ШЛЯХ ВИЗВОЛЕННЯ – ШЛЯХ БОРОТЬБИ
Ростислав ВИНАР
ШЛЯХ ВИЗВОЛЕННЯ – ШЛЯХ БОРОТЬБИ
„Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина Розвалиться… і з-під неї Встане Україна.”
„стоїть в селі Суботові…” Тарас Шевченко
2004-2010… Шлях, котрий пройшла нація за маленьку мить своєї історії… Шлях в нікуди, на якому стан українського народу можна окреслити трьома „Д”: деморалізація, деградація та дезорієнтація. Саме ці ознаки притаманні українському соціуму на останньому шестирічному відтинку власного розвитку (чи вірнішим буде сказати – занепаду), обумовили можливість узурпації влади в Україні промосковськими кримінальними елементами та їхніми сателітами – своєрідними рибами-прилипалами – аморальними та безпринципними особистостями, ладними за місце біля „корита” не тільки фарбуватися у будь-який колір, змінювати статеву орієнтацію, але й відцуратися своїх батьків та зректися минулого свого народу.
Ці характерні риси українського політикуму активно культивуються та підживлюються як неукраїнським ворожим режимом внутрішньої окупації, так і зовнішніми державно-політичними чинниками Сходу та Заходу. І в цьому, до речі, їхні інтереси є ідентичними та практично повністю співпадають.
Так званий президент, обраний третиною громадян країни, представники місцевої влади, обрані десь від 20% до 30% громадян країни. Усе це відбувається на тлі небаченої вакханалії фальсифікацій, підтасовок та підмін і іменується „демократичними виборами в державі Україна”.
Але український народ пасивно (поки що!) продемонстрував свою зневагу як до окупантів, так і до тих правил гри, котрі ними нав’язуються. 70% виборців просто зігнорувала їхні політичні ігрища, а 10% (найбільше за всі роки незалежності!), прийшовши на виборчі дільниці, сказали своє „ні” усім цим політичним фіглярам та повіям. У суспільстві стихійно зростає усвідомлення життєвої необхідності боротьби з існуючим станом речей. Інстинкт самозбереження нації, закладений протягом тисячоліть, допомагає українцям протиставитись деморалізації та деградації й вимагає пошуку шляхів та засобів опору окупантам.
Безумовно, шляхи та засоби можуть бути різними, залежно від обставин та тієї ситуації, котра складається в країні, але… Але без наявності у боротьбі нації за власне визволення, широкого об’єднаного націоналістичного руху на чолі з національним орденом, ця боротьба приречена на поразку! Український національний орден стане тим вирішальним чинником у визвольній боротьбі нації, котрий зможе подолати дезорганізацію та мобілізує українців на боротьбу за своє визволення шляхом реалізації української національної ідеї. Йдеться про створення української національної держави з реальною системою національного народовладдя та гарантією розвитку й достойного життя для всіх громадян України.
Однією із складових частин цього націоналістичного руху стане політична організація – структура, котра відповідно до викликів, які стоять перед нацією, поставить перед собою завдання повного перебрання влади в Україні під час національної революції. Ця організація на сьогоднішньому етапі матиме основною метою поширення й закріплення української національної ідеї та підготовку кадрів для участі у політичному житті майбутньої України. Перебуваючи у силовому полі національного ордену, члени цієї організації ніколи й ні за яких обставин не зможуть діяти не на користь нації та держави, або заплямувати свою репутацію недостойними вчинками. Бо покарання буде швидким і невідворотним…
Боротьба з ворожим режимом внутрішньої окупації, з його відвертою антиукраїнською, антинародною кримінально-бандитською діяльністю утвердить у свідомості нації переконання, що змінити свою долю на краще без усвідомленого прийняття національної ідеї, як імперативу української сучасності та майбуття неможливо. І всі наші поразки та розчарування в боротьбі за краще майбутнє зв’язані із нерозумінням чи неприйняттям цього твердження. Я маю на увазі не тих людей, котрі займаються політичною діяльністю, шукаючи зручних владних крісел, швидкого збагачення чи вирішення інших особистих меркантильних інтересів (а таких, на превеликий жаль – більшість). Ні, я маю на увазі тих українців, котрі готові присвятити своє життя боротьбі з окупантами задля реалізації віковічної мрії свого народу протягом багатьох поколінь – побудови української національної держави, своєї держави на своїй, Богом даній землі.
Нелегким буде наш шлях., але альтернативи немає. Бож сказав Великий Кобзар: „Борітеся, поборете! Вам Бог помагає”.