Курінний УПА Володимир Чав’як “Чорнота”
Сьогодні, 11 грудня напередодні двадцятої річниці смерті курінного УПА Володимира Чав’яка “Чорноти” в місті Галичі Івано-Франківської області, на будинку, в якому він проживав разом з родиною після заслання, була відкрита пам’ятна дошка. Під звуки Гімну українських націоналістів його побратимами з Братства вояків ОУН-УПА та його рідною сестрою було знято червоно-чорне полотнище. Після урочистої церемонії громада та духовенство поїхали на могилу курінного “Чорноти” в його рідне село Тустань, де відбулась панахида за упокій душі славетного сина України.
Короткі біографічні дані В.Чав’яка з праці Петра Содоля:
13 грудня 1991 року в містечку Галичі Івано-Франківської області помер на 70-му році життя один із найзаслуженіших бойових командирів УПА – сотник Володимир Чав’як, псевдо “Чорнота”, командир славного куреня “Дзвони” в 1945-1947 роках. Командир “Чорнота” народився 1922 року в селі Тустань коло Галича, закінчив гімназію в Станіславові, де став членом ОУН. Він був одним з перших добровольців УПА в Галичині, а на вишкіл вирушив рядовим стрільцем уже 28 липня 1943 року.
Під час довголітньої служби в УПА В. Чав’як – без формального старшинського вишколу, але на підставі виявлених ним командирських здібностей у боях із ворогом – одержував щораз відповідальніші призначення: командир рою (від серпня 1943), командир чоти у сотні “Змії”, під командою легендарного “Різуна” (від квітня 1944) та командир кур’єрської групи, яка йшла на Захід (від серпня 1947). На терені Чехії в листопаді 1947 року він був тяжко поранений і в непритомному стані потрапив в руки ворога. Його перевезли до СРСР та остаточно засудили на 25 років ув’язнення.
За виявлені у боях мужність і героїзм та вміле керівництво бойовими відділами В.Чав’як одержав Бронзовий Хрест Бойової Заслуги (1945) від Крайового Командира УПА-Захід та Срібний Хрест Бойової Заслуги ІІ-го класу (1946) від Головного Командира УПА. Його також постійно підвищували у військових рангах аж до сотника, із датою старшинства 22 січня 1946 року.
В 1990 році він написав коротку автобіографію-спогад про свою участь в УПА, про переживання в слідчих тюрмах у Відні, Станіславові і Києві (тут був в одній камері з Митрополитом В.Стернюком), ув’язнення на Воркуті та про переслідування КГБ після формального звільнення. Цю працю закінчив такими словами: “Отаке моє життя. Вимріяв собі з дитинства інше. Не так сталося, як гадалося. Але не стогну від ран, не нарікаю на долю, бо всміхається до нас Вільна Україна. Комусь треба було платити за волю. Дав Бог – заплатив і я. Слава Йому. Слава Україні! Героям Слава!”
Прес-служба Івано-Франківської обласної організації «Тризуб» ім. С.Бандери