ОКУПАНТИ ТРЕМТЯТЬ І ВІРЯТЬ В РЕВОЛЮЦІЮ
Віктор КАРМАЛЮК
Розглядаючи сучасну політичну ситуацію в Україні, мимохіть згадується біблійний вислів „біси теж вірують і тремтять”. Те, що владу в нашій країні узурпували „біси”, вже мало в кого викликає сумнів. Нинішній режим є внутрішньо-окупаційним - за своїм складом, за політичними, економічними і соціальними пріоритетами; антинародним — за своєю внутрішньою економічною і соціальною політикою; сатанинським — за морально-духовним станом своїх ватажків і функціонерів, за своїми безбожними діями (підтримка і захист сатанинських організацій комуністичного спрямування і сект).
Шаманські камлання піарщиків режиму, на зразок – „Ми прийшли всерйоз і надовго”, „Наша влада стабільна і тривала”, „Покращення життя вже сьогодні” тощо, вже нікого не переконують. Більш переконливими є результати „господарювання” команди „проФФессіоналів” за час їхнього керування. Ці результати вплинули не лише на державу, вони зачепили кожного пересічного громадянина. І якщо зраду національних інтересів, розкрадання країни, політичні, економічні (на державному рівні) та культурні диверсії значна частина нашого суспільства сприймала як щось не суттєве, звичне, не варте уваги (а для декого навіть бажане), то зазіхання на інтереси особист спонукало багатьох переглянути своє ставлення до партій влади та їх очільників і змусило до активної боротьби з окупаційним режимом.
Стрімке та стабільне зростання національної та соціальної напруженості помічає і влада, але, в силу патологічної зневаги до „плебеїв”, продовжує перетворювати вільних українців в „отару німих рабів” Податкова, трудова, житлова, пенсійна реформи — спрямовані виключно на зубожіння, закріпачення, пригноблення основної маси населення України, мають на меті створення слухняної електоральної біомаси, яка будучи цілком залежною від примх злочинно-олігархічного режиму, забезпечить їм довічне панування.
Акції протесту, які ініціюють опозиційні партії, національно-патріотичні та націоналістичні організації, громадські рухи тощо, влада трактує як поодинокі, не чисельні виступи маргиналів. Саме думка про слабкість руху спротиву, безперспективність і не актуальність боротьби нав’язується суспільству окупаційним режимом через провладні ЗМІ. Традиційна політика будь-якого окупанта — переконати поневолену націю в непотрібності, небезпечності та неможливості боротьби з ним.
Але дійсність переконливо доводить брехливість таких навівань. Численні судові розправи над патріотами і опозицією, на які суддів приводять під посиленим конвоєм і які проходять під охороною десятків „беркутівців” та інших псів режиму. Безпідставні затримання, арешти і переслідування громадян за абсурдними звинуваченнями. Політичні репресії, як проти окремих патріотів, так і проти організацій та партій. Залучення всіх наявних в столиці сил спецпризначення, міліції та СБУ при проведенні мирних громадсько-політичних акцій з одночасним блокуванням шляхів і тиском на прихильників цих акцій в регіонах.
Все це свідчить про усвідомлення внутрішніми окупантами хиткості і не тривалості свого злочинного режиму, про стрімке зростання сил національного спротиву, про непереборний страх влади чужинців і їх холуїв перед українським народом. Саме тому, усвідомлюючи невідворотність національної революції і гірку для себе перспективу відповідальності за антинародну діяльність, янучари роблять все можливе для того щоб посіяти серед українців зневіру в своїх силах, щоб запобігти об’єднанню патріотичних сил і тим самим максимально продовжити своє існування в якості паразитів України. Дійсно – „вірують і тремтять”.
Українцю, не піддавайся окупаційній пропаганді, будь впевнений в своїй силі і перемозі, шукай засоби і шляхи єднання, а не розбрату національно-патріотичних сил!
Вони бояться нас уже зараз, а від згуртованої національною ідеєю української спільноти — дременуть у розтіч та впадуть, як їх „пахан” від яйця!
Українці, єднаймося в боротьбі за своє майбутнє, за право гідно жити на своїй землі! Ми мусимо перемогти, ми можемо перемогти і ми переможемо!
Слава Україні! Смерть ворогам!