20 КРОКIВ ТУПЦЮВАННЯ НА МІСЦІ
Віктор КАРМЕЛЮК
Минуло 20 років з дня проголошення незалежності України. Час, за який з немовляти виростає доросла, свідома, самодостатня людина.
Що виросло на нашій землі за цей час?
Нове покоління, народжене в незалежній країні (яке хоче жити за європейськими стандартами і працювати на благо своєї держави).
Нові бандитсько-олігархічні клани та угрупування (що прийшли до влади і посилено грабують народ та державу).
Нові паростки комуністично-номенклатурних паразитів (які, мутуючи в нових умовах, намагаються і надалі експлуатувати народ під старими соціально-демагогічними гаслами).
Два нових потужних прошарки суспільства - розчарованих в усьому та радикально налаштованих.
Що втратила наша країна?
Ядерну зброю і повагу як до сильної, обороноспроможної держави.
Авторитет та вплив в економічних і політичних світових колах.
Боєздатну армію, ефективну аграрну галузь, конкурентоспроможну промисловість, торговий та рибальський флот, високоякісну освіту, медицину, науку, культуру.
А найголовніше - стрімко втрачає віру та запал свого народу.
Варто зауважити, що за цей час країни Балтії, Середньої Азії, а навіть Білорусь набагато більше за нас просунулися до Європейського рівня життя та державного будівництва.
Що ж є причиною такого ганебного крокування на місці, навіть з відступом назад (до рівня країн Африки та Латинської Америки)?
Перш за все - перебування при владі всілякої наволочі (від секретаря ЦК КПУ до донецького гопника). Жоден Президент, жоден уряд не керувався в своїй діяльності національними інтересами та національною ідеєю. Всі 20 років нами керували шахраї, які прийшли для власного збагачення, а не для блага нації.
По-друге - політична короткозорість народу та політична імпотенція партій дерьмократичного спрямування. Ставка виборців на особу, а не на ідею, боротьба амбіцій партійних лідерчуків, а не програм, відсутність національного стрижня в діяльності партій, які називають себе українськими.
Все це призвело не тільки до вище зазначених втрат, а і поставило Україну на межу втрати віками виборюваної незалежності.
Чи буде наступний ювілей нашої держави справжнім святом вільних людей багатої країни, чи черговою п’янкою ницих рабів в зґвалтованій колонії - залежить від кожного з нас. Обирай шлях боротьби і національну ідею, а не політичне самокатування.
Підтримуй організації націоналістичного спрямування, а не політичних шахраїв!
Здобудеш Українську державу або згинеш без неї!
Слава Україні!