РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОРОЖНЯК
Ігор ІВАНЧЕНКО
Вже давно стала притчею во язици ерудованість нашого пРезидента. Будучи проФФесором всіх мислимих і немислимих академій, інститутів і університетів, він не раз дивував українців своїм інтелектом. Особливо ж відзначився в царині літературознавства. Всі ми добре пам’ятаємо “визначного українського письменника Гулака-Артьомовського”, “визначну російську поетесу Анну Ахмєтову” та “визначного українського поета Антона Чехова”.
Здавалося б, здивувати ще чимось українців вже неможливо. Але, як виявилось, погано ми знаємо сучасну українську літературу. Хто така Ліна Костенко? Хто така Оксана Пахльовська? Врешті-решт, хто такий Василь Шкляр? Ну, а Василь Стус, це так – “донєцкоє недоразумєніє”.
Виявляється, поруч з нами живуть титани слова, про яких ми і не чули – убогі ми, убогі… Але шанс долучитися до справжньої літератури вкотре нам дав наш пРезидент, бо до річниці Незалежності звання Героя України отримав літературний гігант сучасності, без перебільшення Поет з великої літери, депутат від Партії Регіонів донеччанин Борис Білаш.
Перш, ніж ознайомитися з літературними надбаннями велета слова, я дуже уважно перечитав інтерв’ю з ним, котре було розміщено на unian.net. Вразила «шахтарська прямолінійність», «чоловіча непохитність», «скромність» і «ерудованість» пана Білаша. Як випливає з його інтерв’ю, Мазепа, на відміну від Януковича, церкви будував виключно для того, щоби замилити очі «дурним українцям», а до Степана Бандери він ставиться з відразою. А як же інакше? Хто такий Бандера порівняно з героєм всього його життя Віктором Федоровичем Януковичем? А що вже говорити про «вдячних дітей» з Донеччини, котрі пишуть шкільні твори на його вірші? От де сила, от де потуга славного регіонала!
Але з особливою насолодою від ерудованості сучасного генія я дізнався про те, що виявляється, він вітав шахтарів міста Дніпродзержинська. (Проживши 40 років у Дніпродзержинську, вперше з вуст пана Білаша чую, що у моєму рідному місті є шахти і шахтарі!) Як би я хотів підняти келих доброго вина в товаристві цих життєрадісних трударів і випити його на честь їхнього професійного свята! Але, на жаль, у Дніпродзержинську так і не вдалося знайти ні шахт, ні шахтарів…
Нашого героя це не бентежить. Якщо Янукович плутає Італію з Ірландією, то чому б не переплутати Дніпродзержинськ, наприклад, з Шахтарськом? Дєлов-то. «Як сказав, то як цвях по шляпку забив». Отака-от непересічна особистість.
Та навіть це все дрібниці порівняно з його віршами! Натхненні, у будь-якого справжнього трударя вони викликають захоплення! Тому не можу утриматись, щоб не процитувати:
Если стану я нардепом, Обеспечу свой народ Салом, яйцами и хлебом. Пусть потешит свой живот. Пусть он ложкой ест сметану, Напихается икрой, Возражать ему не стану. Я – такой! Завалю печеньем, кексом, Хочешь торт, трюфели – на! Если надо, то и сексом Угощу его сполна. И ни-ни, Ни в коем разе, Не за деньги, а за так. Ну а как же без фантазий Сексуальных?
Да никак!
Як спадковий пролетарій, я готовий підписатися під кожним словом цього вірша, але мені незрозуміла його фраза про секс. Чи то він готовий всіх задовольнити, чи то готовий надати послуги – мій пролетарський мозок цього осягнути не може. Але менше з тим: все-таки він поет.
У руслі політики нашого шановного пана пРезидента пропоную наступне. Враховуючи те, що попередня помаранчева команда внесла розкол в українське суспільство за регіональним і гендерним принципом, новій команді проФФесіоналів доводиться виправляти їх помилки. І тому за вірш корінної галичанки, але справжньої патріотки України Дзвінки Торохтушки “Партія Регіонів”
Я в натурі тупий, Я є справжній нуль. Я читав алфавіт І в ньому нічо не поняв. Я простий чоловік, Примітивний рагуль. Візьміть мене в Партію регіонів!
Я буду пахати чорно, Робити брудну роботу. Я чхав на усе і клав на рамки законів. Я йду по життю відкрито Із мордою ідіота. Візьміть мене в Партію регіонів!
Я плюнув на все у світі, Мені не треба свободи. Мій світогляд вміщається в пачку ган..нів. Подивіться на мене, Я безпринципна худоба. Візьміть мене в Партію регіонів!
Пропоную надати їй звання Героїні України, що має послужити вирівнюванню регіональної, мовної і гендерної політики, а також внести її і пана Білаша творіння до шкільних підручників української літератури, а пана Табачника зобов’язати проконтролювати вивчення згаданих “шедеврів” напам’ять.
P/S. Якщо в адміністрації пРезидента виникнуть питання, де шукати Дзвінку Торохтушку, ми готові надати її координати.