажання змінити власну долю на краще.
1 січня 2012 р.