РЕВОЛЮЦІЯ? – ЛИШЕ НАЦІОНАЛЬНА!
Віктор СЕРДУЛЕЦЬ
Після арешту Юлії Тимошенко, з новою силою зануртувала політична активність діячів, завжди спраглих до різноманітних об’єднавчих процесів. Будь-яких. Бажано безідейних. Бо це дає можливість для широти політичних торгів у майбутньому. Готових, задля цього, гуртуватися навіть з ворогами української державності. Аби масовіше. І мету для цього, повсякчас, знаходять найвеличнішу. Це ж так благородно посадити на трон чергового свого царя чи звільнити з в’язниці мученика. Заодно й засвітитися, в чергове, перед телекамерами. А далі?
Чим усе закінчиться? Аналізуючи їх попередню діяльність, спрогнозувати не важко. Буде, як у бородатому анекдоті про пацієнтів психіатричної лікарні, котрі запланували втечу, а адміністрація, раптом, прибрала паркан. Після звільнення лідерки БЮТ з-під варти, увесь запал гуртувальників буде зведено нанівець. Об’єднавчий чинник зникне. Далі – повний ступор. І чергові розчарування.
Очевидно, що боротьба з антиукраїнським, антинародним режимом, вкрай необхідна. Об’єднання всіх українських патріотичних сил в єдиний моноліт – доконечний. Але з якою метою, та на яких засадах має творитися це об’єднання, щоб воно було стійким і, головне, дало необхідний результат?
Відповіді вигадувати немає потреби. Відповідь на це питання дав, свого часу, ще Перший Конґрес Українських Націоналістів далекого 1929 року. І, покликана ним до життя Організація Українських Націоналістів, довела на практиці правильність та дієвість прийнятих ним засад. Мета окреслених тоді завдань не доконана й досі. А отже й головна причина українських негараздів не усунена.
Чи вирішать тимчасові поступки внутрішньо-окупаційного режиму проблеми українців? Певне, що ні.
Бо, лише втілення єдиної Мети – Здобуття Української Соборної Самостійної Держави – держави української нації на українських етнічних землях, збудованої на засадах тисячолітньої національної духовності, культури, звичаїв українського народу – здатне забезпечити українській нації всю повноту Буття, а решті мешканців України неукраїнського походження – добробут і процвітання.
Мета ж визначає цінність боротьби. Якими цінними є нинішні об’єднавчі потуги, показує відвідуваність заходів, ініційованих об’єднавцями. Український народ їх ігнорує.
Лише єдина надпартійна організація ідейним і структурним прикладом, якої є діяльність Організації Українських Націоналістів у середині ХХ ст., здатна згуртувати переважну більшість українського народу в боротьбі за свої права. І, перш за все – за право бути повноправним господарем своєї долі на своїй батьківській землі. Бо, без національної, немає й особистої свободи.
Але чи здатні сьогоднішні “заслужені борці з режимом”, за прикладом попередників відмовитись від власних політичних амбіцій та вузько партійних інтересів, заради спільної справи? Гірко стверджувати – не всі. Далеко не всі. Найближчі вибори до парламенту це засвідчать. Побачите.
Втім, кількість тих, хто відрізняє причину від наслідків, знає, що потрібно для її усунення, готовий особисте “я” підпорядкувати інтересам національного “Ми” – невпинно зростає. Це вселяє надію на те, що єдиний авторитетний для всіх українців національний Провід таки постане найближчим часом. І українська національна революція, неминуче, відбудеться.