Іl Legno Storto: Україна – васал Москви?
Іноземні ЗМІ про Україну
08.08.2010 | Кореспондент.net
Даючи зелене світло на вступ до Енергетичного Співтовариства, Європейська Комісія сприяє й гаряче підтримує приплив російського капіталу в інфраструктуру української енергетичної системи. Опозиція б’є тривогу: таким чином, ми розпродаємо національне майно й втрачаємо політичну незалежність, пише Маттео Каццулани в італійській il Legno Storto.
Неодмінна умова, за якої Київ зможе ввійти до європейської організації – це зробитися енергетичним протекторатом Москви. Зацікавленість Брюсселя в тому, щоб стимулювати процес інтеграції України, зовсім не ґрунтується на постійних, законних вимогах народу, європейського за своєю історією, культурою й традиціями. Інтерес викликає мережа газопроводів, завдяки яким Старий Світ, що дуже сильно залежить від Російської Федерації, задовольняє свої потреби в газі. У середу, 28 липня європейський комісар з питань енергетики Гюнтер Оттінгер заявив, що Україна готова ввійти до Європейського Енергетичного Співтовариства, якщо енергетичне законодавство, схвалене в останні місяці, буде відповідати інтересам Брюсселя: необхідно забезпечити надійність енергетичного постачання, стабілізувати відносини з Російською Федерацією, що розладналися через проект Південний Потік.
Цей газопровід, спроектований російською монопольною компанією Газпром і основними енергетичними компаніями Європи, серед яких італійська ENI , німецька RWE і французька Gaz de France, був задуманий в обхід нестабільних, на погляд Кремля, країн: України, Молдови й Румунії. Тому, починаючи з 2015 року, газ буде надходити по дну Чорного моря прямо з південної Росії в Грецію, Італію й на Балкани.
„Одержувати газ через Україну було б найкращим рішенням, тому що це – самий прямий шлях, – заявив Оттінгер. – Пряме постачання припускає найбільшу безпеку, надійність і потужність. Південний Потік – дорогий проект, до того ж, навколишнє середовище піддається істотному ризику. Із цієї причини ми подумуємо про інвестиції з метою модернізації інфраструктури енергетичної системи України. На наступному тижні Європейська Комісія розгляне засоби, що почали застосовуватися Києвом в області енергетики, але вже зараз можу сказати, що вони нас задовольняють. Залишаються деякі питання, що вимагають рішення, але думаю, що вже через 6 місяців Україна зможе ввійти в загальний енергетичний ринок”.
Однак, за словами комісара, однією з умов є участь Росії у фінансуванні українських газопроводів. Ці слова ллють бальзам на серце українського прем’єр-міністра, що не тільки погодив усе з представниками Брюсселя, але й запропонував створення постійної робочої групи між трьома учасниками всього підприємства. Крім того, Азаров підкреслив важливість транзиту газу через Україну як єдиної альтернативи Південному Потоку. Не постраждають і балканські країни, які одержать ту ж саму кількість газу, що передбачав проект нового газопроводу.
„Нічого не зміниться: західні країни Європейського союзу, Греція й Болгарія одержать ті ж самі обсяги газу, які були передбачені проектом Південний Потік. Однак, насамперед потрібно модернізувати інфраструктуру нашої енергетичної системи. Я задоволений тим, що Європейський союз і Росія погодилися співпрацювати з нами. З нашого боку ми гарантуємо стабільність і готові зробити істотні фінансові вливання разом з Москвою й Брюсселем”.
Пряма участь Росії у відновленні українських газопроводів, на перший погляд, може здатися позитивним і бажаним. Але в дійсності, це може привести до важких наслідків для України. Володіння ресурсами й енергетичною інфраструктурою особливо на пострадянському просторі означає повну політичну й економічну владу. Саме з цієї причини Кремль, що відмовляється визнати незалежність Києва й інших колишніх радянських республік, намагається роздобути українську енергетичну інфраструктуру. На жаль, існуюча вертикаль влади Янукович – Азаров підтримує олігархів східних регіонів країни, русофілів, пов’язаних з колишньою батьківщиною найрізноманітнішими інтересами.
Доречно згадати, що першого квітня прем’єр-міністри Російської Федерації й України, Володимир Путін і Микола Азаров оголосили про майбутнє злиття Газпрому й Нафтогазу, енергетичних колосів двох країн, в одну супермонополію, причому, відповідно до слухів і думок різних експертів, українській стороні буде належати менше 6% акцій. Крім цього, Москва й Київ уже об’єднали деякі авіаційні, атомні й гідроенергетичні підприємства. В обмін на сміховинну знижку на газ, до того ж сумнівної якості, у зв’язку з тим, що для населення України ціни піднялися на 50%, президент Янукович дозволив Чорноморському російському флоту залишитися в Криму до 2042 року. За кілька днів до цього в офіційній заяві перед Радою Європи глава держави відмовився від вимог визнати голодомор (голод, спровокований Сталіним у тридцяті роки з метою винищування українських селян) геноцидом проти народу, що він представляє.
Оригінал публікації: Ucraina vassalla di Mosca? http://www.legnostorto.com/index.php?option=com_content&task=view&id=29426