Українців заганяють в гетто! З якою метою?!
Стрілець „Дубочок”, м. Чернігів
У дивний і неспокійний час доводиться існувати українській нації. Світ довкола швидко змінюється, зростають і руйнуються великі потуги, розвиваються або деградують цілі народи, нації, спільноти. Так і перед українською нацією постає завдання: вижити в глобалізованому світі! Не тільки вижити, але й розвинутись у потужний фактор світових процесів. Для цього нам потрібно не розчинятися у великій кількості безликих народів і народностей, а зберегти свою самобутність!
Здається, ця догма має бути зрозумілою кожному українцю, але в той же час у кожного є своє розуміння цього процесу. Дехто серйозно вважає, що українців будуть поважати у світі, якщо ми покажемо свою душевну доброту, толерантність, мирне співіснування майже 160 національностей в одній державі, бажання з радістю зігріти всіх, хто прийде на цю територію: чи то убогого зулуса, чи заможного араба; надамо їм права, рівні з корінною нацією. А дехто думає, що українців ощасливить так званий „русский мир”.
Хочеться запитати про місце українців у цих проектах. Чи комусь цікаво, що думають прості люди?! Чи хочуть вони ділити свою „хату” або з „братами” москалями, або з не менш „рідними” абхазцями чи чеченцями? Але кому це цікаво? Ніхто на нас, українців, не зважає, бо на слабаків не зважають в принципі, і так само не будуть зважати в світі на державу, яка не сприймає думок своїх громадян.
Що ж довело націю до такого зубожілого стану? Чому українці викинуті з процесу державотворення? До яких пір право сили буде домінувати над логікою і здоровим глуздом? Відповідь здається очевидною – комусь дуже кортить мати Україну в приватній власності разом з її населенням. Тому й застосовуються різні політичні технології для досягнення цієї мети. У тому числі й так званий „інтернаціоналізм”. А де ж визначено місце такій співочій, красивій, мирній українській нації в цій системі? А ніде…
Ніякої української нації в майбутньому не передбачено, а має існувати один багатонаціональний український народ. А хто хоче побавитись у „печерний націоналізм” тому й місце визначено – на маргінесі. І не дай Боже хтось із цих маргіналів спробує зазіхнути на основи „свинської” демократії по-їхньому.
Але пани прорахувалися: українці – майстри маскування, і „печерний” інтегральний націоналізм глибоко вкорінюється у свідомість мас. І все більше й більше людей готові заявляти про окупаційну й підривну щодо народу діяльність деяких чиновників, вони не можуть не відчувати цієї кон’юнктури, всіма правдами й неправдами намагаються віддалити свій політичний крах. Повільною ходою йде „помста неба”. І судити їх будуть не в Печерських судах, а на Великому трибуналі української нації.
Смішно й по-клоунськи виглядають їхні намагання творити начебто „осередки українства”. Люди, які з-під палки за вказівкою чиновників виходять на акції, мітинги, суботники мають вигляд приречених мешканців гетто. А на заклики про солідарність, про спільну дію народу і влади хочеться порадити їм звернутися до вовчика, який бігає околицями Тамбова.
А нам, українцям, варто прислухатися до Шопенгауера: „Активне сьогодення формує майбутнє”. Українці, будьте пильними!