НАША СИЛА – В СВОБОДІ!
Ростислав ВИНАР
Шлях до здобуття свободи є неймовірно важким… Як до осягнення особистої свободи, так і до здобуття свободи власного народу й побудови ним вільної національної держави.
“Freedom!” – останнє слово легендарного Вільяма Воллеса перед тим, як його чиста душа воїна і мученика після страшних тортур покинула тлінне тіло й полинула на небеса. Надихаючий та багатогранний образ шотландського національного героя, котрий жив заради свободи своєї рідної землі та свого народу й прийняв мученицьку смерть задля цієї святої мети. Найвищої та найдосконалішої мети в нашому грішному і, чого гріха таїти, часто-густо дрібненько приземленому, егоїстично самозакоханому світі, в котрому усі високі пориви людської душі, як правило, зустрічають цинічний скепсис, висміювання та глузування. Найвищої та найдосконалішої мети на цій грішній землі, бо ж “немає більшої любові, ніж та, коли хто покладе життя своє за ближніх своїх”.
Ця людина прожила Життя, звільнившись від пут морального та матеріального рабства, від своїх земних страхів та дрібних пристрастей, піднявши та запаливши на праведну боротьбу проти окупантів своїх співвітчизників. І особливо знаковою є щира і беззавітна віра в святу мету спільної боротьби, готовність всіх, хто пліч-о-пліч тримав у руках праведний меч визволення, йти до кінця, а якщо буде потрібно для добра справи – пожертвувати своїм земним життям заради вічного життя своїх безсмертних душ!
Вільям Воллес не шукав якогось особистого зиску, преференцій для тих чи інших кланів чи окремих особистостей. Він відчув внутрішню силу Роберта Брюса і, повіривши йому, сказав “Unite us!” – “Об’єднай нас!”. Не засумнівавшись ні на мить, заради перемоги святої справи, Воллес готовий був віддати провід над шотландським військом людині, здатній згуртувати націю у важкі часи.
Смерть ватажка волелюбних шотландців змінила долю горян… Вони таки вибороли свободу для себе, а у вирішальну битву їх повів Роберт Брюс за покликом свого серця, відкинувши запропоновану англійськими поневолювачами королівську корону! Бо душа загиблого Вільяма Воллеса була зі своїм народом – з кожним воїном, і з цілим шотландським військом!
То для чого ми приходимо на цей світ? Щоби працювати, плодитися й помирати на ліжку вдома чи в лікарні? І в останню мить свого життя згадавши доленосні миті, котрі нас супроводжують на нашому земному шляху, гірко пошкодувати, що не зміг переступити через свої приземлені інтереси, через свій егоїзм та вроджену інертність, та спалахнути і освітити своє життя світлом самопожертви, Великого Вчинку заради майбутнього наших же нащадків!
Кожен з нас у своєму житті постійно стоїть перед вибором: або стати вільною людиною, залишаючись виключно Божим рабом, або перетворитися на раба власних пристрастей, бажань, жадоби накопичення матеріальних цінностей, гонитви за задоволеннями та насолодою.
На двадцятому році існування держави Україна (вибачте, сказати “незалежності” язик не повертається) ми бачимо воістину, що “багато покликаних, але мало вибраних”.
Нація воїнів-лицарів, аристократів духу, мудреців та книжників, перетворилася в масі своїй на отару рабів, котрі тільки стогнуть та нарікають на життя. Це – одна частина… А друга частина – пречудово собі існує, як сир в маслі, за рахунок першої частини живучи та жируючи і її ж зневажаючи та витираючи до неї ноги. Ось так і живемо… В страху, покорі та рабстві, насолоджуючись нашим сатанинським телебаченням, і раз на п’ять років виконуємо “громадянський обов’язок”, вкидаючи нікому не потрібні папірці в шедеври інженерної думки під промовистою назвою “урна”.
То, може, вже досить? Досить грати за правилами різнокольорових окупантів, котрі звикли безкарно керувати нами як стадом рабів та висмоктувати з нас та наших рідних і близьких останні життєві сили, будуючи за зароблені нашим кров’ю і потом гроші, маєтки, вілли, приватні зоопарки, вояжуючи по цілому світу, а потім хизуючись штанами за тисячу зелених і годинниками за тридцять тисяч євро у всіляких гламурних телепроектах!
Досить створювати собі чергового ідола, божка чи ще щось подібне, а потім заламувати руки і в черговий раз лементувати: “Ратуйте! Нас знову обдурили!” Ми у всьому винні самі, бо допустили цей сатанинський шабаш, котрий відбувається зараз в Україні, і котрий успішно почався двадцять років тому!
Тільки радикальні зміни системи державної влади в Україні зможуть врятувати націю від загибелі та вимирання! Той, хто щось випрошує – ніколи нічого не отримує! Той хто бореться за все – той завжди перемагає! І нехай нам у нашій святій боротьбі допомагає Господь та Пресвята Богородиця!
Слава Україні!