Сильна Україна чи спільна уркаїна?
На політичному просторі віднедавна потужно розкручується нова партія „Сильна Україна” та її лідер Сергій Тігіпко. Що це за явище і хто за ним стоїть, до чого вони прагнуть? Питання, яке ставив собі не один пересічний виборець. Для тих, хто в своєму світогляді керується націоналістичними принципами, з визначенням місця і ролі цієї сили немає жодних проблем. Для тих, хто ще не має імунітету до ворогів української нації, ми даємо характеристику як лідера, так і його організації.
С. Тігіпко – комсомольський активіст (1-ий секретар Дніпропетровського обкому комсомолу), що вірно служив комуністичному режиму, доки це сприяло його кар’єрі та особистому добробуту. Під час „перебудови” керував комерційними структурами ленінського комсомолу, здобуваючи в соціалістичному суспільстві капіталістичні блага для обраних і гноблячи пересічних громадян, які спокусилися капіталістичним шляхом розвитку. На цій посаді спромігся поцупити достатньо коштів з партійного „общака”, щоб потім за вкрадені гроші відкрити власний бізнес. Вражаюча ідейна послідовність та відданість…
На виборах 2004 року очолював штаб Януковича. Був безпосередньо причетним до організації виборчих махінацій та фальсифікацій. Після поразки янучарів втік за кордон, очікуючи розслідування своєї діяльності та заслуженого покарання. На жаль, лібералістична влада Ющенка вважала за потрібне не карати, а возвеличувати ворогів. Але, не зважаючи на таку толерастію, цей „сильний українець” переховувався за кордоном декілька років.
Своє повернення в політичне життя України Тігіпко представив як абсолютно самостійний і незалежний від жодної сили крок. Але з початку цього процесу проглядалося збереження вірнопідданчих стосунків з „Партією регіонів”, що врешті-решт і виявилося в їх „плідній” співпраці в окупаційному уряді.
„Сильна Україна” – технологічний проект, філіал і, можливо, запасний варіант „Партії регіонів”. Ця теза знаходить своє підтвердження в щоденній діяльності цієї політичної сили. Повна підтримка всіх антидержавних кроків уряду національної зради (харківські угоди, здача стратегічних галузей промисловості, роззброєння тощо), авторство національно- і соціально-шкідливих законопроектів (закон про мови, заборона секонд-хендів і підтримка неякісного китайського імпорту, підвищення тарифів і цін тощо), збільшення державних боргів, які віддавати наступним поколінням українців. Розбудова партійних структур у центральних та східних регіонах відбувається за цілковитого сприяння влади (людям пропонують: або в ПР, або в СУ – і не матимете проблем). Цілковита любов та взаєморозуміння.
Сьогодні вже ніхто з українців не має сумніву, що нинішня влада є ворожою до України і українців, злочинною, антиукраїнською як за своєю суттю так і за своїм складом, відверто окупаційною. А ким є особи та організації, які співпрацюють з такою владою, які поділяють з нею відповідальність за всі її кроки? Так – зрадники, колаборанти, холуї окупантів. То ким є Тігіпко та його партія? І чи є різниця: голосувати за „тігіпківців” чи за „регіоналів”? Питання, як на мій погляд, риторичне.
Українець, пам’ятай: Тігіпко і Янукович – близнюки, браття! Говориш – Тігіпко, маєш на увазі – Янукович! Підтримуєш „Сильну Україну” – підтримуєш „Партію регіонів”!
Жодного голосу окупантам і зрадникам! Жодного голосу колаборантам та угодовцям!
Слава Україні! Смерть ворогам!
Хай здійсниться Національна революція!